Справа №295/10455/24
Категорія 38
2/295/2604/24
(заочне)
09.12.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість: за кредитним договором №15461-03/2023 в розмірі 12 363,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 363,00 грн - сума заборгованості за відсотками; за договором позики №78281423 в розмірі 14 245,45 грн, з яких: 4 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 145,45 грн - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №51299-03/2023 в розмірі 15 400,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками. Всього стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі: 42 008,45 грн.
В обґрунтування вимог вказано, що 31.03.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15461-03/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. 12.06.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «Інвеструм груп» укладено договір факторингу №12062023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передало (відступило) ТОВ «Інвеструм груп» за плату належні йому права вимоги, вказані у реєстрі боржників. 27.12.2023 між ТОВ «Інвеструм груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27122023-1, відповідно до умов якого ТОВ «Інвеструм груп» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги, вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 позивач набув право вимоги до відповідача у сумі 12 363,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 363,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
30.03.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78281423. Договір укладено у вигляді електронного документу шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосування електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно із Законом України «Про електронну комерцію». 14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 14 245,45 грн, з яких 4 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 10 145,45 грн - заборгованість за відсотками.
Також, 31.03.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №51299-03/2023. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 03.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп» укладено договір факторингу №3072023. 27.12.2023 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №27122023-2, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача в сумі 15 400,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам вищевказаних договорів, відповідач не виконав свого зобов'язання та заборгованість не погасив. Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами та судові витрати.
Ухвалою суду від 13.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до положень ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 частини першої ст.3 ЦК України.
Приписи частин першої та третьої ст.509 ЦК України передбачають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормами ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статями 1049, 1050 ЦК України передбачено,що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю кредит у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною третьою ст.207 ЦК України, визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно з частиною другою ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.1 ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 611 та частиною першою ст.612 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Нормами ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Судом встановлено, що 31.03.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №15461-03/2023, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику кредит в розмірі 5 000,00 грн, строком на 25 днів, тобто до 24.04.2023 зі сплатою 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу (а.с. 10-11). Також ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 9).
Кредитний договір №15461-03/2023 від 31.03.2023 та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікаторам.
Отже, належними та допустимими доказами доведено, що кредитний договір №15461-03/2023 від 31.03.2023 укладений та на його виконання відповідач отримав кредит у сумі 5100 грн. Зворотного матеріали справи не містять.
12.06.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Аванс кредит» укладено договір факторингу №12062023, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язується оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов'язаннями у загальному розмірі: (відомості не зазначені), що виникли у клієнта за основними договорами, укладеними між боржниками (далі - боржники) та первісним кредитором. На підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, відповідно до акту прийому-передачі (додаток №2 до договору), а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому (п. 1.2). Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора, відбувається у дату укладення цього договору (п. 1.4). Для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт під час підписання цього договору передав на електронну пошту фактора або кур'єрською доставкою на електронному носієві (за вибором клієнта - флеш-накопичувач, компакт-диск та інші носії інформації) фактору реєстр боржників за формою, встановленою додатку №1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників та визначені в договорі документи (п. 2.1) (а.с. 12-14).
27.12.2023 між ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" та ТОВ «Інвеструм груп» укладено договір факторингу №27122023-1. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №15461-03/2023 в сумі 12 363,00 грн, з яких 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 7 363,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 15).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб) а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У відповідності до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу має бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).
Позивач у позові посилається на те, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №15461-03/2023 від 31.03.2023 на підставі договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023, у кладеним з ТОВ «Інвеструм груп», яке, у свою чергу, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №15461-03/2023 на підставі договору факторингу №12062023 від 12.06.2023.
Разом з тим, як вже зазначалось, умовами договору факторингу №12062023 від 12.06.2023, який було укладено між ТОВ «ФК «Інвеструм» та первісним кредитором - ТОВ «Аванс кредит», передбачено, що на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, відповідно до акту прийому-передачі (додаток №2 до договору), а також вимоги по основним договорам, які виникнуть в майбутньому (п. 1.2). Для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт під час підписання цього договору передав на електронну пошту фактора або кур'єрською доставкою на електронному носієві (за вибором клієнта - флеш-накопичувач, компакт-диск та інші носії інформації) фактору реєстр боржників за формою, встановленою додатку №1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників та визначені й договорі документи (п. 2.1).
Однак, позивач до позову не долучив копію акту прийому-передачі (додаток №2 до договору) та копію реєстр боржників за формою, встановленою додатку №1, до договору факторингу №12062023 від 12.06.2023, який було укладено між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Аванс кредит», таким чином, суд позбавлений можливості встановити, що ТОВ «ФК «Інвеструм» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №15461-03/2023 від 31.03.2023, та мало право відступати таке право вимоги позивачу.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої вимоги, оскільки ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не довело своє право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, №15461-03/2023 від 31.03.2023, укладеним між ним та ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем, тому вимога позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №15461-03/2023 в розмірі 12 363,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 363,00 грн - сума заборгованості за відсотками, задоволенню не підлягає.
Також встановлено, що 31.03.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №51299-03/2023, відповідно до умов якого товариство надає клієнту кредит на суму 4 000,00 грн, строком на 23 дні, тобто до 22.04.2023, зі сплатою 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу (а.с. 41-43).
Договір про надання фінансового кредиту №51299-03/2023 від 31.03.2023, додатки до нього, та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Отже, належними та допустимими доказами доведено, що договір про надання фінансового кредиту №51299-03/2023 від 31.03.2023 укладений та на його виконання відповідач отримав позику в сумі 4 000 грн. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
03.07.2023 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп» укладено договір факторингу №3072023.
27.12.2023 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №27122023-2. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27122023-2 від 27.12.2023, позивач набув право вимоги до відповідача за договором №51299-03/2023 в сумі 15 400,00 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 11 400,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 50).
Разом з тим, умовами договору факторингу №3072023 від 03.07.2023, який було укладено між первісним кредитором ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп», передбачено, що на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, та отримує права вимоги за основними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також вимоги по основним договорам, які виникнуть у майбутньому, з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі відповідно до додатку №2 до цього договору) (п. 1.2). Для реалізації фактором придбаних ним прав клієнт під час підписання цього договору передав за узгодженням сторін на електронну пошту фактора або кур'єрською доставкою у письмовому вигляді або на електронному носієві (за вибором клієнта - флеш-накопичувач, компакт-диск та інші носії інформації) фактору реєстр боржників за формою, встановленою додатку №1 до цього договору (якщо інша форма не буде узгоджена сторонами на момент укладення реєстру боржників, виходячи з предмету та умов основного договору) та визначені у договорі документи (п. 2.1).
Однак, позивач до позову не долучив копію реєстру боржників за формою, встановленою додатку №1 до договору факторингу №3072023 від 03.07.2023, який було укладено між первісним кредитором ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Стар файненс груп», таким чином, суд позбавлений можливості встановити, що ТОВ «Стар файненс груп» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №51299-03/2023 від 31.03.2023, та мало право відступати таке право позивачу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої вимоги, оскільки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не довело своє право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, №51299-03/2023 від 31.03.2023, укладеним між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем, тому вимога позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №15461-03/2023 в розмірі 15 400,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 400,00 грн - сума заборгованості за відсотками, задоволенню не підлягає.
Також встановлено, що 30.03.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78281423, відповідно до умов якого товариство зобов'язалося надати позичальнику у власність грошові кошти (позику) у сумі 4 100,00 грн, строком на 10 днів, зі сплатою 2,5 % на день (а.с. 25-24).
Договір позики №78281423 від 30.03.2023 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікаторам.
Отже, належними та допустимими доказами доведено, що договір позики №78281423 від 30.03.2023 укладений та на його виконання відповідач отримав позику в сумі 4 100 грн. Зворотного матеріали справи не містять.
14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21. Відповідно до витягу з реєстру боржників №9 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, позивач набув право вимоги до відповідача за договором позики №78281423 в сумі 14 245,45 грн, з яких 4 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 10 145,45 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 33).
Враховуючи вищевикладене, із відповідача належить до стягнення тіло кредиту за договором позики №78281423 від 30.03.2023 в сумі 4 100,00 грн.
Разом із тим, спір стосується кредитних правовідносин та сума заборгованості із її складовими належить до предмета доказування.
З метою доведення сум, що підлягають до стягнення з позичальника у судовому порядку, позивачем наданий розрахунок заборгованості за договором позики №78281423 від 30.03.2023, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 станом на 31.05.2024 становить 14 245,45 грн, з яких 4 100,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 10 145,45 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 34).
Відповідно до положень частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 висловив правову позицію, за якою суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку. З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору.
Водночас, наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить порядку нарахування проценті як складової частини заборгованості відповідача, чим виключена можливість здійснення судом перевірки такого розрахунку, а тому безпідставно вважати доведеною суму процентів за кредитним договором у розмірі 10 145,45 грн.
При цьому, відповідно до п.2 договору №78281423 від 30.03.2023, орієнтовна загальна вартість позики становить 5 125,00 грн. Відповідно до змісту додатку №1 до договору позики №78281423 від 30.03.2023 - таблиці обчислення загальної вартості кредиту, проценти за користування кредитом становлять 1 025,00 грн.
Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом у сумі 1 025,00 грн, а тому суд приходить висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки такий розмір заборгованості доведений належними доказами.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за договором позики №78281423 від 30.03.2023 у розмірі 5 125,00 грн, з яких: 4 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 025,00 грн - сума заборгованості за відсотками. У решті позову слід відмовити, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №78281423 від 30.03.2023 у розмірі 5 125,00 грн, з яких: 4 100,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 025,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 369,42 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Житомирського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Т.А. Воробйова