Справа №296/6210/24
Категорія 38
2/295/3167/24
(заочне)
09.12.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4794879 від 09.11.2021 у розмірі 26 166,75 грн.
В обґрунтування вимог вказано, що 09.11.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4794879, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 10 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
Між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" було укладено договір відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23.02.2022, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №4794879 від 09.11.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
Сума заборгованості відповідача становить 26 166,75 грн, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23.02.2022, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 9 700,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 15466,75 грн, прострочена заборгованість за комісією становить - 1000,00 грн.
Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості від 18.04.2024.
Ухвалою суду від 12.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до положень ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 09.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №4794879, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачеві грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а вона, у свою чергу, зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконання обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн.
Згідно з п.1.3. договору кредит надається строком на 30 днів з 09.11.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п.1.4. договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 09.12.2021.
У відповідності до п.1.5.1. комісія за надання кредиту: 1 000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредити одноразово.
Відповідно до п.1.5.2. договору проценти за користування кредитом: 3 375,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п.1.6. договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п.4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Згідно з п.6.5 договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Додатком №1 до кредитного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит №4794879 від 09.11.2021 (а.с. 21).
Додатком №2 до кредитного договору є паспорт споживчого кредиту №4794879 (а.с. 22).
Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою укладено кредитний договір №4794879 від 09.11.2021, ідентифікована товариством. Акцепт договору підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (а.с. 24).
Відповідно до платіжного доручення №60691422 від 09.11.2021 та виписки з особового рахунку вбачається, що товариство виконало своє зобов'язання, перерахувало на картковий рахунок відповідача 10 000,00 грн (а.с. 27, 30).
23.02.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір про відступлення прав вимоги №81-МЛ, відповідно до якого, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (п. 1.1). Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (додаток №2) відповідно до п. 8.3.2. договору (п. 6.2.3) (а.с. 31-40).
Здійснення оплати ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на виконання договору про відступлення прав вимоги №81-МЛ від 23.02.2023 підтверджується копією платіжного доручення №66788 від 23.02.2022 (а.с. 41).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №81-МЛ від 23.02.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №4794879 від 09.11.2021 в розмірі 26 166,75 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 9 700,00 грн, залишок по відсотках - 15 466,75 грн, залишок по комісії - 1000,00 грн (а.с. 42).
18.04.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 претензію про повернення кредиту (а.с. 43).
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
09.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №4794879, на виконання якого ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн, які остання зобов'язалася повернути через 30 днів і сплатити проценти за користування коштами в розмірі 3 750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування.
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами договору про споживчий кредит №4794879 від 09.11.2021 сторони встановили строк кредитування 30 днів, до 09.12.2021, включаючи дату отримання та повернення позики.
Після закінчення строків, визначених у договорі про споживчий кредит №4794879 від 09.11.2021, ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
У подальшому ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №4794879 від 09.11.2021.
За таких обставини, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути неповернутий кредит і проценти за користування кредитом у межах строку кредитування (30 днів).
Враховуючи розмір неповернутого кредиту та розмір процентної ставки, суд керується тим, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 13 450,00 грн, що складається з 9 700,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 3 750,00 грн - заборгованості по процентам.
Матеріали справи не містять даних щодо продовження (пролонгацію) ОСОБА_1 строку дії кредитного договору.
Оскільки проценти за користування кредитними коштами нараховано після закінчення строку кредитування, то підстави для стягнення цих процентів з відповідача відсутні.
Також суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за комісією.
Колегія суддів ВП ВС у п.25 постанови у справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь- яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).
Враховуючи викладене, у зазначеній частині вимог позовної заяви слід відмовити.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №4794879 від 09.11.2021 у розмірі 13 450,00 грн, що складається із 9 700,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 3 750,00 грн - заборгованості по процентам; стягнути судові витрати з оплати судового збору у сумі 1 245,11 грн.
У задоволенні решти вимог позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Житомирського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Т.А. Воробйова