Справа № 215/7041/24
1-кп/215/774/24
09 грудня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000835 від 15.08.2023,
Ухвалою від 08.11.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 06 січня 2025 року включно.
09.12.2024 до суду надійшло письмове клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів. Клопотання обґрунтоване тим, що строк перебування обвинуваченого під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин. Крім того, на сьогодні мають місце ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт, оскільки у нього хворий батько та старенька бабуся.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію свого підзахисного, вказавши на відсутність доказів існування ризиків у тому ступені, що дають підстави продовження строку тримання під вартою його підзахисного. Просив суд застосувати до останнього цілодобовий домашній арешт за місцем проживання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Положеннями статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно зі статтею 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 1 статті 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів. Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінює обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
При оцінці ризику переховування у цьому провадженні суд враховує той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу психотропних речовин, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад шість років з конфіскацією майна. На теперішній час існують підстави стверджувати, що ризик втечі вірогідний, виходячи із суворості покарання. Суд враховує також і те, що існування ризику втечі знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема соціальне та матеріальне становище ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований, офіційних доходів не отримує, хоча і має певні соціальні зв'язки. Зазначене не виключає тієї обставини, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу, може змінити місце проживання та в умовах воєнного стану покинути територію міста Кривого Рогу.
Наявність ризиків незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні суд оцінює з тих положень, що відповідно до статті 23 КПК України показання свідки надають безпосередньо суду під час судового розгляду, тому перебуваючи на свободі, обвинувачений має можливість впливати на свідків з метою зміни їх показань.
При цьому суд вважає недоведеним існування такого ризику як можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки хоча судовий розгляд ще не розпочато, але органом досудового розслідування зібрано докази, які на думку сторони обвинувачення, підтверджують винуватість ОСОБА_5 .
Але суд погоджується з доводами прокурора про те, що існує ризик продовження злочинної діяльності обвинуваченим, оскільки він офіційних доходів не має, і йому інкримінується отримання доходів саме від злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним збутом заборонених обігом речовин.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Стороною захисту суду не наведено таких достатніх даних, на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою.
Згідно із ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щодо ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено заставу в розмірі - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на природу та обсяг злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 та необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, розмір застави у вигляді шестидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізькій установі виконання покарань (№3)» на час розгляду справи у суді, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто по 06 лютого 2025 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у вигляді 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (отримувач коштів: ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава; та зазначити інформацію: 1) про найменування суду, який виніс рішення про внесення застави, або до якого подана заява; 2) ПІП особи, за яку внесена застава та платника застави; 3) № справи).
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом терміну дії цієї ухвали.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки з моменту звільнення з під варти:
- не відлучатися із місця постійного проживання та/або перебування без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками в даному кримінальному провадженніза винятком їх участі в процесуальних діях;
- здати на зберігання суду свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначається терміном дії цієї ухвали.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно звільнити обвинуваченого з-під варти та повідомити про це суд.
Зобов'язати обвинуваченого у разі внесення застави після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя