Справа № 215/7041/24
1-кп/215/774/24
09 грудня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000835 від 15.08.2023,
Ухвалою від 08.11.2024 обвинуваченій ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 06 січня 2025 року включно.
09.12.2024 до суду надійшло письмове клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів. Клопотання обґрунтоване тим, що строк перебування обвинуваченої під вартою закінчується, однак винести рішення у вказаному кримінальному провадженні до того часу не є можливим через ряд об'єктивних обставин. Крім того, на сьогодні мають місце ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, що мали місце також під час обрання даного запобіжного заходу.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала проти клопотання прокурора, просила застосувати до неї більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме: нічний домашній арешт.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_9 підтримала позицію своєї підзахисної, посилаючись на недоведеність існування ризиків, вказаних прокурором.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Втім, стаття 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів. Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінює обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
Метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж проваджені та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду свідчить те, що остання обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, та у разі визнання її винуватою останній загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. В той же час відсутність стримуючих факторів, таких як постійне місце роботи, не виключає тієї обставини, що обвинувачена у разі зміни запобіжного заходу, може змінити місце проживання та в умовах воєнного стану покинути територію міста Кривого Рогу.
Також по кримінальному провадженню наявні свідки (поняті), покази яких відіграють важливу роль в процесі доказування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, на яких, перебуваючи під іншим запобіжним заходом, не пов'язаним з ізоляцію від суспільства (тримання під вартою), остання може незаконно впливати різними способами для викривлення або зміни показів, що негативно вплине на судовий розгляд кримінального провадження. Все це дає підстави вважати про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується відсутністю у ОСОБА_6 офіційного джерела доходів, тому можна зробити висновок, що перебуваючи під запобіжним заходом, не пов'язаним з ізоляцією обвинуваченої від суспільства, вона надалі продовжить заробляти собі на життя незаконним шляхом, зокрема за допомогою збуту наркотичних засобів.
При цьому суд вважає недоведеним існування такого ризику як можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки хоча судовий розгляд ще не розпочато, але органом досудового розслідування зібрано докази, які на думку сторони обвинувачення, підтверджують винуватість ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
При цьому суд вважає, що продовження дії даного запобіжного заходу обвинуваченій не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Так, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченої і продовження раніше обраного щодо неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
Отже, суд, враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що розгляд справи щодо обвинувачених тільки розпочато, не проведено судове слідство, вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченої та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченою ОСОБА_6 процесуальних обов'язків. Тому наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, а доводи про доцільність продовження щодо обвинуваченої строку тримання під вартою - обґрунтованими, що виключає на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченої на більш м'який.
Стороною захисту суду не наведено таких достатніх даних, на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до восьмидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним визначену заставу у розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181680,00 грн., залишити без змін. Такий розмір застави, зважаючи на природу та обсяг злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також необхідність забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є достатнім та таким, що здатен забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків у даному кримінальному провадженні та не буде непомірним.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізькій установі виконання покарань (№3)» на час розгляду справи у суді, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто по 06 лютого 2025 року включно.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на неї обов'язків, у вигляді 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (отримувач коштів: ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава; та зазначити інформацію: 1) про найменування суду, який виніс рішення про внесення застави, або до якого подана заява; 2) ПІП особи, за яку внесена застава та платника застави; 3) № справи).
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом терміну дії цієї ухвали.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену наступні обов'язки з моменту звільнення з під варти:
- не відлучатися із місця постійного проживання та/або перебування без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками в даному кримінальному провадженніза винятком їх участі в процесуальних діях;
- здати на зберігання суду свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначається терміном дії цієї ухвали.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно звільнити обвинувачену з-під варти та повідомити про це суд.
Зобов'язати обвинувачену у разі внесення застави після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя