Справа № 192/3017/24
Провадження № 1-кп/192/173/24
"09" грудня 2024 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Солоне Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024041570000547 від 04.09.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Василівка Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, який має 2 малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , , військовослужбовця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше судимого: 13.08.2024 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 345 КК України до 1 року позбавлення волі,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України,
встановив:
ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на посаді гранатометника 2 відділення 1 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 у військовому званні «старший солдат», 03 вересня 2024 року близько 13 год. 50 хвил., будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебував на території подвір'я житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 де між ним та раніше знайомими ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок побутової сварки, діючи умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, повалив ОСОБА_9 на землю та наніс йому два удари лівою ногою у взутті в область лівої задньо-бічної поверхні тулуба, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді травматичного розриву вісцеральної поверхні капсули та паренхіми селезінки із крововиливами у ділянці воріт та діафрагмально-селезінкової зв'язки, із крововиливами у навколониркову клітковину обабіч із розповсюдженням на діафрагму, із прямим переломом 10-го ребра ліворуч по лопатковій лінії, крововиливом у оточуючі м'які тканини, синців лівої задньо-бічної поверхні живота та грудної клітини, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння та призвели до настання смерті ОСОБА_9 .
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе визнав, пояснив, що 03 вересня 2024 року прийшов в гості до Заскоки Сергія по АДРЕСА_2 , щоб забрати речі, які прав у нього, там був Ібрагім, якого він знав як ОСОБА_10 , інколи працював з ним, товаришував, але в той день ОСОБА_11 почав кричати, лаятись на нього матом, він викинув його з будинку, той впав на землю та продовжував лаятись, тому він підійшов до нього та вдарив ногою у область живота двічі, потім ОСОБА_12 підбіг до нього та сказав, що ОСОБА_10 погано, на нього полили води, наче ОСОБА_9 прийшов до тями, але так як він був злий на нього, сказав дівчині з якою прийшов йти додому, тому вони пішли. Зазначив, що бив ОСОБА_4 в цілях самооборони, щоб той не лаявся, ОСОБА_11 був п'яний. В останньому судовому засіданні зазначив, що шкодує про вчинене, попросив вибачення у потерпілого та вказав, що не мав наміру вбивати ОСОБА_13 , якого знав, як ОСОБА_10 , так вийшло, з ОСОБА_10 вони насправді були друзями.
Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України за вищенаведених обставин підтвердилась у судовому засіданні наступними доказами, дослідженими судом:
-даними в суді показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що наприкінці серпня 2024 року він розмовляв із сином та він обіцяв йому допомогти та зателефонувати в п'ятницю, але в п'ятницю він не подзвонив, тоді він через декілька днів сам подзвонив синові, але він не відповів, тоді він почекав ще декілька днів, але так як син так себе ніколи раніше не поводив, став розшукувати сина по лікарнях, виявилось, що в лікарні сина не було, тоді він звернувся до поліції десь 21-22 вересня та там йому повідомили, що син у морзі. Просив призначити ОСОБА_6 найсуворіше покарання;
- протоколом огляду місця події від 03.09.2024 року з фототаблицею до нього згідно з яким на подвір'ї будинку по АДРЕСА_2 виявлено труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- лікарським свідоцтвом про смерть від 03.09.2024 згідно з яким смерть ОСОБА_9 настала в АДРЕСА_2 у зв'язку з розривом селезінки, що поширюється на паренхіму у зв'язку з ушкодженням внаслідок контакту з тупим предметом;
-протоколом слідчого експерименту від 25.09.2024 року за участі свідка ОСОБА_14 в ході якого свідок показав на статисті та розповів, як ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 два удари ногою у взутті в область задньо-бічної поверхні тулуба потерпілого;
-протоколом слідчого експерименту від 25.09.2024 року за участі свідка ОСОБА_15 в ході якого свідок показав на статисті та розповів, як ОСОБА_6 наніс ОСОБА_9 два удари ногою у взутті в область задньо-бічної поверхні тулуба потерпілого;
-протоколом слідчого експерименту від 08.10.2024 року в ході якого підозрюваний ОСОБА_6 показав на статисті та розповів, як наніс ОСОБА_9 два удари ногою у взутті в область задньо-бічної поверхні тулуба потерпілого;
- висновком судово-медичної експертизи №4014м від 23.09.2024 згідно з яким смерть ОСОБА_9 настала від закритої тупої травми органів черевної порожнини, у вигляді травматичного розриву капсули та паренхіми селезінки, із крововиливами у ділянці воріт та діафрагмально-селезінкової зв'язки, крововиливами у навколониркову клітковину обабіч із розповсюдженням на діафрагму, із прямим переломом 10-го ребра ліворуч, яка ускладнилася гострою крововтратою. Враховуючи вираженість трупних явищ на момент огляду трупа на місці виявлення смерть настала приблизно за 2-4 години до моменту їх фіксації. У ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: травматичний розрив вісцеральної поверхні капсули та паренхіми селезінки, із крововиливами у ділянці воріт та діафрагмально-селезінкової зв'язки, крововиливами у навколониркову клітковину обабіч із розповсюдженням на діафрагму, із прямим переломом 10-го ребра ліворуч по лопатковій лінії, крововиливом у оточуючи м'які тканини; синці лівої задньо-бічної поверхні живота та грудної клітини. Тілесні ушкодження причинені у період часу, що вимірюється десятками хвилин до настання смерті, виникли від травматичної дії тупого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті та, стосовно до живих осіб, у своїй сукупності, мають ознаки тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості, як небезпечні для життя у момент заподіяння та приведші до настання смерті;
- висновком судово-медичної експертизи №4014м/2237-Е від 10.10.2024 згідно з яким враховуючи характер, локалізацію та механізм виникнення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_9 , що перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням смерті, слід вважати, що вони могли утворитися способом та при механізмі на який однаково вказують свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у протоколах проведення слідчих експериментів від 25.09.24р., та підозрюваний ОСОБА_6 у протоколі проведення слідчого експерименту від 08.10.24р, Навіть у випадку своєчасного надання спеціалізованої медичної допомоги ОСОБА_9 , настання його смерті внаслідок отриманих вищезазначених тілесних ушкоджень не виключена;
-висновком судово-токсикологічної експертизи №13332 від 12.09.2024 відібраного 04.09.2024 зразку крові ОСОБА_6 згідно з яким ОСОБА_6 перебував в стані легкого ступеня алкогольного сп'яніння;
-висновком судово-психіатричної експертизи №543-к від 08.10.2024 згідно з яким ОСОБА_6 в період інкримінованого йому діяння виявляв та виявляє психічний розлад у формі психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Під час інкримінованого йому діяння та у теперішній час міг та може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, узгодженими між собою, і не викликають у суду сумнівів, тому суд кладе їх в основу вироку.
Покази ОСОБА_6 щодо ноги, якої він завдав ударів потерпілому не узгоджуються з механізмом зазначеним свідками ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , які давали узгоджені покази щодо механізму завдання ударів ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту за їх участі. ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що в метушні та стані в якому перебував міг помилитись при зазначенні ноги якою бив потерпілого та при проведенні слідчого експерименту, оскільки він правша зазначив, що вдарив правою ногою.
Суд вважає, що нога, якою ОСОБА_6 наносив удари потерпілому не впливає на кваліфікацію його дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за вищенаведених обставин доведена, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, а саме: умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вивченням даних про особу ОСОБА_6 встановлено, що він на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, має двох дітей, 28.04.2019 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , є військовослужбовцем, є учасником бойових дій, з 03.10.2024 виключений зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 в запас, за місцем проживання характеризується негативно, за місцем служби також характеризується негативно, раніше судимий.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено. Суд не вбачає щирого каяття у обвинуваченого, оскільки щире каяття передбачає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки та готовності нести кримінальну відповідальність за скоєне, а ОСОБА_6 в повній мірі не усвідомив скоєне.
Обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, та приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання відповідно до санкції ч.2 ст. 121 КК України у виді 8 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за даним вироком, частково у виді 6 місяців позбавлення волі, приєднує не відбуту частину покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року, яким він засуджений за ч.2 ст.345 КК України.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін у виді тримання під вартою, але не більше, ніж на 60 днів.
Цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати, речові докази відсутні.
Керуючись ст. ст. 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України частково у виді 6 місяців позбавлення волі приєднати невідбуту частину покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 рокута остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з дня постановлення вироку.
Зарахувати в строк покарання ОСОБА_6 попереднє ув'язнення з 05 вересня 2024 року по день постановлення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, але не більше, ніж на 60 днів.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1