справа № 752/8673/24 головуючий у суді І інстанції Слободянюк А.В.
провадження № 22-ц/824/12950/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
03 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області поданою представником Романенком Олексієм Сергійовичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року у справі за заявою Головного управління ДПС в Чернігівській області, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрексімбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тера-Україна», про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю,-
Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про розкриття акціонерним товариством «Укрексімбанк» інформації, яка містить банківську таємницю, щодо платника податків ТОВ «Тера-Україна», яке перебуває на обліку в податкових органах з 19 квітня 2012 року, у якій просив суд:
- розкрити інформацію, що становить банківську таємницю відносно ТОВ "Тера-Україна", а саме інформацію про обсяг та обіг коштів за період з 01 січня 2017 року по 30 січня 2024 року на розрахункових рахунках: № НОМЕР_1 (643 російський рубль), № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 (980-українська гривня) в АТ «Укрексімбанк» із зазначенням контрагентів, а також дати та суми операцій, призначення платежів, які подавались до банку, з метою використання при проведенні перевірки.
В обґрунтування заяви вказує, що ТОВ «Тера-Україна» має розрахункові рахунки в АТ «Укрексімбанк».
До управління з Єдиного державного реєстру надійшла інформація про те, що ТОВ «Тера-Україна» припинило підприємницьку діяльність, що відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України наказом Головного управління ДПС у Чернігівській обл. від 26 січня 2024 року №69-п призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тера-Україна» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період діяльності товариства з 01 січня 2017 року по 30 січня 2024 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 18 квітня 2014 року по 30 січня 2024 року.
В результаті здійсненого виходу 31 січня 2024 року за адресою: м. Чергінів, вул. Толстого, 90-а, кв. (оф.) 3 встановлено, що за цією адресою ТОВ «Тера-Україна» не знаходиться, будь-які ознаки, які б вказували на перебування за вказаною адресою ТОВ «Тера-Україна» відсутні, фінансово-господарську діяльність підприємство не здійснює, бухгалтерські документи не зберігає.
За результатами перевірки складений акт від 31 січня 2024 року №62/ж6/25-01-07-4-01 неможливості проведення перевірки ТОВ «Тера-Україна» за податковою адресою.
Згідно проведеного аналізу даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Тера-Україна» останню звітність подало до податкового органу 2021 року, у зв'язку з тим, що 11 січня 2022 року прийнято рішення засновників про припинення ТОВ «Тера-Україна», проте не закрило свої банківські рахунки.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 травня 2024 року відмовлено Головному управлінню ДПС в Чернігівській області у задоволенні заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ТОВ «Тера-Україна».
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, представник Головного управління ДПС в Чернігівській області - Романенко Олексій Сергійович, 04 червня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначив, що за змістом ч. 2 ст. 350 ЦПК України єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, законодавець визначив недоведеність відсутності ТОВ «Тера-Україна» за місцем реєстрації. Однак суд першої інстанції взагалі не надав оцінки підставам для розкриття інформації, що містить банківську таємницю, зазначену у заяві Управління.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2024 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області поданою представником ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року у справі за заявою Головного управління ДПС в Чернігівській області, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Укрексімбанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Тера-Україна», про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак ї неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Тера-Україна» зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області, Чернігівська ДПІ (м. Чернігів) з 19 квітня 2012 року.
ТОВ «Тера-Україна» має розрахункові рахунки в АТ «Укрексімбанк», а саме: № НОМЕР_1 (643 російський рубль), № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 (980-українська гривня).
11 січня 2022 року ТОВ «Тера-Україна» прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.
Фахівцями Головного управління ДПС у Чернігівській області 31 січня 2024 року здійснено вихід за податковою адресою платника ТОВ «Тера-Україна» у м. Чернігів, вул. Толстого, 90-а, кв. (оф.)3. За вказаною адресою знаходиться одноповерхова приватна будівля, про що управлінням 31 січня 2024 року складено акт №62/ж6/25-01-07-04-01 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тера-Україна».
Відмовляючи у задоволенні заяви податкового органу, місцевий суд встановив, що заявником не додані докази неможливості вручення ТОВ «Тера-Україна» наказу про перевірку та запиту про витребування документації від нього протягом всього періоду з дати видання наказу 26 січня 2024 року по день розгляду справи у суді. Тобто не доведено неможливості вручення товариству особисто або направлення засобами поштового зв'язку на адресу його реєстрації повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки. Також заявник не надав суду належних та допустимих доказів відсутності ТОВ «Тера-Україна» за податковою адресою, оскільки тільки в останній день позапланової перевірки, тривалість якої визначено терміном 5 робочих днів, надав два направлення про проведення вказаної перевірки, датованих одним днем - 31 січня 2024 року, та склав акт про відсутність товариства за податковою адресою, тобто лише на підставі одного виходу працівників. Крім того, заявником також не надано доказів попереднього звернення до АТ «Укрексімбанк».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з нижченаведених мотивів.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Згідно з ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта; відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Пунктом 1 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що банківською таємницею, зокрема, є відомості про стан рахунків клієнтів, в тому числі стан кореспондентських рахунків банків у Національному банку України.
За положеннями ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, або за рішенням суду.
З аналізу зазначеної правової норми виходить, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Відповідно до вимог пунктів 20.1.4, 20.1.5 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Аналогічне положення закріплене у п. 75.1. ст. 75 ПК України, відповідно до якого, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до п. 73.4 ст. 73 ПК України, інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків надається в обсягах більших, ніж передбачені пунктом 73.3 цієї статті, банками та іншими фінансовими установами контролюючим органам за рішенням суду. Для отримання такої інформації контролюючий орган звертається до суду.
На підставі наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 26 січня 2024 року №69-п та направлень від 31 січня 2024 року, виданих ГУ ДПС у Чернігівській області, з 31 січня 2024 року повинна була розпочатись документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тера-Україна» (пн 38179608) тривалістю 5 робочих днів.
Відповідно до пп. 78.1.7, 78.4 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Отже, виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (п.п. 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПК України).
За обставинами цієї справи податковий орган ініціював проведення перевірки у зв'язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності ТОВ «Тера-Україна», а тому мав обов'язок надіслати останньому копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Відповідно до п. 12 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 та від 28 травня 2020 року у справі №761/13288/19.
Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абзацу 6 пункту 42.4. статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підставою для задоволення заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, мають бути обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами, зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо.
Також, місцевий суд обґрунтовано вважав, що заявником не надано достатніх доказів про вчинення всіх необхідних дій для встановлення місцезнаходження керівництва ТОВ «ТЕРА-УКРАЇНА», у тому числі ліквідатора Аркової А.Ю. (РНОКПП НОМЕР_3 ) та направлення на їх адресу як запиту про надання пояснення та документального підтвердження так і наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення ТОВ «ТЕРА-УКРАЇНА» документів, необхідних для проведення перевірки.
Колегія суддів також зауважує, що дійсно, з урахуванням положень статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо кола інформації яка є банківською таємницею, процесуальний закон не вимагає від податкового органу попереднього звернення до банку. Тобто, посилання суду першої інстанції на невжиття податковим органом всіх можливостей для отримання необхідної інформації є помилковими. Однак, вони не впливають на правильність інших висновків, з якими апеляційний суд погодився вище та не можуть бути підставою для скасування в цілому законного та обґрунтованого судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду, а зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумаченню норм права на розсуд апелянта.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року №63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні заяви про розкриття інформації, що містить банківську таємницю.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 375, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, подану представником ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2024 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова