Справа № 359/6713/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12392/2024
27 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Говорової Альони Ігорівни в інтересах акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року у складі судді Чирки С.С.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування наказу, поновлення дії трудового договору та стягнення заробітної плати, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Українська залізниця» №389/ос від 01 квітня 2022 року в частині що стосується ОСОБА_1 , поновити дію трудового договору та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 311 021 грн 58 коп.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця».
Указом Президента України № 64/2002 від 24 лютого 2022 року на території України був введений воєнний стан, який на день звернення до суду із позовом скасований не був. Як стало відомо позивачці із відповіді на запит адвоката, дію трудового договору з нею було призупинено з 01 квітня 2022 року.
Уповноваженими особами АТ «Українська залізниця» не було повідомлено позивачку про призупинення дії договору в передбаченому законодавством порядку.
Наказ № 389/ос від 01 квітня 2022 року та додаток до нього не відповідають вимогам ч.2 ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Наказ № 389/ос від 01 квітня 2022 року та витяг з додатку до нього були направлені цінним листом на адресу адвокатського бюро «Кириченко», який був отриманий 19 червня 2023 року.
Згідно із трудовими законодавчими нормами працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про призупинення дії трудового договору.
Позивачка звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з даним позовом, оскільки проживає в м. Бориспіль як внутрішньо переміщена особа.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року з урахуванням ухвали того ж суду про виправлення описки від 19 червня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Українська залізниця» №389/ос від 01 квітня 2022 року в частині що стосується ОСОБА_1 Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 311 021 грн 58 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення із АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в розмірі платежу за один місяць. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 147 грн 20 коп.
Додатковим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року заяву представника позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Доповнено рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року, таким змістом: стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 14 665 грн 20 коп. В задоволенні вимог заяви в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Говорова А.І. в інтересах АТ «Українська залізниця» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року, просить скасувати його в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 та стягнення на користь ОСОБА_1 суми заробітної плати та інших виплат за період дії наказу та додатку до нього; судові витрати покласти на позивачку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним та винесеним без врахування того, що 24 лютого 2022 року складено акт простою, яким засвідчено, що у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану, що зумовлено військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 зупинена робота структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця», які не виконують критично важливі завдання.
Посилається на те, що внаслідок збройної агресії російської федерації АТ «Укрзалізниця» зазнало значних руйнувань та пошкоджень майна. Так, станом на 18 серпня 2022 року кількість зруйнованого та пошкодженого майна товариства становить - 4 770 од, залишковою вартістю 5 145 648 грн, що підтверджується листом вих. № ЦКМ-13/1811 від 19 серпня 2022 року.
Вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (неправильне тлумачення закону), порушення частин 1-5 статті 263 ЦПК України, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.
Звертає увагу суду на те, що саме відсутність для позивачки роботи відповідного характеру стало причиною неможливості забезпечення її роботою. Районний суд не врахував, що ОСОБА_1 є працівником управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, місцезнаходження якого є Донецька обл. м. Лиман, та у період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року належало до території можливих бойових дій.
Безпосереднє місце роботи позивачки, як старшого ревізора відділу контролю та доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця» є м. Бахмут, вул.Привокзальна,1, яке з 24 лютого 2022 року відноситься до території активних бойових дій.
Отже, з огляду на розташування робочого місця, можливість у позивачки виконувати трудові обов'язки, а характер виконуваної нею роботи з урахуванням п. 8.3 Положення про Департамент внутрішнього аудиту, яким визначено, що не можуть залучатися іншими структурними підрозділами товариства для виконання їх завдань та доручень, унеможливлював переведення її на іншу роботу.
Крім того зазначає, що стягнення середнього заробітку можливе лише у разі поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням або незаконним переведенням на іншу роботу. У відповідності до частини першої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Вказано, що період з 01 квітня 2022 року до березня 2022 року не можна вважати вимушеним прогулом, оскільки якби з позивачкою не було призупинено дію трудового договору, вона б все одно не працювала, а перебувала у простої і отримувала дві третини встановленого їй посадового окладу, а не середній заробіток.
Окрім цього, відповідач не погоджується з розрахунком, який застосовано судом для визначення суми середнього заробітку. У свою чергу, абзацом 5 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року встановлено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Скаржник посилається на те, що матеріали справи містять копію рукописної заяви ОСОБА_1 від 16 червня 2022 року за вх. № 203/0/79-22, з якої вбачається про її обізнаність про видання оскаржуваного наказу та яка містить позицію заявника щодо незаконності такого наказу, а отже станом на 16 червня 2022 року позивачка знала, що її право порушено. Разом з ти, позовну заяву було складено 03 липня 2023 року, тобто через рік та три місяці після видання оскаржуваного наказу.
Відповідач вважає, що затягування позивачкою звернення до суду за захистом своїх прав не обумовлено жодними об'єктивними обставинами, проте має своїм збільшення періоду стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вказує, що жодні обставини, які б унеможливлювали звернення позивачки до суду протягом встановленого законом тримісячного строку, ОСОБА_1 у цій справі не доведено, а отже не підлягали оцінці судом.
В апеляційній скарзі адвокат Говорова А.І. в інтересах АТ «Українська залізниця» на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення; судові витрати покласти на позивачку.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим.
Зазначено, що представником позивачки не дотримано жодної умови подання доказів понесених витрат:
- докази не подано під час розгляду справи в суді першої інстанції;
- не обґрунтовано поважність причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених стороною витрат, до закінчення судових дебатів у справі;
- не зроблено заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції про подання доказів після ухвалення рішення.
Посилається на те, що представником позивачки у позовній заяві вказано попередній (орієнтовний) розрахунок сум витрат, проте такий розрахунок не є заявою про подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи. Така позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду у справі № 910/216/23 від 07 лютого 2024 року.
Вказує, що судом першої інстанції було помилково оцінено виконання представником позивачки вимог щодо змісту позовної заяви, встановлених пунктом 9 частини третьої статті 175 ЦПК України про зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, як виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України про необхідність зробити заяву про подання доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Світличний О.С. в інтересах ОСОБА_1 просив законне та обґрунтоване рішення районного суду від 10 квітня 2024 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення адвоката Редевич О.М. в інтересах АТ «Українська залізниця», яка просила апеляційні скарги задовольнити, адвоката Кириченка Р.Ю. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам процесуального права рішення районного суду не відповідає.
Зі справи убачається, що ОСОБА_1 працювала на посаді старшого ревізора відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління аудиту та контролю регіональної філії "Південна залізниця" Департаменту аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця" із 25 квітня 2017 року, вказана обставина підтверджується наказом (розпорядженням) № 993/ос від 24 квітня 2017 року про прийняття на роботу (а.с. 94 т.1).
З 21 серпня 2017 року позивачка була переведена на посаду старшого ревізора відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Донецька залізниця" Департаменту внутрішнього аудиту та контролю, що підтверджується наказом (розпорядженням) № 2046/ос від 18 серпня 2017 року про переведення на іншу роботу (а.с. 95 т.1).
Відповідно до витягу із наказу N Ц-42/6-В від 24 лютого 2022 року було встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до його відміни, для працівників апарату управління АТ "Укрзалізниця", зокрема і відносно ОСОБА_1 . Період простою тривав з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2022 року.
Актом простою від 24 лютого 2022 року було засвідчено зупинення з 24 лютого 2022 року роботи структурних підрозділів апарату управління АТ "Укрзалізниця", що не виконують критично важливих завдань.
Наказом N Ц-42/12-В від 24 березня 2022 року було внесено зміни до вищезазначеного наказу, якими період простою продовжено з 01 березня 2022 року до 31 березня 2022 року.
Наказом АТ "Українська залізниця" № 389/ОС від 01 квітня 2022 року було припинено з 01 квітня 2022 року простій, введений наказом № Ц-42/6 від 24 лютого 2022 року працівникам, зазначеним у додатку, зокрема і ОСОБА_1 - старшому ревізору до припинення або скасування воєнного стану в Україні було призупинено дію трудового договору. Згідно наказу, призупинення дії трудових договорів не тягне за собою припинення трудових відносин. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України, у порядку та строки, передбачені чинним законодавством України (а.с. 18-20 т.1).
З довідки № 3249-5000968442 від 12 квітня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, убачається, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 (а.с. 12 т.1).
На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог представником відповідача подано копію Положення про Департамент внутрішнього аудиту та контролю, затвердженого рішенням наглядової ради АТ "Укрзалізниця" від 07-09 жовтня 2020 року, протокол № В-10/28-20 (а.с. 96-118 т.1).
Згідно відповіді на лист № ЦЮ-08/957 від 01 листопада 2022 року Плани внутрішніх аудитів на 2022 рік наглядовою радою не затверджувалися (а.с. 119 т.1).
Директором Департаменту внутрішнього аудиту та контролю був наданий список працівників (зокрема, до нього входить і ОСОБА_1 ), з якими було запропоновано призупинення дії трудового договору на період військового стану (а.с. 142-143 т. 1).
Наказом голови правління АТ "Укрзалізниця" № 389/ос від 01 квітня 2022 року, з 01 квітня 2022 року в тому числі й з позивачкою призупинено дію трудового договору (а.с. 18-160 т.1).
Відповідно до пояснень представника акціонерного товариства, оспорюваним наказом було призупинено дії трудових договорів з усіма працівниками не лише відділу, в якому працювала позивачка, а всього Департаменту, в тому числі й управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця», мотивуючи тим, що в період воєнних дій використання залізничного транспорту було спрямоване виключно на забезпечення життєдіяльності та обороноздатності країни, збереження життя та здоровя населення, що виключало необхідність проведення аудиту та контролю в тому числі й регіональної філії залізниці, на території якої відбувалися бойові дії.
Як убачається із витягу з протоколу засідання Наглядової ради АТ "Укрзалізниця" від 23 лютого 2023 року № А-12/18-В було ліквідовано структурний підрозділ - Департамент внутрішнього аудиту та контролю АТ "Українська залізниця" (а.с. 166 т.1).
21 серпня 2023 року старшому ревізору ОСОБА_1 було винесено попередження про наступне вивільнення з доданим списком вакантних посад (а.с. 167-176 т.1).
Наказом №2017 /ОС від 30 жовтня 2023року з ОСОБА_1 припинено трудовий договір за п.1 ст.40 КЗпП України - у звязку зі скороченням штату (а.с.26 т.2).
Ухвалюючи рішення районний суд виходив з того, що позивачкою доведено наявність передбачених підстав для визнання протиправним та скасування наказу про призупинення дії договору, а також те, що за вказаних обставин підлягає стягненню й середній заробіток за період вимушеного прогулу.
Між тим колегія суддів апеляційного суду може погодитися з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Частинами першою та другою статті 1 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 01 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Відповідно до статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Установлено, що позивачка обіймала посаду старшого ревізора Відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Донецька залізниця" Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ "Українська залізниця".
Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим.
Ухвалюючи рішення, районний суд свої висновки мотивував тим, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, АТ "Українська залізниця" здійснювало свій основний вид діяльності та надавало послуги з перевезення вантажів та пасажирів. Проте відповідачем не доведено наявність передбачених законом підстав для зупинення дії трудового договору з позивачкою, яка виявляла бажання та мала об'єктивну можливість працювати.
Разом з тим, районний суд не дав належної оцінки доводам представника акціонерного товариства, у сукупності з долученими до справи доказами, про те, що неможливість надання роботи позивачці обмовлена не лише тим, що обсяги господарської діяльності товариства у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, зменшилися, а й тому, що станом на 01 квітня 2022 року забезпечити роботою ОСОБА_1 , як старшого ревізора Відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця».
Відповідно до листа директора Департаменту внутрішнього аудиту та контролю № ЦКРУ-21/9 від 17 січня 2018 року та додатка до нього місцем розташування Управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Донецька залізниця", начальника управління та заступника начальника управління визначено Донецька область, м. Лиман, пер. Телеграфний, 3, а місцем розташування робочого місця старшого ревізора відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень Управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Донецька залізниця", тобто посади, яку обіймала позивачка, визначено Донецька область, м. Бахмут вул. Привокзальна,1 (а.с. 144-145 т.1).
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Згідно вказаного наказу на час його видачі та з 24 лютого 2022 року місто Бахмут Бахмутської міської територіальної громади належало до територій активних бойових дій; з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2022 року Лиманська міська територіальна громада належала до територій можливих бойових дій; з 01 січня 2023 року до сьогодні - до територій активних бойових дій; з 25 травня 2022 року до 30 вересня 2022 року місто Лиман Краматорського району належав до територій України, тимчасово окупованих російською федерацією.
Тобто від початку військової агресії, з 24 лютого 2022 року та до сьогодні, Лиманська міська територіальна громада (у тому числі місто Лиман) була спочатку територією ймовірних бойових дій, а далі - активних бойових дій, з періодом перебування в окупації близько 4-х місяців.
У свою чергу, місто Бахмут, у якому визначено місце розташування відділу контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень, від початку військової агресії - з 24 лютого 2022 року - належало до територій активних бойових дій, а згодом визнано окупованою територією.
Окрім цього місцем розташування управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця» було саме місто Лиман, а отже діяльність відділу контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень так само зосереджувалась за відповідною адресою, що є додатковим доказом як неможливості забезпечення позивачку роботою, так і неможливості її виконання.
Отже, з урахуванням викладеного та загальновідомих фактів у визначеному місці виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків було неможливим.
Наказом АТ "Укрзалізниця" від 01 квітня 2022 року № 389/ос, у зв'язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності та у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні з 01 квітня 2022 року простій закінчено та призупинено дію трудових відносин до припинення або скасування режиму воєнного стану.
Згідно змісту долученого до справи листа № АЦКС-07/59 від 07 листопада 2022 року плани внутрішніх аудитів на 2022рік наглядовою радою не затверджувалися (а.с.119 т.1).
Відповідно до пояснень представника відповідача, не спростованих матеріалами справи, було призупинено дію трудових договорів в тому числі й відділу з контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень Управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії "Донецька залізниця", у якому працювала позивачка.
Про призупинення дії трудових договорів всіх працівників Департаменту внутрішнього аудиту та контролю AT «Укрзалізниця» підтверджується листом ЦПК-22/1313 від 15 вересня 2023 року та листом за підписом Голови наглядової ради AT «Укрзалізниця» від 02 вересня 2022 року за № А-08/2 (а.с. 120-122, 166 т.1).
Більше того, слід звернути увагу на особливість роботи відділу в якому позивачка здійснювала свої функціональні обов'язки.
Так, пунктом 8.3 Положенням про Департамент внутрішнього аудиту та контролю передбачено, що працівники департаменту не можуть залучатися іншими структурними підрозділами Товариства для виконання їх завдань та доручень (а.с.103 т.1).
Отже, за характером роботи до позивачки, як старшого ревізора не можна застосовувати переведення на іншу роботу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до того, що в умовах введення режиму воєнного стану її було переведено в простій, а згодом призупинено трудовий договір, але роботодавцем не враховано її бажання працювати та виконувати свої трудові функції. З постійного місця роботи вона виїхала через ведення активних бойових дій, але роботодавцем не було надано їй роботу в дистанційному режимі чи надано іншу роботу.
Листом № ЦПК-11/1103 від 18 липня 2022 року підтверджується, що товариство на час звернення позивачки не має можливості забезпечити її роботою (а.с. 14-15 т.1).
У подальшому позивачці у зв'язку зі скороченням посади, яку вона обіймала, роботодавцем неодноразово направлялися пропозиції працевлаштування на інші наявні посади в АТ "Укрзалізниця" (а.с. 13-24 т. 2).
Об'єктивно про неможливість перебування ОСОБА_1 на визначеному роботодавцем робочому місці та виконання трудових обов'язків підтверджується й змістом довідки № 3249-5000968442 від 12 квітня 2022 року, виданої управлінням соціального захисту населення Бориспільської міської ради Київської обл., відповідно до якої позивачка залишила територію, перебування на якій представляло небезпеку для її життя та здоров'я, а тому управлінням соціального захисту Бориспільської міської ради позивачка була взята на облік як внутрішньо переміщена особа (а.с.12 т.1).
Є логічним та не піддається сумнівам, що людина, яка знаходиться на території на якій ведуться постійні бойові дії хоче виїхати для того, щоб убезпечити своє життя та життя своїх рідних чи близьких від небезпек, які нависли над нею. Однак, це не заперечує того факту, що АТ "Українська залізниця" виходила також з безпеки своїх працівників та намагалася знайти баланс між інтересами роботодавця та працівника, а також держави в цілому.
Зміст ст. 213 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не обмежує роботодавця у праві прийняття рішення про запровадження заходів, необхідних для забезпечення функціонування підприємства в умовах воєнного стану та визначення переліку працівників, з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього.
Отже, та обставина, що підприємство не зупинило роботу у період воєнного стану не є безумовною підставою для визнання оспорюваного наказу незаконним в силу розташування місця роботи позивачки та специфіки її роботи.
Установлено, що позивачка виїхала з постійного місця роботи через ведення активних бойових дій та отримала статус внутрішньо переміщеної особи, а докази можливості забезпечення її роботою за новим місцем проживання, в дистанційному режимі, матеріалами справи не доведено.
Зазначеним підтверджено, що відповідач в тих умовах, які склалися на момент видачі оспорюваного наказу, діяв у межах наданих йому повноважень.
Дискримінації щодо позивачки в даних діях апеляційний суд не вбачає.
Тобто, станом на 01 квітня 2022 року у АТ "Укрзалізниця" були наявні усі законні підстави для призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .
У постанові ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 суд також виходив з того, що наказ про призупинення дії трудового договору був прийнятий роботодавцем в умовах воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією проти України, зокрема веденням активних бойових дій, що очевидно впливало на безпечні й належні умови праці працівниками підприємства.
При тлумаченні цього положення закону очевидним є те, що умова неможливості надання та умова неможливості виконання роботи є нерозривно пов'язані та мають існувати одночасно. При цьому причини неможливості надання та виконання роботи не обов'язково мають бути різними.
Існування конкретної причини у роботодавця або працівника не надавати та не виконувати роботу не тягне за собою виникнення цієї ж причини відповідної неможливості для іншої сторони.
Стаття 13 вищезазначеного Закону покликана забезпечити інтереси як роботодавця, так і працівника, оскільки призупинення дії трудового договору має тимчасовий характер, спрямоване на реалізацію права роботодавця вжити необхідних заходів щодо збереження господарської діяльності підприємства, а відтак робочих місць. При цьому, за працівником залишається право на отримання заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі, відшкодування яких має здійснювати держава, що здійснює військову (збройну) агресію проти України.
Отже, що в даному випадку існує сукупність факторів чому саме виникла така ситуація, зокрема: військова агресія, ведення активних бойових дій на території Донецької області, намагання відповідача убезпечити своїх працівників та знайти баланс між інтересами роботодавця та працівника, особливості характеру виконуваних позивачкою функціональних обов'язків та неможливістю надання їй іншої роботи до моменту ліквідації Департаменту, а також необхідність налаштування АТ «Укрзалізниця» своєї роботи, як об'єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Районним судом зроблено необґрунтований висновок про те, що станом на 01 квітня 2022року ОСОБА_1 мала бажання працювати та виконувати свої трудові функції, остільки указане об'єктивно спростовується розташуванням робочого місця в зоні бойових дій.
На підставі наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував положень діючого законодавства та конкретних обставин, які склалися у зв'язку з військовою агресією й веденням активних бойових дій на території України, зокрема, Донецької області, де було розташовано робоче місце ОСОБА_1 , а також зупинення роботи всього відділу, у якому працювала позивачка та з урахуванням особливостей посади, яку обіймала сторона спору.
Відповідач належним чином довів, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати позивачці роботу.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з визнанням незаконним оскаржуваного наказу, підлягає скасуванню також і рішення суду в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, як таке що носить похідний характер від основного позову.
Викладене дає підстави для висновків про постановлення оскаржуваного по справі рішення за недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу за межі доводів апеляційної скарги й його скасування у повному обсязі та ухвалення по справі нового судового рішення по відмову в позові.
Крім того, представником відповідача подано апеляційна скарга також й на додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року.
Відповідно до справи, додатковим рішенням на підставі поданої представником ОСОБА_1 заяви про стягнення витрат на правничу допомогу стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 14 665 грн 20 коп.
Між тим, враховуючи незаконність ухваленого по справі основного рішення, підлягає скасуванню й постановлене у цій справі додаткове рішення про розподіл судових витрат та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги адвоката Говорової Альона Ігорівна в інтересах акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року та додаткове рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2024 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову та заяви про стягнення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 грудня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: