№ справи: 367/6802/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12140/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Кравчук Ю.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
26 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.
секретар - Черняк Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Бучанська міська нотаріальна контора, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про встановлення факту батьківства,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2024 року,
встановив:
у жовтні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просила встановити факт, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її рідним батьком, визнати за нею право власності на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_1 та на будинок по АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2024 року позов було залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_8 , представника відповідачів - ОСОБА_9 , представника ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про залишення без розгляду позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлена про розгляд справи позивачка повторно не з'явилась в судове засідання, про причини своєї неявки суд не повідомила. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не можу з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 перебуває на розгляді у суді з жовтня 2017 року. Позивачка та її представники брали участь у розгляді справи, з'являлись у судові засідання.
З жовтня 2017 року інтереси позивачки у суді першої інстанції представляла ОСОБА_11 , повноваження якої були підтверджені копією довіреності (а.с. 13, том 1).
З березня 2019 року інтереси позивачки представляла адвокат
Римаренко І.В., повноваження якої були підтверджені ордером на надання правничої допомоги (а.с.86, том 2).
В судовому засіданні 18 січня 2022 року було оголошено перерву на 05 травня 2022 року, про що повідомлено представника позивачки під розписку (а.с.21). 05 травня 2022 року справу було знято з розгляду у зв'язку з введенням воєнного стану, розгляд справи призначено на 03 жовтня 2022 року.
03 жовтня 2022 року учасники справи не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 25 січня 2023 року.
25 січня 2023 року позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, розгляд справи було відкладено на 13 квітня 2023 року. Про судове засідання 13 квітня 2023 року була повідомлена представник позивачки ОСОБА_8 шляхом вручення їй судової повістки (а.с.66, том 3).
В судове засідання 13 квітня 2023 року позивачка та її представник не з'явились, розгляд справи було відкладено на 13 липня 2023 року.
11 липня 2023 року ОСОБА_8 подала до суду заяву, у якій повідомила суд про те, що договір про надання правничої допомоги між нею та позивачкою розірвано.
13 липня 2023 року позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, розгляд справи було відкладено на 16 листопада 2023 року. Крім того, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2023 року явка позивачки в судове засідання була визнана обов'язковою. Копія вказаної ухвали була направлена судом за адресою, вказаною позивачкою при зверненні до суду з позовом, а саме: АДРЕСА_3 . Конверт з копією ухвали та судовою повісткою на 16 листопада 2023 року повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 120, том 3).
В судове засідання 16 листопада 2023 року позивачка та її представник не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 16 листопада 2023 року. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16 листопада 2023 року явка позивачки в судове засідання 14 грудня 2023 року була визнана обов'язковою. Копія вказаної ухвали була направлена судом за адресою, вказаною позивачкою при зверненні до суду з позовом, а саме: АДРЕСА_3 . Конверт з копією ухвали та судовою повісткою на 14 грудня 2023 року повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 148, том 3).
14 грудня 2023 року справу було знято з розгляду у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги. Розгляд справи відкладено на 02 лютого 2024 року. Судова повістка була направлена судом за адресою, вказаною позивачкою при зверненні до суду з позовом, а саме: АДРЕСА_3 . Конверт з судовою повісткою повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 175, том 3). При цьому повістка на 02 лютого 2024 року була вручена ОСОБА_8 (а.с.170, том 3). Крім того, на сайті суду першої інстанції було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду 02 лютого 2024 року.
02 лютого 2024 року позивачка та її представник не з'явились, розгляд справи було відкладено на 10 квітня 2024 року. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 лютого 2024 року явка позивачки в судове засідання 10 квітня 2024 року була визнана обов'язковою. Копія вказаної ухвали була направлена судом за адресою, вказаною позивачкою при зверненні до суду з позовом, а саме: АДРЕСА_3 . Конверт з копією ухвали та судовою повісткою на 10 квітня 2024 року повернувся до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 210, том 3). Повістка на 10 квітня 2024 року була вручена ОСОБА_8 (а.с. 201, том 3).
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2024 року позов було залишено без розгляду. Суд першої інстанції виходив з того, що належним чином повідомлена про розгляд справи позивачка повторно не з'явилась в судове засідання, справою не цікавиться, що є підставою для залишення позову без розгляду.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки судові повістки повертались до суду без вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання, що не може вважатись належним повідомленням. Вказані доводи позивачки спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що поштова кореспонденція поверталась до суду у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою позивачкою було вказано адресу реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 , тоді як у суді першої інстанції нею вказувалась адреса: АДРЕСА_3 .
Обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання передбачений у ст. 131 ЦПК України. Так, положеннями вказаної статті визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Матеріали справи свідчать про те, що 28 березня 2019 року позивачкою ОСОБА_1 було надано до суду копію її паспорту, з якої вбачається, що 31 липня 2018 року її було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.98, том 2). При цьому заяви про зміну місця свого проживання, як того вимагає ст. 131 ЦПК України, позивачкою подано не було.
В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції позивачка вказувала, що вважала достатнім надання копії паспорту для повідомлення суду про зміну місця свого проживання. Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що 28 березня 2019 року, тобто в день, коли позивачкою було надано копію паспорту з відміткою про зміну місця проживання, інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Римаренко І.В., повноваження якої підтверджені ордером від 01 березня 2019 року, і яка як фахівець у галузі права була зобов'язана бути обізнаною про положення ст. 131 ЦПК України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що після запровадження на території України воєнного стану адвокат Римаренко І.В. неодноразово отримувала повістки про виклик до суду в судові засідання, в тому числі до подання нею 11 липня 2023 року заяви про розірвання договору про надання правничої допомоги. ОСОБА_8 , будучи повідомленою про судові засідання 13 квітня 2023 року та 13 липня 2023 року, до суду не з'явилась.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Доказів про те, що договір про надання правничої допомоги між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Римаренко І.В. дійсно було розірвано, матеріали справи не містять. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції адвокат Римаренко І.В. не надала відповіді на те, коли саме договір з позивачкою було розірвано. Також позивачкою та представником не було наведено доводів про те, чи було ОСОБА_8 роз'яснено позивачці можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору, зокрема в частині неявки позивачки в судові засідання, про які була повідомлена представник ОСОБА_8 .
Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції вживав належні заходи, спрямовані на повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи різними способами, такими як направлення судових повісток їй та її представнику, постановлення ухвал про визнання явки позивачки обов'язковою, які публікувались в ЄДРСР, публікації оголошень на сайті суду, а також смс-повідомлень.
Разом з тим, непослідовні дії представника позивачки щодо неналежного повідомлення суду про зміну місця проживання ОСОБА_1 , а також щодо розірвання договору про надання правничої допомоги та припинення представництва інтересів позивачки в суді, призвело до фактичної необізнаності ОСОБА_1 про призначені судові засідання.
В суді апеляційної інстанції адвокат Римаренко І.В. також представляла інтереси ОСОБА_1 . Повноваження адвоката були підтверджені ордером на надання правничої допомоги від 04 жовтня 2024 року, виданого на підставі Договору про надання правничої допомоги від 04 жовтня 2024 року (а.с. 34, том 4). Представник позивачки не надала ґрунтовних пояснень про те, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості повідомити ОСОБА_1 про судові засідання, судові повістки на які були їй вручені.
Неспроможними є і посилання представника позивачки на те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо визнання неявки позивачки повторною, оскільки судове засідання 14 грудня 2023 року не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги. Так, матеріали справи свідчать про те, що 14 грудня 2023 року справу було знято з розгляду, однак ОСОБА_1 та її представник не з'явились в судові засідання 02 лютого 2024 року та 10 квітня 2024 року, про які адвокат Римаренко І.В. була повідомлена (а.с.170, 201, том 3).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із частиною п'ятою статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності. Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов'язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених статтями 43, 49 України, але зобов'язана здійснювати їх добросовісно відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
У справі «Церква села Сосулівка проти України» у рішенні від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини у пункті 53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.
Відповідного висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 21 жовтня 2020 року (справа № 756/13550/16-ц).
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на цей час продовжується.
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачка змінила місце проживання, у зв'язку з чим об'єктивно не мала можливості отримувати судові повістки за попередньою адресою. Враховуючи предмет спору, тривалий розгляд справи та процесуальну поведінку представника позивачки, апеляційний суд дійшов висновку про те, що залишення в силі ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду буде проявом надмірного формалізму та призведе до обмеження доступу ОСОБА_1 до правосуддя.
Статтею 379 ЦПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було зроблено передчкасний висновок про наявність підстав для залишення позову без розгляду, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 09 грудня 2024 року.
Головуючий
Судді