04 листопада 2024 року м. Київ
Справа № 758/6005/24
Провадження: № 33/824/3832/2024
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федака Максима Вікторовича
на постанову Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2024 року, винесену під головуванням судді Павленко О. О.,
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АДД №864223 від 02 травня 20224 року, о 13 год. 20 хв. 02.05.2024 року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, при цьому правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1А ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Федак М. Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову Подільського районного м. Києва від 28 червня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що працівниками поліції було здійснено підставну зупинку транспортного засобу. Також вказує на те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення неповнолітнім, матеріальної шкоди вчиненням правопорушення нікому не завдав, а тому штраф у розмірі 40 800,00 грн. є для нього непомірним. Вважає, що суд мав застосувати заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП. Також суд не мав права застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права, адже ОСОБА_1 його не отримував.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Федак М. Л. просили апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Федака М. Л., дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається із матеріалів справи, при розгляді даної справи судом першої інстанції було достатньо повно, об'єктивно та всебічно досліджено наявні письмові матеріали та суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною п'ятою статті 126 КУпАП визначено, що повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 864223 від 02 травня 20224 року, о 13 год. 20 хв. 02.05.2024 року ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, при цьому правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1А ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП
Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом. Заперечень у графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті правопорушень» не зазначив.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій.
Факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення підтверджується копією постанови Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року у справі № 756/1051/24, якою визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та призначеностягнення у виді штрафу у розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн (а.с.3-5);
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено у зв'язку із тим, що автомобіль був у не належному стані. ОСОБА_1 вводив поліцію в оману, називався іншим ім'ям. В ході перевірки документів було виявлено, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія. Також було встановлено, що ОСОБА_1 протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Посилання скаржника на те, що працівниками поліції було здійснено безпідставну зупинку автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , апеляційний суд оцінює критично оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписами.
Окрім того, кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення є повторність, тобто, у розумінні ст. 35 КУпАП, вчинення особою протягом року однорідного правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Тобто, ОСОБА_1 , будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, був обізнаний про наслідки керування транспортним засобом без наявності відповідного права.
Щодо доводів апелянта в частині застосованого покарання суд враховує, що санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП у частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною.
За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 1 ст. 34 КУпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи скаржника про те, що адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не може бути застосоване, оскільки вказане стягнення прямо передбачене санкцією ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому застосовується саме до осіб, які не мають права керування транспортним засобом.
Положеннями статті 13 КУпАП передбачено, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Так, відповідно до статті 24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800,00 грн., на думку апеляційного суду, відповідає меті адміністративного стягнення, визначеній у ст.23 КУпАП та положенням ст.ст.33-36 КУпАП щодо правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення та застосоване в межах санкції статті ч. 5 ст.126 КУпАП.
З огляду на те, що ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, проте останній для себе не зробив відповідних висновків, на шлях виправлення не став та повторно вчинив протягом року правопорушення, апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано призначив йому адміністративне стягнення саме у виді штрафу.
За наслідками перевірки судового рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, доходжу висновку, що постанова Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисникаОСОБА_1 - адвоката Федака М. Л. слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Федака Максима Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 28 червня 2024 року від залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т. О. Невідома