09 грудня 2024 рокуСправа №160/21810/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соколов Володимир Віталійович, до Відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Соколов Володимир Віталійович, до Відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Відповідача-2: Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не звільнення старшого техніка мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , штаб-сержанта ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із звільненням з полону;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України видати наказ щодо звільнення старшого техніка мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 штаб-сержанта ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із звільненням з полону.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період і з 25.04.2022 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді старший технік мінометної батареї.
Листом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №22/М-207-8.1-2254 від 28.07.2022 позивачу повідомлено, що міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, на своєму засіданні 14.07.2022, ухвалила рішення визнати ОСОБА_1 особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, оскільки позивач під час проходження військової служби у військовій частині п/п НОМЕР_3 під час виконання бойового завдання 24.08.2014 був захоплений в полон, з якого був звільнений 21.09.2014.
23.06.2024 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом від 16.06.2024 вх.№2682 про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». До рапорту буди додані: паспорт ОСОБА_1 № НОМЕР_4 ; РНОКПП ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади №2024/004815119 від 13.05.2024 довідка ВЧ польова пошта НОМЕР_3 від 21.09.2014 №149; довідка ВЧ польова пошта НОМЕР_3 від 21.11.2014 №164 про безпосередню участь ОСОБА_1 в період з 09.06.2014 по 20.09.2014 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; лист Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.07.2022 №22М-207-8.1-2254; лист Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області від 05.06.2024 №6821/101/2-2024; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12014050550001678 від 01.10.2014.
Військовою частиною НОМЕР_1 у задоволенні рапорту було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач мав право на звільнення з лав збройних сил із зазначених підстав безпосередньо після звільнення з полону. А оскільки позивач перебував у полоні у серпні-вересні 2014 року, після чого служив як за контрактом, так і за призовом по мобілізації, на цей час не має права на звільнення за вказаною підставою.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21810/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
02.09.2024 через систему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 указує, що заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними. Відповідач-1 уважає, що підпункт «д» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає право на звільнення з лав збройних сил виключно у разі, якщо звільнення відбувається безпосередньо після звільнення з полону, коли військовослужбовець не висловив після звільнення з полону бажання продовжити військову службу. Якщо військовослужбовець після звільнення з полону, в тому числі у період з 24.02.2022 приступив до військової служби, право на звільнення із зазначеної підстави втрачається.
Крім цього, відповідач-1 зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №55 встановлено форму довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах. Однак позивачем такої довідки до рапорту не надано.
З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
02.09.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він указує, що посилання відповідача-1 на підстави для визнання позову безпідставним не заслуговують на увагу, оскільки вважає, що ні підпунктом «д» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ні іншим нормативно-правовим актом не визначено, що якщо військовослужбовець після звільнення з полону, в тому числі у період з 24.02.2022 приступив до військової служби, право на звільнення із зазначеної підстави втрачається. Представник позивача вважає, що позиція відповідача-1 суперечить ст. 117 Женевської конвенції. Також представник позивача вказу, що норма пп «д» п. 2 ч. 4 ст. 26 вищезазначеного Закону застосовується до всіх військовослужбовців, які мають статус звільнених з полону, незалежно від дати обміну.
Разом з тим, представник позивача зазначає, що довідка про перебування громадянина України з числа осіб, визначених п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, про ненадання якої вказує відповідач-1, лише входить до переліку обов'язкових документів, які подаються до комісії при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України для встановлення факту позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України, за результатом розгляду яких комісія приймає рішення.
Ухвалою суду від 17.10.2024 залучено до участі у цій справі як відповідача-2 - Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ); встановлено відповідачу-2 строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали, разом із доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача-2.
15.11.2024 засобами поштового зв'язку від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач-2, згідно з яким відповідач-2 заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та вважає їх необґрунтованими. Відповіда-2 вказує, що ним було підготовлено та направлено відповідачу-1 документи на звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку зі звільненням з полону. 23.07.2024 відповідачем-2 отримано відповідь від відповідача-1 щодо відсутності права позивача на звільнення із зазначеної підстави. Відповідачем-2 повідомлено позивача про зазначене рішення в день отримання документів. У зв'язку з цим відповідач-2 вважає, що діяв відповідно до вимог законодавства та в його діях відсутні ознаки бездіяльності. У задоволенні позову просив відмовити.
Разом з відзивом відповідач-2 надав до суду копію правової доповіді помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 та копію подання із додатками щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 (позивач) проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 з 25.04.2022.
Згідно з даними довідки №149 від 26.09.2014 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині ПП НОМЕР_3 з 15.06.2014 по 21.09.2014 на посаді снайпер в складі в/ч пп НОМЕР_3 виконував бойове завдання та брав участь в АТО в Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до довідки №164 від 21.11.2014 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Листом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №22/М-207-8.1-2254 від 28.07.2022 на ім'я ОСОБА_1 повідомлено, що міжвідомча комісія з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист на засіданні 14.07.2022 ухвалила рішення визнати ОСОБА_1 особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
16.06.2024 позивач звернувся з рапортом до т.в.о. командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку зі звільненням з полону.
До рапорту позивачем було додано:
1. Паспорт ОСОБА_1 № НОМЕР_4 ;
2. РНОКПП ОСОБА_1 ;
3. Витяг з реєстру територіальної громади №2024/004815119 від 13.05.2024;
4. Довідка ВЧ польова пошта НОМЕР_3 від 21.09.2014 №149 про проходження солдатом ОСОБА_1 військової служби у військовій частині пп НОМЕР_3 ;
5. Довідка ВЧ польова пошта НОМЕР_3 від 21.11.2014 № 164 про безпосередню участь ОСОБА_1 , в період з 09.06.2014 по 20.09.2014, в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
6. Лист Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, № 22/М-207-8.1-2254 від 28.07.2022, про визнання ОСОБА_1 особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
7. Лист Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, від 05.06.2024 №5821/101/2-2024;
8. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження: 12014050550001678 від 01.10.2014.
У правовій доповіді помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 на подання про звільнення штаб-сержанта ОСОБА_1 вказано, що статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» встановлено наступну підставу для звільнення під час воєнного стану: у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Аналіз цієї норми законодавства свідчить, що для отримання права на звільнення військовослужбовець повинен бути звільнений з полону та після цього вирішити питання про подальшу службу. Законом не передбачено понять «що перебували у полоні» або «що були звільнені з полону». Ключовою нормою є поняття «у зв'язку зі звільненням з полону». Тобто, для звільнення з військової служби повинен бути причинно-наслідковий зв'язок: звільнення з полону - прийняття рішення про звільнення з лав ЗС України безпосередньо після перебування в полоні. В свою чергу, ОСОБА_1 перебував у полоні у серпні-вересні 2014 року, після чого служив як за контрактом, так і за призовом по мобілізації. Таким чином, на даний час ОСОБА_1 не має права на звільнення за нормою законодавства у зв'язку зі звільнення з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу).
Листом від 19.07.2024 №1665/3920 Військової частини НОМЕР_1 командиру Військової частини НОМЕР_2 було повернуто подання на звільнення штаб - сержанта ОСОБА_1 , старшого техніка мінометної батареї Військової частини НОМЕР_2 , поданого на звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу. У листі повідомлено, що у штаб-сержанта ОСОБА_1 відсутнє право на звільнення за визначеними підставами, відповідно діючих норм законодавства. Як додатки у листі вказані: подання із додатками на 20 аркушах; копія правової доповіді помічника командира з правової роботи - начальника юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 на командира Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач зазначає про те, що можливість звільнення з військової служби осіб, які пройшли полон, стосується всіх військовослужбовців, які мають статус звільнених з полону, незалежно від дати обміну, тому вважає дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення його зі служби із наведених підстав протиправними, що і стало підставою звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами суд зазначає про таке.
За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232). Цей Закон також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232).
Згідно з ч.3 ст.2 Закону №2232, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232 визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон №389), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Станом на час розгляду справи воєнний стан не скасований і продовжує свою дію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України був виданий Указ від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як установив суд, позивач проходить військову службу у зв'язку з призовом під час мобілізації.
Згідно з ч.4 ст.2 Закону №2232, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008.
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 року.
Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача №40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII. Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті. При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Так, згідно з пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (станом на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану на підставах:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Отже, підпункт «д» пункту другого частини четвертої Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлює право військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Таких умов для звільнення з військової служби, які передбачені підпунктом «д» пункту другого частини четвертої Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 дотримано.
Так, із рапорта ОСОБА_1 від 16.06.2024 вбачається, що він не бажає продовжувати військову службу.
Факт перебування його в полоні підтверджується листом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 22/М-207-8.1-2254 від 28.07.2022 про визнання ОСОБА_1 особою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
Таким чином, позивач має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «д» пункту 2 частини 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас суд зазначає, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про:
визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення старшого техніка мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , штаб-сержанта ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт від 16.06.2024 старшого техніка мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , штаб-сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом «д» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача-1, наведені у відзиві, про те, що до рапорту позивачем не надано довідку, форма якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №55 «Про затвердження Порядку оформлення довідок про перебування осіб у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах», оскільки цими доводами не було обґрунтовано відмову позивачу у звільненні з військової служби.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення старшого техніка мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , штаб-сержанта ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «д» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт від 16.06.2024 старшого техніка мінометної батареї Військової частини НОМЕР_2 , штаб-сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом «д» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 .
Відповідач-1: Військова частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Відповідача-2: Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України.
Суддя Н.В. Кучугурна