Справа № 161/20376/24
Провадження № 1-кп/161/1620/24
м. Луцьк 09 грудня 2024 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024030580002658, що надійшов з Луцької окружної прокуратури, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцька Волинської області, громадянина України, українця, непрацюючого, особи з інвалідністю ІІІ групи, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого в порядку ст. 89 КК України,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -
Так, 02 серпня 2024 року, близько 05 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , діючи на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_6 , з метою умисного пошкодження майна останньої, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зайшовши до другого під'їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , де піднявшись на четвертий поверх, за допомогою запальнички здійснив підпал вхідних дверей тамбура, належних ОСОБА_7 , які ведуть до квартир під АДРЕСА_4 у вказаному вище будинку, внаслідок чого розпочалася пожежа, яка поширилася на указані двері та пошкодила їх, заподіявши ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 13 000 гривень.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення та не оспорював фактичних обставин, пояснивши при цьому, що правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, мотив і мету, а також форму вини, суду дав показання, що дійсно 02 серпня 2024 року, близько 05 години 00 хвилин, він зайшов до другого під'їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , піднявся на четвертий поверх та за допомогою запальнички підпалив вхідні двері тамбура, які ведуть до квартир АДРЕСА_4 , внаслідок чого розпочалася пожежа.
Не заперечив кваліфікацію кримінального правопорушення, що внаслідок його дій розпочалась пожежа, яка поширилася на двері та пошкодила їх, а також, що він своїми діями заподіяв ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 13 000 гривень.
На даний час збитки потерпілому ОСОБА_7 відшкодовано в повному обсязі.
У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив для себе належні висновки, просив суворо його не карати та, на підставі ст. 75 КК України, звільнити від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку.
Від потерпілого ОСОБА_7 , який в судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи без його участі, майнова шкода йому відшкодована, претензій до обвинуваченого не має, при вирішенні питання щодо обрання міри покарання повністю покладається на розсуд суду.
Під час судових дебатів прокурор Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 , його винність в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, підтверджується зібраними під час досудового провадження доказами, фактичні обставини яких ніким не оспорюються, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, не проводиться їх дослідження.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно з ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і дані про особу винного.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує, що він вчинив умисний тяжкий злочин проти власності, однак не судимий в порядку ст. 89 КК України, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, щиро розкаявся, його поведінка в суді свідчить про щире каяття, усвідомив незаконність вчинених ним дій, а тому активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні висловлював щирий жаль з приводу вчиненого, готовність нести покарання та засуджував свою поведінку, запевнив, що зробив для себе належні висновки та в подальшому не буде займатись протиправною діяльністю і вчиняти кримінальних правопорушень, тяжких наслідків не настало, завдані потерпілому збитки відшкодовано в повному обсязі, потерпілий жодних претензій до обвинуваченого не має, на призначенні суворого покарання не наполягає, має постійне місце реєстрації та проживання, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, непрацевлаштований, є особою з інвалідністю ІІІ групи, проходить лікування після перенесеної тяжкої хвороби (інсульт), тому суд, з врахуванням наведеного, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його критичного відношення до скоєного та беззаперечного визнання своєї вини, добровільного відшкодування завданого збитку, думки потерпілого щодо призначення міри покарання, яка сама по собі не є вирішальною, але враховується судом в сукупності з іншими обставинами, наявності обставин, що пом'якшують покарання, та відсутності обставин, що його обтяжують, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та призначає йому покарання за ч. 2 ст. 194 КК України, в межах санкції частини статті, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Визнаючи тривалість іспитового строку та вид обов'язків, визначених ст. 76 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та наявність обставин, що пом'якшують покарання, і визначає їх у обсязі необхідному і достатньому для виправлення обвинуваченого, а саме тривалістю 2 (два) роки.
На переконання суду, таке покарання із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи фактичні обставини справи, є справедливим, оскільки співвідноситься між поставленою метою та засобами її досягнення.
При цьому, у даному випадку, на думку суду, призначення покарання без звільнення від його відбування, сприймалося б, як непропорційне до вчиненого діяння.
На думку суду обрана міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення як ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.
Окрім цього, ч. 5 ст. 72 КК України визначено, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні застосовувалося попереднє ув'язнення.
Із відомостей, що містяться в протоколі затримання вбачається, що ОСОБА_4 затримано о 10 год. 00 хв. 02.08.2024.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2024 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, в якій зазначено про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та негайне її вручення слідчому для організації виконання, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України.
Отже, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд зараховує ОСОБА_4 у строк покарання термін попереднього ув'язнення з дня його фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України по день звільнення з-під варти у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме з 02.08.2024 по 03.08.2024 включно, із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Водночас, положеннями ч. 7 ст. 72 КК України передбачено, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Як зазначено вище, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.08.2024 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, строком до 03.10.2024 включно.
В подальшому строк тримання ОСОБА_4 під домашнім арештом не продовжувався.
Відповідно до ч. 4 ст. 132 КПК України ухвала слідчого судді про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
За таких обставин, відповідно до вимог ч. 7 ст. 72 КК України, суд зараховує ОСОБА_4 у строк покарання термін застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 04.08.2024 по 03.10.2024 включно, із співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Речові докази, згідно з ст. 100 КПК України, знищити.
Процесуальні витрати, згідно з ст. 124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Даних щодо накладення арештів на майно у кримінальному провадженні прокурором не надано.
Керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки:
-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з дня його фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України по день звільнення з-під варти у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, а саме з 02.08.2024 по 03.08.2024 включно, із розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання термін застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з 04.08.2024 по 03.10.2024 включно, із співвідношення, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Речові докази:
-пожежне сміття, котре поміщено до спец. пакету № RCI 2002941; сліди рук, котрі вилучено та поміщено до спеціального пакету № ICR 0151675 - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 1 591 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто одну) грн. 80 коп. процесуальних витрат за проведення судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1