Рішення від 09.12.2024 по справі 160/20953/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 рокуСправа №160/20953/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0007580709 у сумі штрафних санкцій 16 800 грн.; податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0007570709 у сумі штрафних санкцій 5120 грн.; рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу від 23.04.2024 №0012210-1310-0436 у сумі 21 920 грн., які прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії щодо коригування даних в інтегрованій картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення податкового боргу у розмірі 21 920 грн. та рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки належним доказом на підтвердження обставин щодо видачі позивачем розрахункових документів не встановленої форми є відповідні розрахункові документи, на які контролюючий орган посилається в акті фактичної перевірки. Разом із тим, у даному випадку відповідачем до матеріалів справи не надано жодного розрахункового документу, який би свідчив про вказане порушення. При цьому, контролюючий орган не довів належними та допустимими доказами факт невидачі позивачем відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Позивач стверджує, що факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб'єкта владних повноважень. На думку позивача, податковий орган прийняв спірні податкові повідомлення-рішення без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не довів факт невидачі позивачем відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. При цьому, позивач зазначає, що таке свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. На думку позивача, належним документом, який може підтвердити/спростувати обставин щодо використання суб'єктом господарювання режиму попереднього програмування найменування при продажу підакцизного товару (без зазначення підкатегорії згідно з УКТЗЕД (10 знаків)), здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за мінімально встановлені роздрібні ціни на такі напої є відповідний розрахунковий документ. Відтак, позивач вважає, що почекова інформація, яка надходить по дротових або бездротових каналах зв'язку у розумінні ст. 2 Закону №265 не є належним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки не відповідає формі та змісту чеків, які виготовляються на РРО, а також не є їх безпосередніми копіями. Позивач вважає, що відповідачем не доведено, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючий орган досліджував такі чеки чи його дублікати або інші розрахункові документи за період перевірки, а отже контролюючим органом не встановлено саме у ході проведення фактичної перевірки факт реалізації позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими від мінімальних роздрібних цін на такі напої, встановлених законодавством України та факт реалізації, факт проведення розрахункової операції не на повну суму покупки через реєстратор розрахункових операцій (РРО) та/або ПРРО та без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТЗЕД. Позивач вважає, що в акті жодним чином не відображено, що продаж алкогольних напоїв на розлив здійснювався у приміщенні магазину, в якому наявні будь-які спеціально обладнані місця для споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання (столи, стільці), а також наявність посуду, в якому неможливо придбати такі напої "на виніс". На переконання позивача, передумовою винесення рішення про опис майна у податкову є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки порушення, які зазначені у акті перевірки підтверджується поясненнями продавця ОСОБА_2 та актом фактичної перевірки. Відповідальність за зазначене порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадською харчування та послуг» (далі - Закон №265). Відповідач вказує, що висновки посадових осіб контролюючого органу під час, зокрема, фактичної перевірки, можуть ґрунтуватися на документах та податковій інформації. Зафіксоване порушення підтверджується переліком проведених розрахунковою операцією через РРО з продажу тютюнових виробів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД зазначених у витязі з бази ДПС України, що є додатком до акту перевірки та поясненнями продавця ОСОБА_2 . На переконання відповідача, вимогами чинного законодавства встановлено, що висновки посадових осіб контролюючого органу під час, зокрема, фактичної перевірки, можуть ґрунтуватися на документах та податковій інформації. Відповідач зазначає, що контролюючий орган провів фактичну перевірку суб'єкта господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та обґрунтовано встановив порушення законодавства при здійсненні діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Також, відповідач зазначає, що згідно з даними інформаційної-комунікаційної системи ДПС України, станом на 14.03.2024 в інтегрованих картках ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в розмірі 21 920,0 грн., в тому числі: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 5120,0 грн. та адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 16 800,0 грн, яка виникла внаслідок несплати грошових зобов'язань донарахованих контролюючим органом.

Відповідно до вимог статті 89 ПКУ ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2024 № 0012210-1310-04-36. Податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу направлено на адресу ОСОБА_1 поштовим направленням № 0600913778208, яке вручене адресату 11.05.2024. У зв'язку із відкриттям 07.08.2024 адміністративного провадження у даній справі, оскаржувані суми виведені із ІКП платника податків ОСОБА_1 та станом на 12.08.2024 заборгованість не обліковується, у зв'язку із чим податкова вимога від 23.04.2024 №0012210-1310-04-36 на суму 21 920,0 грн. відкликана 12.08.2024.

Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та відповідно до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Від відповідача до суду надійшло заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач зазначив, що станом на 30.09.2024 відповідно до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу - мають статус: «знаходиться в оскарженні», а податкова вимога від 23.04.2024 року №0012210-1310-0436 на суму 21 920,00 грн. - анульована. Оскаржувані суми виведені із ІКП платника податків та станом на 12.08.2024 заборгованість не обліковується, у зв'язку із чим податкова вимога від 23.04.2024 № 0012210-1310-04-36 на суму 21 920,0 грн відкликана 12.08.2024.

Відтак, ГУ ДПС у Дніпропетровській області вважає, що заява про уточнення позовних вимог та позовна заява (уточнена) є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого видом економічної діяльності позивача є - 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний).

З матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні наступні ліцензії:

- ліцензія Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (переоформлення), реєстраційний номер: 04810308202102337 із терміном дії з 13.05.2021 до 13.05.2022 - що була дійсна на момент виникнення спірних правовідносин;

- ліцензія Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (переоформлення), реєстраційний 04810308202201911 із терміном дії з 18.05.2022 до 18.05.2023;

- ліцензія Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний 04810308202201911 із терміном дії з 30.05.2023 до 30.05.2024;

- діюча ліцензія Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на право Роздрібної торгівлі алкогольними напоями, реєстраційний 04810308202201911 із терміном дії з 28.05.2024 до 28.05.2025.

За позивачем зареєстровано електронно-касовий апарат (додаток до ліцензії №04810308202201911) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями із терміном дії з 28.05.2024 по 28.05.2025:

- фіскальний номер РРО/ПРРО - 3001011057; код контролюючого органу, в якому зареєстровано РРО/ПРРО - 483; дата реєстраційного посвідчення РРО/ПРРО - 04.08.2022; Назва моделі (модифікацій) РРО/ПРРО - Екселліо DP-15; Заводський номер РРО - КФ00014216; Виробник РРО/ПРРО (код ЄДРПОУ, назва) - «ДАТЕКС» ООД; Дата виготовлення РРО - 23.02.2022.

Так, на підставі п.п.80.2.2, 80.2.5, п.80.2 ст.80 ПК України та доповідної записки від начальника відділу фактичних перевірок щодо пропозиції проведення фактичної перевірки за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Залізничників, 19А, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було прийнято наказ «Про проведення фактичної перевірки» від 16.12.2021 №6146-п.

Як свідчать матеріали справи, у період з 22.12.2021 о 11:30 по 22.12.2021 до 13:20 ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці як «Закусочна», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 суб'єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 .

Перевірка здійснена в присутності продавця ОСОБА_2 .

Фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена на підставі пп. 75.1.3 п.75.1 ст. 75. пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України згідно наказу «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 » від 16.12.2021 №6146-п та направлень на проведення фактичної перевірки № 6620, № 6621 від 16.12.2021.

Так, посадовими особами контролюючого органу було пред'явлено особі, яка фактично проводить розрахункові операції-продавцю ОСОБА_2 наказ про призначення фактичної перевірки від 16.12.2021 №6146-п та направлення на проведення фактичної перевірки № 6620, № 6621 від 16.12.2021, про що свідчить її підпис у вказаних направленнях.

Під час проведення перевірки фахівцем ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено, що горілка «Грін Дей» на розлив для споживання на місці 50 мл. варт. 13 грн., кава «Чорна» вартістю 7 грн. на загальну суму 20 грн. без надання РРО фіскалізован. Порушено без програмування десятизначного кодів УКТ ЗЕД в наявності і згідно додат. пломби серії ЕК №094746, №94747 в електронному виді, де сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 56 грн., де сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) - 36 грн.

В ході перевірки відповідачем установлено:

- проведення розрахункової операції з продажу товару на суму 20 грн., а саме горілка «Грін Дей» на розлив для споживання на місці 50 мл. вартість 13 грн., кава «Чорна» вартість 7 грн. без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми - фіскального касового чека;

- проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій - без програмування десятизначного кодів згідно з УКТ ЗЕД для підакцизної групи товарів, а саме: 05.11.2021 продано пиво Балтика №7 0,5 л. варт. 27 грн., чек №36759, пиво Айс Мікс Лайм ж/б вартість 27 грн.; 20.11.2021 продано пиво Гараж 0,4 чек №36871 вартість 28 грн. без програмування десятизначного кодів згідно з УКТ ЗЕД для підакцизної групи товарів (згідно додатка);

- продаж алкогольних напоїв на розлив зі споживанням на місці без наявності статусу підприємства громадського харчування;

- ненадання в повному обсязі працівникам контролюючого (податкового) органу всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки;

- роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижче від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої, а саме: роздрібна торгівля горілкою «Діамант» міцністю 40 градусів за ціною 150 грн. за 1 літр (15 грн. за 100 мл), (мінімальна роздрібна ціна за горілку 40 градусів становить 178,80 грн. за 1 літр. Продаж горілки здійснюється на розлив з тари 10 л.

Внаслідок проведеної відповідачем фактичної перевірки встановлено порушення:

- порушено п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- порушено ст. 15-3, ч. 12 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

- Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148;

- п.п. 20.1.6, 20.1.10 п. 20. 1 ст. 20, п. 85.2, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України;

- Постанова КМУ №957 від 30.10.2008 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв».

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2021 продавець ОСОБА_2 в поясненнях по суті питань стосовно наявності та реалізації горілки «Діамант» 40 градусів пояснила про те, що така горілка надається під реалізацію офіційним представником на дану продукцію, накладні будуть надані у десятиденний термін на суб'єкті господарювання ФОП « ОСОБА_4 » реалізація даної горілки проводиться за ціною 150 грн. за 1 л. та в розливі за ціною 15 грн. за 0,100 гр. (100 грам). Вміст спирту 40 процентів (градусів).

Також, 22.12.2021 в своїх поясненнях ОСОБА_2 повідомила про те, що нею 22.12.2021 об 11:30 була проведена розрахункова операція на суму 20 грн., а саме горілка на розлив «Грін Дей» - 50 гр. за ціною 13 грн. та кава за ціною 7 грн. без видачі розрахункового документа, тому що зайшла пенсіонерка, яка змерзла на вулиці і попросила їй налити стакан кип'ятку, ОСОБА_2 відволіклась.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт фактичної перевірки від 23.12.2021 №4608/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 .

Продавцем ОСОБА_2 28.12.2021 складено пояснення, в яких остання зазначила, що по суті питань стосовно порушення програмування товарної підкатегорії УКТ ЗЕД під кодування відволіклась, так як обслуговувала клієнта і не ввела всі цифри. Помилка буде виправлена відразу.

На підставі акту фактичної перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0007580709 на суму штрафних санкцій 16 800 грн., яким встановлено порушення ст. 15-3, ч. 12 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

- податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0007570709 на суму штрафних санкцій 5120 грн., яким встановлено порушення п. 1.2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З матеріалів справи вбачається, що згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до акту фактичної перевірки №4265/04/36/07/094608/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 від 23.12.2021 ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в ході проведення перевірки встановлені наступні порушення:

1) п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій, без роздрукування та видані відповідного розрахункового документу на суму 20,00 грн.

Відповідальність за порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону України №265 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування послуг»: штрафна фінансова санкція складає: вчинене вперше - 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - порушення вчинене вперше. Штрафна фінансова санкція складає - 20,00 грн.

2) п. 11 ст. 3 Закону України №265 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування послуг», а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначень коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідальність за порушення передбачена ст.17 Законом України №265 “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування послуг» - триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 5100 грн.

3) ч. 12 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Постанова КМУ від 30.10.2008 №957 «Про встановлення мінімальних оптові відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої» (із змінами та доповненнями), а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних на алкогольні напої.

Відповідальність за порушення передбачена ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - 100 відсотків варто отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000,00 гривень.

4) ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив зі споживанням на місці без наявності статуту підприємства громадського харчування.

Загальна сума штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки складає 21 920,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 14.03.2024 в інтегрованих картках ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в розмірі 21 920 грн., в тому числі: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 5120 грн та адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 16 800 грн., яка виникла внаслідок несплати грошових зобов'язань донарахованих контролюючим органом.

Керуючись п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України та згідно з Порядком формування податкових вимог платника податків, який затверджений наказом міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало податкову вимогу від 23.04.2024 №0012210-1310-04-36 на загальну суму 21 920 грн.

Відповідно до вимог статті 89 ПКУ ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2024 №0012210-1310-04-36.

Податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу направлено на адресу ОСОБА_1 та вручено 11.05.2024.

Як зазначає позивач у поданій до суду позовній заяві, у травні 2024 року на її адресу від ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшло рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу, відповідно до ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України; податкова вимога від 23.04.2024 №0012210-1310-0436 на суму 21 920 грн. із детальним розрахунком суми податкового боргу до податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

З розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги вбачається, що податковий борг позивача на загальну суму 21 920 грн. складається з:

-штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі - 5120 грн.

-штрафних санкцій щодо застосування Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - 16 800 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2024 року на адресу позивача від ГУ ДПС у Дніпропетровській надійшов акт №881/3342714480/481 опису майна від 10.06.2024 та Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - дата та час реєстрації - 11.06.2024 10:43:13.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у червні 2024 року звернулась за правовою допомогою до адвоката Наталії Макаренко.

На адвокатський запит від 25.06.2024 №1-568 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 01.07.2024 №47332/6/04-36-07-08-16 надало позивачу копію акту фактичної перевірки від 23.12.2021 №4608/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 з додатками та податкові повідомлення - рішення від 14.01.2022 №0007580709, 0007570709, копію розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки, копії пояснень продавця ОСОБА_2 копії фото.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

При розгляді цієї справи судом взято до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якого суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою у даному випадку є позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №460/2663/22.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (підпункт 80.2.1);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункт 80.2.3);

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (підпункт 80.2.4);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підпункт 80.2.5);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (підпункт 80.2.6);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункт 80.2.7).

Отже, законодавством чітко визначено порядок проведення перевірок платників податків, зокрема проведення фактичної перевірки.

В свою чергу, недотримання наведених процедурних питань під час проведення податкової перевірки нівелює її наслідки, незалежно від виявлених порушень.

Суд зазначає, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому, така перевірка проводиться не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 380/13375/21.

У питанні застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Враховуючи висновки, які викладені в постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, суд зазначає, що для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена.

Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ГЖ України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Як встановлено судом, у наказі про проведення фактичної перевірки від 16.12.2021 №6146-п підставою зазначено підпункт 80.2.5, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 та пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Дослідивши зміст вказаного наказу, суд зазначає, що такий наказ не відповідає вимогам до таких наказів, сформульованих у постановах Верховного Суду у справах №280/1431/23 від 28.05.2024 та №440/1993/23 від 13.06.2024, в яких вказано, що в наказі на призначення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, крім посилання на цю норму необхідно обов'язково конкретизувати одну із двох альтернативних підстав, що зазначені в цьому підпункті, а у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податку вимог законодавства конкретизувати останню, оскільки підстава призначення та проведення перевірки відповідно до вичерпного переліку підстав, з яких може проводитися фактична перевірка встановлених нормами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у наказах не зазначена.

Таким чином, проаналізувавши зміст наказу від 16.12.2021 №6146-п про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає, що у ньому відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Також у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності підприємця вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки підприємства позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Таким чином, суд доходить висновку, що наведені вище обставини свідчать про відсутність фактичних підстав для прийняття наказу від 16.12.2021 №6146-п та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю ФОП ОСОБА_1 у формі фактичної перевірки, а тому призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача здійснено безпідставно та необґрунтовано.

Вирішуючи спірні правовідносини суд також зазначає, що у пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, Акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

З аналізу наведених норм вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме: спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 у справі №826/12651/14, від 27.01.2015 у справі №21 -425а14 та у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 у справі №1570/7146/12, від 24.10.2018 у справі №808/1746/15, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 11.07.2019 у справі №804/8855/14, від 24.04.2020 у справі №0440/5997/18.

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі №825/1747/17, від 11.06.2020 у справі №804/17146/14 та від 17.06.2020 у справі №807/1672/15.

Суд враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 дійшов висновку, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Також суд звертає увагу, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень частини 1 статті 74 КАС України щодо допустимості доказів, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Суд враховує, що під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 Верховний Суд враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Щодо суті виявлених відповідачем порушень відносно позивача під час проведення фактичної перевірки, слід зазначити наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 №265 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265). Дія вказаного Закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону №265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (абз. 1 п. 1);

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (абз. 1 п. 2).

- проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями (п.11).

Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265 встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:

1) непроведення розрахункової операції через РРО;

2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) й утворює склад правопорушення.

За визначенням статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 (далі - Положення №13).

Пунктом 3 розділу І указаного Положення передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Фіскальний касовий чек на товари (послуги)" Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Суд зауважує, що аналіз змісту вказаного вище п. 1 ст. 17 Закону №265 встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з наступних обов'язків:

1) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

2) непроведення розрахункової операції через РРО;

3) невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;

4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.

Перші два обов'язки суб'єкта господарювання походять зі змісту п. 1 ст. 3 Закону №265, а третій - з п. 2 ст. 3 указаного Закону. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за п.1 ст. 17 вказаного Закону.

При цьому зміст об'єктивної сторони складу правопорушення, а саме дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, свідчить, що в контексті п. 1 ст. 17 Закону №265 відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.

Водночас, матеріали перевірки не містять доказів того, що розрахункові документи не було роздруковано та не видано покупцю, що відповідачем не заперечується.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що платник податків здійснював господарську діяльність з реалізації підакцизних товарів (алкогольних напоїв) з використанням РРО без зазначення в розрахункових документах (фіскальних чеках) обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджено наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13).

Контролюючий орган вважає, що відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку згідно з Положенням № 13 тягне за собою неприйнятність такого документа як розрахункового, тобто свідчить, що розрахункова операція проведена без роздрукування розрахункового документа і без видачі такого покупцю, що утворює склад правопорушення, передбаченого пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР і є підставою для притягнення позивача до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 цього Закону.

Водночас слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/4564/23 наголосив, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за видачу розрахункового документу з використанням реєстраторів розрахункових операцій, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку. Тобто, законодавець визначив обов'язок, за невиконання якого не встановив відповідальність, встановлену статтею 17 Закону №265.

У цій же постанові Верховний Суд підкреслив, що до розрахункового документу встановлюються певні вимоги щодо відтворення його змісту. Водночас, відсутність певного елементу змісту (незначний недолік) у такому розрахунковому документі, який в свою чергу у повному обсязі надає можливість не тільки відтворити, зрозуміти та ідентифікувати розрахункову операцію за місцем її проведення не приховуючи її сутність за допомогою реєстратора розрахункових операцій (тощо), але і підтвердити її виконання, не може бути правовою підставою для притягнення такого платника податків за п. 1 ст. 17 Закону №265, а саме, як за невидачу такого розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Виключенням з цього правила можна вважати видачу такого фіскального чеку, в якому не зазначено тих обов'язкових реквізитів, що встановлені у Положенні №13, які не надають можливості підтвердити виконання розрахункової операції, та які мають вплив на правильність визначення, реальність здійснення господарської операції за її суттю та на формування показників податкової звітності.

Зазначений висновок узгоджується з правовим підходом, наведеним у постанові Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 420/11790/22.

В свою чергу слід зазначити, що під час перевірки контролюючим органом не було встановлено фактів непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО та фактів здійснення розрахункової операції на неповну суму покупки, а тому притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР є безпідставним та необґрунтованим.

У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 та пунктом 11 статті 3 Закону №265 перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Належним доказом на підтвердження обставин щодо видачі позивачем розрахункових документів невстановленої форми є відповідні розрахункові документи, проте до матеріалів перевірки не додано таких розрахункових документів, оскільки відповідачем не здійснено перевірку первинних документів каси.

Суд звертає увагу, що ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, за своєю суттю є податковою інформацією, та не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Крім того, відповідач зазначив про порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону України №265 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування послуг» за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначень коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Так, за змістом акту перевірки встановлено, що горілка «Грін Дей» на розлив для споживання на місці 50 мл. Вартість 13 грн., кава «Чорна» вартість 7 грн. на загальну суму 20 грн. без надання РРО фіскалізован. Порушено без програмування десятизначного кодів УКТ ЗЕД в наявності і згідно додаткової пломби серії ЕК №094746, №94747 в електронному виді, де сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної контрольної розрахункової операції 56 грн., де сума коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) - 36 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

При цьому, як вже зазначено судом вище, 22.12.2021 в своїх пояснення продавець ОСОБА_2 , по суті питань стосовно наявності та реалізації горілки «Діамант» 40 градусів пояснила про те, що наступна горілка надається під реалізацію офіційним представником на дану продукцію, накладні будуть надані у десятиденний термін на суб'єкті господарювання ФОП « ОСОБА_4 », реалізація даної горілки проводиться за ціною 150 грн. за 1 л. та в розливі за ціною 15 грн. за 0,100 гр. (100 грам). Вміст спирту 40 процентів (градусів).

Суд зазначає, що відповідач не подав фіскальний чек РРО №36759, який свідчить про те, що 05.11.2021 продано пиво Балтика №7 0,5 л. та пиво Айс Мікс Лайм ж/б та чек №36871, який свідчить про те, що 20.11.2021 продано пиво Гараж 0,4, а лише надав роздруківку з відповідного програмного забезпечення ДПС України, внаслідок чого суд позбавлений можливості дослідити наявність усіх обов'язкових реквізитів його заповнення, а відтак дотримання режиму програмування відповідного підакцизного товару в РРО.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність у діях позивача порушення за п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265 та порушення п. 11 ст. 3 Закону України №265 «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування послуг», відповідальність за яке передбачає ст. 17 Законом України №265 “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування послуг».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0007570709 на суму штрафних санкцій 5120 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, за змістом спірних податкових повідомлень-рішень суд встановив, що у даній справі позивача притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків:

- ч. 12 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та Постанови КМУ від 30.10.2008 №957 «Про встановлення мінімальних оптові відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої», а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних на алкогольні напої.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» - 100 відсотків варто отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000,00 гривень.

- ст. 15-3 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме: продаж алкогольних напоїв на розлив зі споживанням на місці без наявності статуту підприємства громадського харчування.

Відповідальність за порушення передбачена ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами доповненнями) - 6800 гривень.

В ході перевірки відповідачем установлено:

- роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижче від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої.

Суд зазначає, що відповідно до п.11 ч.1, 6 ст.15-3 Закону №481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі. Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Статтею 17 Закону №481 встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Як було встановлено судом, на час проведення перевірки у позивача була наявна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №08020308202101176, яка дійсна з 26.04.2021 до 26.04.2022.

Тому, суд доходить висновку про відсутність доказів порушення позивачем приписів ст.15-3 Закону №481, оскільки в даному випадку має місце продаж алкогольних напоїв на розлив, який є різновидом роздрібної торгівлі, однак, не продаж алкогольних напоїв на розлив для його споживання на місці.

Також, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481 (далі - Закон №481) мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Законом №481 визначене право Кабінету Міністрів України встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 №748) визначено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв.

Згідно з примітками 1 - 4 мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, віскі, рому та інших спиртових дистилятів та спиртних напоїв, одержаних шляхом перегонки зброджених продуктів з цукрової тростини, джину та ялівцевої настоянки, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, інших спиртових дистилятів та спиртових напоїв, у тому числі бренді ординарного, горілки виноградної, інших зброджених напоїв, сумішей із зброджених напоїв та сумішей зброджених напоїв з безалкогольними напоями різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Мінімальна роздрібна ціна на вина та вермути у скляній та іншій тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр, 1 літр у скляній тарі розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари, поділений на 0,7.

Мінімальна роздрібна ціна на сидр і перрі (без додання спирту), зброджені напої, одержані виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об'ємних одиниць (без додання спирту) у тарі місткістю менш як 1 літр та більш як 1 літр розраховується як добуток затвердженої мінімальної ціни та місткості тари.

Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв, визначені (розраховані) згідно з примітками 1-3 цього додатка, заокруглюються: у бік зменшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 1 до 4 копійок; у бік збільшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 5 до 9 копійок.

Додаток містить різні мінімальні роздрібні ціни на коньяк (бренді) три зірочки, на коньяк (бренді) чотири зірочки, коньяк (бренді) п'ять зірочок.

Визначення мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої здійснюється із врахуванням приміток 1 - 4 додатку до Постанови №957 у їх сукупності. Тобто, правила, викладені у примітці 4 додатку до постанови №957 щодо заокруглення мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, підлягають обов'язковому застосуванню та їх недотримання необхідно розцінювати як порушення вимог щодо формування мінімальної роздрібної ціни на алкогольні напої.

В акті фактичної перевірки №4265/04/36/07/094608/04/36/07/09/РРО/3342714480 від 23.12.2021 відповідачем зазначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижче від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої, а саме: роздрібна торгівля горілкою «Діамант» міцністю 40 градусів за ціною 150 грн. за 1 літр (15 грн. за 100 мл), (мінімальна роздрібна ціна за горілку 40 градусів становить 178,80 грн. за 1 літр. Продаж горілки здійснюється на розлив з тари 10 л).

Проте, до акту перевірки не додано відповідачем доказів, що фіскальний чек містить інформацію про міцність алкогольного напою за об'ємом у відсотках.

Отже, у даному випадку суд вважає, що формулюючи висновки у акті фактичної перевірки відповідач самовільно зазначав інформацію, яка є необхідною для здійснення розрахунку мінімальної ціни алкогольного напою, що не дає можливості перевірити правильність здійснення розрахунку такої ціни.

Згідно з пп. 58.1.1 п. 58.1.1. ст.58 Податкового кодексу України у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.

Варто зауважити, що до акту фактичної перевірки не додано жодних розрахунків мінімальних цін, про які відповідач зазначає в акті фактичної перевірки.

На необхідність долучення розрахунку мінімальної ціни до матеріалів справи вказав Верховний Суд у постанові у справі №580/986/20 від 11.10.2023.

Крім того, в постановах від 06.02.2018 у справі №826/15139/16 та від 07.12.2021 у справі №804/5491/16 Верховний Суд зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення фіскального органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду.

Суд зазначає, що встановлюючи порушення, контролюючий орган керувався даними системи СОД РРО.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт80.1 статті 80 Податкового кодексу України).

Також, відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, а також контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, в порядку інформаційної взаємодії відповідно до пункту 41.2 статті 41цього Кодексу (пункт 74.1 статті 74).

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (пункт 74.3 статті 74).

Наказом Міністерства фінансів України 05.08.2020 №477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.11.2020 за №1096/35379, затверджений Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, яким встановлений механізм функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) щодо отримання від реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО) визначених законодавством даних та збереження таких даних у базі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України.

Розділом II «Функціонування СОД РРО» визначено, що СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 №1057 затверджено Порядок передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України, яким встановлено механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за №918/29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів ДПС для суб'єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку №1057 система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

Пунктом 2.2 розділу І Порядку №1057 передбачено, що СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Отже, суд доходить висновку про відсутність у діях позивача порушення ст. 15-3 та ч. 12 ст. 18 Закону України від 19.12.1995 №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Постанови КМУ від 30.10.2008 №957 «Про встановлення мінімальних оптові відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої».

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0007580709 на суму 16 800 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях суб'єкта владних повноважень.

Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 у справі №924/233/18 зазначив, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справ.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголосило, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відтак, встановлені обставини свідчать про відсутність у поведінці позивача складу податкового правопорушення, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування відповідних штрафних санкцій до такого платника, що зумовлює визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та скасування.

Як зазначалось вище, згідно з даними інформаційної-комунікаційної системи ДПС України, станом на 14.03.2024 в інтегрованих картках ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість в розмірі 21 920 грн., в тому числі: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в сумі 5120 грн та адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 16 800,0 грн., яка виникла внаслідок несплати грошових зобов'язань донарахованих контролюючим органом.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, керуючись п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України та згідно з Порядком формування податкових вимог платника податків, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало податкову вимогу від 23.04.2024 № 0012210 1310-04-36 на загальну суму 21 920,0 грн.

В силу пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до вимог статті 89 ПКУ, ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 23.04.2024 №0012210-1310-04-36. Податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу направлено на адресу ОСОБА_1 та вручено 11.05.2024.

Оскільки суд дійшов до висновку щодо протиправності та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то, як наслідок, похідні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги від 23.04.2024 №0012210-1310-0436 на суму 21920грн. теж підлягають скасуванню.

Аналогічних правових висновків дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.12.2023 у справі №160/7381/19.

При цьому, доводи контролюючого органу з приводу того, що податкова вимога від 23.04.2024 №0012210-1310-04-36 на суму 21 920,0 грн. відкликана 12.08.2024 судом до уваги не приймаються, оскільки до суду не надано відповідних доказів.

Щодо зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії щодо коригування даних в інтегрованій картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення податкового боргу у розмірі 21920 грн. та рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на 30.09.2024 відповідно до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0007580709 на суму 16 800,0 грн.; №0007570709 на суму 5120,0 грн.; рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу - має статус: «знаходиться в оскарженні».

Варто зазначити, що за визначенням пункту 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до положень пункту 1 Розділу ІІ Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з положеннями п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Отже, передумовою винесення рішення про опис майна у податкову є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17.11.2021 у справі № 160/15095/20.

Крім того, у постанові від 29.01.2019 у справі № 826/17624/16 Верховний Суд указав, що відсутність узгодженого грошового зобов'язання унеможливлює надання такому зобов'язанню статусу податкового боргу, відповідно є неможливим складання податковим органом вимоги про сплату боргу та, як наслідок, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у зв'язку із наявністю непогашеного податкового боргу.

Відтак, ключовим при вирішенні даного спору з оскарження рішення контролюючого органу про опис майна у податкову заставу є з'ясування факту наявності податкового боргу, тобто податкового зобов'язання позивача, яке є узгодженим, проте не сплаченим у встановлені законом строки.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача здійснити коригування даних в інтегрованій картці позивача шляхом виключення вказаної суми та рішення майна у податкову заставу.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 року №0007580709 на суму штрафних санкцій 16 800 грн.;

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0007570709 на суму штрафних санкцій 5100 грн.;

Визнати протиправними та скасувати рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 23.04.2024 №0012210-1310-0436 на суму 21 920 грн.

Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії щодо коригування даних в інтегрованій картці платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення податкового боргу у розмірі 21920 грн. та рішення №0012210-1310-0436 від 23.04.2024 про опис майна у податкову заставу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська

Попередній документ

123599663

Наступний документ

123599665

Інформація про рішення:

№ рішення:	123599664
№ справи:	160/20953/24
Дата рішення:	09.12.2024
Дата публікації:	11.12.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (16.07.2025)
Дата надходження:	01.07.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії