Справа № 615/140/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1357/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України
09 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023226020000192 від 25.12.2023 року, -
Вироком Валківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Валки, Валківського району Харківської області, громадянина України, непрацюючого, який раніше судимим не був, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України та призначено покарання:
- за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.;
- за частиною 4 статті 358 КК України у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн..
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що на початку березня 2023 року, більш точного часу в ході дізнання та судового розгляду встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_7 , якому було необхідно посвідчення водія, виник злочинний намір, спрямований на підроблення офіційного документа, а саме посвідчення водія, з метою його подальшого використання.
Після чого, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на підробку офіційного документа, ОСОБА_7 , знайшов оголошення через мережу інтернет, а саме «Facebook» та домовився про надання послуг по виготовленню та продажу посвідчення водія.
Переслідуючи свій умисел, ОСОБА_7 шляхом переговорів із невстановленою особою в ході дізнання, замовив собі посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з відкритою категорією ОСОБА_9 , під час цього узгодив оплату вартості підробленого офіційного документу та усвідомлюючи, що в посвідчення водія будуть внесені завідомо неправдиві відомості, які не відповідають дійсності, передав необхідні дані, а саме свої персональні дані, особистий підпис та фотознімок для внесення їх до підробленого посвідчення водія через месенджер «Facebook», тим самим здійснив сприяння (пособництво) вчиненню кримінального проступку.
Після цього, невстановлена під час дізнання особа, у невстановленому місці та у невстановлений час, виготовила посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке згідно висновку експерта № 26391 від 19.01.2024, не відповідає вимогам, які пред'являються до бланків документів даного зразку, які знаходяться в офіційному обігу на території України, після чого надіслала дане посвідчення ОСОБА_7 до відділення № 2 «Нової Пошти», яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , звідки підроблене посвідчення було забране останнім.
Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_7 25.12.2023, приблизно о 09 годині 40 хвилин, будучи учасником дорожнього руху в якості водія легкового автомобіля Opel Vectra д. н. з. НОМЕР_2 рухався по АДРЕСА_2 , був зупинений працівниками поліції, за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з порушенням правил дорожнього руху України, не працював правий стоп сигнал.
В цей момент у ОСОБА_7 виник прямий злочинний умисел направлений на використання завідомо підробленого посвідчення водія серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яке згідно висновку експерта № 26391 від 19.01.2024, не відповідає вимогам, які пред'являються до бланків документів даного зразку, які знаходяться в офіційному обігу на території України, надав завідомо підроблене посвідчення водія на своє ім'я працівникам поліції, тим самим використавши його.
Не погодившись з оскаржуваним вироком прокурор, подав апеляційну скаргу, в якій не погоджуючись із вироком суду в частині призначеного покарання, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки; за частиною 4 статті 358 КК України - покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі частини 1 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
В обґрунтування апеляційних вимог, прокурор вказує на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання, яке є неспіввісним з сумою, яку він заплатив за підробку посвідчення, а також недостанім та занадто невідчутним для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважаючи на значно більшу суму, яку він витратив на злочину діяльність.
На думку прокурора визначення обвинуваченому майже мінімального покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Крім того, прокурор наголошує на необхідності призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Дії обвинуваченого кваліфіковано правильно, висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі частини 2 статті 394 та частини 1 статті 404 КПК України, не перевіряє.
Перевіряючи вирок в межах апеляційної скарги прокурора щодо правильності призначення покарання, судом апеляційної інстанції встановлено, що призначене судом першої інстанції покарання, як окремо за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України, так і за сукупністю кримінальних правопорушень не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, у зв'язку із чим вирок суду в частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок на підставі пункту 3 частини 1 статті 407, пункту 2 частини 1 статті 420 КПК України.
Частиною 1 статті 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно статті 65 КК України та роз'яснень, наведених в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції погоджується з апеляційними доводами прокурора в тій частині, що штраф у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, не відповідає меті покарання, не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив дії з метою отримання та використання завідомо підробленого посвідчення водія, не маючи достатніх теоретичних та практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність його дій.
З огляду на те, що обвинувачений надав перевагу незаконному способу отримання підробленого посвідчення водія, колегія суддів приходить до висновку, що призначення судом першої інстанції штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, не є співмірним з тяжкістю кримінального правопорушення та обставинами його вчинення.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Тільки з врахуванням та належним аналізом усіх цих обставин у своїй сукупності буде досягнуто необхідного балансу верховенства права та справедливості при вирішенні цього питання.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_7 покарання як окремо за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України, так і на підставі частини 1 статті 70 КК України, колегія суддів враховує, що обставини, які його пом'якшують, а саме: щире каяття, що стороною обвинувачення не заперечується, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та особу ОСОБА_7 , який раніше судимим не був, перебуває на військовому обліку, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Враховуючи встановлені обставини, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, визнання вини, колегія суддів не вбачає підстав для призначення штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією частини 1 статті 358 КК України, як про це просить прокурор в апеляційній скарзі, та вважає достатнім визначити штраф за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 гривень.
Крім того, апеляційний суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення вимоги прокурора, зазначеної в апеляційній скарзі, про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 404, 407, 414, 418, 420 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Валківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 та на підставі статті 70 КК України, в цій частині ухвалити свій вирок.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за частиною 4 статті 358 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Призначити ОСОБА_7 за частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 250 (двохсот п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 250 (двохсот п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
В решті вирок Валківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2024 року - залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: