Єдиний унікальний номер 643/2874/24
Номер провадження 22-ц/818/3009/24
05 грудня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,
за участю
секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року в складі судді Семенової Я.Ю. у справі № 643/2874/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати в розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
16 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 16 серпня 2020 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підставі укладеного договору від 16 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 80000 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Зазначив, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту, який в подальшому змінювався згідно з умовами договору.
Станом на 19 жовтня 2022 року ОСОБА_1 прострочила зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 19 жовтня 2022 року направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит 29 серпня 2022 року став у формі «на вимогу».
Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 15 січня 2024 року становить 103135,98 грн, із них: 103135,98 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - заборгованість за пенею, 2116,06 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу, користування кредитними коштами, утворення заборгованості та її дійсного розміру. Вказував, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування заборгованості та її розміру.
05 липня 2024 року АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Місцевий суд дійшов передчасних висновків відносно того, що відповідач не був ознайомлений із вищевказаним. Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою «Monobank», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. ОСОБА_1 висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank», шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Посилався на те, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідач надавала свою згоду із змінами, доповнення до Договору про надання банківських послуг від 16 серпня 2020 року. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача перед банком становить 103135,98 грн, яка підлягає стягненню, оскільки відповідачем не надано відповідного контррозрахунку та вказану заборгованість не спростовано.
ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судову повістку-повідомлення про розгляд справи 05 грудня 2024 року, надіслану апеляційним судом АТ «Універсал Банк» отримано 19 вересня 2024 року в електронному кабінеті (а.с.110).
ОСОБА_1 повідомлена 19 вересня 2024 року особисто при оголошенні перерви у судовому засіданні (а.с.109).
В судовому засіданні 19 вересня 2024 року відповідач ОСОБА_1 позов визнала частково і пояснила, що вона дійсно отримала кредит у позивача у розмірі 80000,00 грн, однак не згодна повністю з вимогами банку, оскільки останній не повідомляв її про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим заборгованість збільшувалася і вона вимушена була частково його погашати в частині нарахованих відсотків. Однак в подальшому вона не спроможна його повертати в заявленому розмірі банком, посилаючись на своє скрутне фінансове становище, зауваживши, що наразі вона має можливість сплатити вказану заборгованість лише частинами.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 , яка проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 серпня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с.11).
Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідач просила Банк відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви.
У заяві зазначено, що ОСОБА_2 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Univегsаl Ваnк, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.uа/tегms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.uа/ratеs, складають Договір про надання банківських послуг.
Крім того, ОСОБА_2 , відповідно до підписаної анкети-заяви просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку, засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її даних згідно з Договором.
Також ОСОБА_2 визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного удосконаленого електронного підпису.
В п.3 анкети-заяви зазначено, що пільговий період користування кредитом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,2% на місяць. Водночас, дана анкета-заява не містить інший істотних умов договору кредиту, таких як сума кредиту та строк кредитування. Вказана процентна ставка - 3,2% на місяць, що становить 38,4 % річних не відповідає процентній ставці, зазначеній у наданому позивачем розрахунку 37,2%. Крім того, позивачем взагалі не включено до заборгованості заборгованість по процентах.
Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, її контактну інформацію, відомості про майновий стан та трудову діяльність, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_2 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та те, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank / Univегsаl Ваnк (а.с.12-24), додатками якого є Тарифи (а.с.25-26), Паспорт споживчого кредиту «Картка Мonobank» (а.с.27-29).
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 16 серпня 2020 року укладеного між позивачем та ОСОБА_2 (а.с.8-10), відповідно до якого станом на 15 січня 2024 року її розмір становить 103135,98 грн, із них: 103135,98 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - заборгованість за пенею, 2116,06 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника від 16 серпня 2020 року зазначено лише про нарахування 3,2% на місяць у разі виходу за межі пільгового кредиту (а.с.11).
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 16 серпня 2020 року, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank».
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які викладені на банківському сайті https://www.monobank.ua/terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені тарифи користування кредитною карткою «Monobank», в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків, порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також до позовної заяви долучено паспорт споживчого кредиту (а.с.27-29), який містить істотні умови кредитування по картці «Чорна», проте паспорт споживчого кредиту не підписаний відповідачем, підстав вважати, що сторони погодили ці умови не має.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг Універсал Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.monobank.ua/terms, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ «Універсал Банк» дотрималося вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Щодо висновків суду про наявність заборгованості за наданим тілом кредиту, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
На підставі укладеного договору відповідач ОСОБА_1 отримала кредитну картку, на яку зарахований кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитом. Відповідачем в період з 31 травня 2021 року по 15 січня 2024 року в рахунок погашення заборгованості за кредитом внесено коштів на суму 246 820,99 грн, що перевищують розмір кредитного ліміту 80000,00 грн. Таким чином з наданого Банком розрахунку вбачається, що відповідач виконала свої зобов'язання перед банком, повернувши у повному розмір надані Банком кредитні кошти (а.с.8-10).
Доказів які б свідчили про порушення відповідачем пункту 3 анкети-заяви, а саме виходу з пільгового періоду в 62 дні матеріали справи не містять.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
В.Б. Яцина