Рівненський апеляційний суд
29 листопада 2024 року м. Рівне
Справа № 569/19489/24
Провадження № 33/4815/839/24
Суддя Рівненського апеляційного суду - Полюхович О.І.,
з участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Вітошка Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2024 року, -
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
З матеріалів справи слідує, що 28 вересня 2024 року о 15 год. 22 хв. в м. Рівне на вул. Р. Шухевича, 18 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Touran, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість. Від проходження медичного огляду у медичному закладі для встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ст.130 КУпАП. Вважає, що постанова місцевого суду є незаконною та необґрунтованою, винесеною з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також без всебічного дослідження всіх доказів та без надання їм належної оцінки.
Вказує, що суд першої інстанції поверхнево і формально розглянув справу, не допитавши свідків у судовому засіданні та не дослідивши матеріали справи, а його пояснення відображені не вірно, оскільки він зазначав, що спочатку відмовився їхати з працівниками поліції до медичного закладу, оскільки подумав, що його повезуть в ТЦК, однак пізніше наполягав на проходженні огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, що можуть підтвердити очевидці події.
Заслухавши доводи ОСОБА_1 та захисника Вітошка Ю.Г. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, при зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме:
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду (а.с.45);
- відеофайлом з нагрудних камер працівників поліції, яким зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду у медичному закладі (файл Clip 1, час 00:45).
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Суд критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що спочатку він відмовився їхати з працівниками поліції до медичного закладу, оскільки подумав, що його повезуть в ТЦК, однак пізніше наполягав на проходженні огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння та вважає їх такими, які надані з метою уникнення відповідальності, оскільки в матеріалах справи наявне відео з нагрудної камери працівників поліції, яким зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження встановленого огляду у медичному закладі (файл Clip 1, час 00:45).
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.33, ст.38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку апеляційного суду, таке стягнення буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 і попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.
Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд, -
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович