Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9143/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/428/24
Категорія ч.3 ст.296 КК України Доповідач ОСОБА_2
02 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12023065400001010 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Небит-Даг ТССР, громадянина України, освіта вища, неодруженого, непрацюючого, зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , не судимого в силу ст.89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч. 3 ст.296, ч.1 ст.345 КК України,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та прийняти нове рішення, обравши міру покарання не пов'язану з позбавленням волі, застосувавши ст.75 КК України. Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у вказаній частині у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на те, що він раніше судимий, оскільки в силу ст.89 КК України він вважається не судимим. Посилається на те, що призначаючи йому покарання суд першої інстанції не врахував дані про стан його здоров'я, те, що він є інвалідом третьої групи по психічному захворюванню та перебуває на обліку у лікаря-психіатра та онколога, має на утриманні неповнолітню дитину та матір, яка є інвалідом 2-ї групи та потребує постійної допомоги. Зазначає, що судом не враховано, що він щиро розкаявся, відшкодував завдані збитки та потерпілі не мають до нього претензій.
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.296, ч.3 ст.296, ч.1 ст.345 КК України, та призначено покарання:
- за ч.1 ст.296 КК України у виді арешту на строк 2 (два) місяці;
- за ч.3 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці;
- за ч. 1 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 3 (три) місяці.
Початок строку відбування покарання встановлено рахувати з дня приведення вироку до виконання, зарахувавши відповідно до правил ст.72 КК України строк перебування під вартою з 20.07.2023р. по 21.09.2023р. включно.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обрано особисте зобов'язання строком на 60 діб, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 2867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 76 копійок.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, 20 липня 2023 року о 10 годині 44 хвилин ОСОБА_7 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебував у приміщенні магазину «Квара», за адресою: провулок Крилова, 12, м. Житомирі , де у нього виник умисел на вчинення хуліганства. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в цей же день, час та місці, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виражалися в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, зневазі до оточуючих, що супроводжувалось винятковим цинізмом, який виразився в публічному оголенні, перебуваючи біля касового прилавку, розрахувався за товар, після чого дістав статевий орган, поклавши його на прилавок, показав його продавчині.
В подальшому, об 11 годині 03 хвилин, ОСОБА_7 в цей же день, місці та за вказаних обставин, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виражалися в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, зневазі до оточуючих, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в пошкодженні майна, перебуваючи біля касового прилавку наніс один удар правою рукою, зжатою в кулак, об шафу для зберігання особистих речей покупців магазину, який розташований по правій стороні при вході до магазину. Після чого, коли до магазину зайшли два покупця, знову наніс правою рукою, зжатою в кулак, три послідовні удари об вказану шафу, через що покупці були змушені покинути приміщення магазину, а продавчиня викликала патруль охорони ТОВ «ВЕНБЕСТ».
Не припиняючи свої хуліганські дії, ОСОБА_7 підійшов до морозильної камери для продуктів та наніс по ній один удар правою та лівою рукою, зжатою в кулак, та взявши з прилавку дві скляні пляшки горілки, одна з яких, випавши, розбилась, та утримуючи в правій руці іншу, розбив останню об вказану морозильну камеру, після чого, піднявши останню, перекинув її на прилавки з товаром, які були розташовані за касовим прилавком.
Увесь цей час продавчині магазину намагались заспокоїти ОСОБА_7 та висловлювали йому вимогу припинити вчиняти хуліганські дії, на які останній не реагував, а навпаки, почав поводити себе ще агресивніше, зокрема, підійшовши до дверей підсобного приміщення, взяв звідти до рук дерев'яну швабру, а в цей час продавчиня ОСОБА_9 підійшла до нього, щоб припинити його подальші хуліганські дії, на що останній, здійснюючи опір, утримуючи в правій руці дану швабру, наніс нею один удар об ліву руку ОСОБА_9 , але остання утримувала швабру та разом з іншою продавчинею намагалась заспокоїти ОСОБА_7 , на що останій, здійснюючи опір, правою рукою, зжатою в кулак, наніс один удар в ліву частину обличчя та один удар в потилицю ОСОБА_9 , від яких вона впала на підлогу.
В цей же день, місці та за вказаних обставин, об 11 годині 07 хвилин до магазину прибув патруль охорони ТОВ «ВЕНБЕСТ». Двоє працівників охорони, увійшовши до приміщення магазину, побачивши ОСОБА_7 зі шваброю у руках, з метою припинення хуліганських дій, висловили останньому вимогу припинити вчиняти хуліганські дії, на що він не реагував, через що один з працівників - ОСОБА_10 - потягнувся правою рукою до підсумку, де знаходився газовий балончик. В цей же час ОСОБА_7 , помітивши дії працівника охорони ОСОБА_10 , здійснюючи опір, взявши до правої руки пістолет «Flobert», спрямував його в обличчя останньому, через що ОСОБА_10 разом з іншим працівником, вимушений був покинути приміщення магазину, а ОСОБА_7 , взявши до рук швабру, розпочав бити нею по товару, збиваючи пляшки з полок, після чого ще й перевернув холодильну камеру з товаром.
Крім того, цього ж дня близько 11 години 26 хвилин, старший стрілець 2-го відділення 4-го взводу 1-ї патрульної роти Національної гвардії України ОСОБА_11 , перебуваючи на патрулюванні, під час виконання службових обов'язків, одягнений у формений одяг, який зі знаками розрізнення відповідного зразку, прибув на виклик до вказаного магазину «Квара», що за адресою: провулок Крилова, 12, м. Житомир , де у стані алкогольного сп'яніння знаходився ОСОБА_7 , який згідно виклику, здійснював порушення громадського порядку. З метою перевірки ОСОБА_11 неодноразово висловлював ОСОБА_7 вимогу надати документи, що посвідчують особу, які останній проігнорував, висловлюючись нецензурною лайкою та образливими словами. В цей же день, час та місці, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на погрозу заподіяння тілесних ушкоджень працівнику Національної гвардії України ОСОБА_11 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, розуміючи, що перед ним знаходиться працівник Національної гвардії України, одягнений у формений одяг зі знаками розрізнення відповідного зразку, який виконує свої службові обов'язки, дістав з сміттєвої урни скляну пляшку та, розбивши її, направив в бік ОСОБА_11 , погрожуючи фізичною розправою.
В подальшому, цього ж дня, близько 17 години 12 хвилин, ОСОБА_7 , у стані алкогольного сп'яніння, перебував біля магазину «Квара», що за адресою: провулок Крилова, 12, м. Житомир , де в останнього виник умисел на вчинення хуліганства.
Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 в цей же день, час, місці та за вказаних обставин, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих норм поведінки та моральності в суспільному житті, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і норм моральності, зневазі до оточуючих, яка виразилась в нахабному поводженні та пошкодженні майна, перебуваючи поруч з входом до магазину, взяв до рук сміттєву урну та наніс нею два удари по вхідним дверям магазину, таким чином пошкодивши останні.
Крім того, цього ж дня близько 18 години 50 хвилин, ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння перебував у приміщенні Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, що за адресою: вул. Лесі Українки, 17, м. Житомир, де в останнього виник умисел на вчинення хуліганства. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих норм поведінки та моральності в суспільному житті, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і норм моральності, зневазі до оточуючих, яка виразилась в нахабному поводженні та пошкодженні майна, перебуваючи у службовому кабінеті № 1 Житомирського РУП здійснив пошкодження майна, а саме IP камери відео нагляду «Hikvision».
Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, цього ж дня, о 20 годині 14 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи у холі Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, що за адресою: вул. Лесі Українки, 17, м. Житомир, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих норм поведінки та моральності в суспільному житті, грубо порушуючи громадський порядок, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і норм моральності, зневазі до оточуючих, яка виразилась в нахабному поводженні та пошкодженні майна, підійшов до телевізору марки «Samsung» та, намагаючись його зірвати, здійснив його пошкодження.
Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_7 було зірвано роботу магазину «Квара» та заподіяно матеріальної шкоди ГУНП в Житомирській області в розмірі 17 635 грн. 32 коп.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У вироку суду зазначено, що на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження, зокрема, обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не було, їм роз'яснено, що у даному випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, пов'язаному з опором громадянину, який припиняв хуліганські дії та в погрозі насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та в апеляційній скарзі не оспорюється. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.296, ч.3 ст.296, ч.1 ст.345 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінального проступку та нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст.66 КК України, суд визнав щире каяття та добровільне відшкодування потерпілим завданих збитків.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст.67 КК України, суд визнав вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп'яніння.
Також судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте в силу ст. 89 КК України на даний час вважається не судимим, є обвинуваченим у кримінальному провадженні №42020041490/000063 від 13.05.2020р. за ч.3 ст.296 КК України, яке перебуває на розгляді в Нікопольському міськрайонному суді Дніпропетровської області, на обліку в лікарів нарколога та психіатра в Житомирській області не перебуває, офіційно не працює, є пенсіонером та перебуває на обліку в Нікопольському ОУПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності 1380грн., в жовтні 2023р. пройшов аверсивну терапію, неодружений, проживає разом з матір'ю, яка є інвалідом другої групи по психічному захворюванню з 2006 року та потребує стороннього догляду. Крім того, обвинувачений має ряд захворювань, в 2022 році йому проведено хірургічне втручання.
Також судом враховано, що шкода потерпілим відшкодована в повному обсязі в ході досудового розслідування та судового розгляду на загальну суму 96632грн, думку прокурора, захисту, висновок органу пробації в досудовій доповіді про високий рівень ризику вчинення повторного правопорушення та високий рівень небезпеки для суспільства, оскільки за місцем попереднього проживання - до липня 2023 року - ОСОБА_7 характеризувався з негативної сторони, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише із призначенням реального покарання в межах санкцій ч.1,2 ст.296, ч.1 ст.345 КК України, наближених до мінімального розміру покарання та призначив йому остаточне покарання з урахуванням положень ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі.
З наведеними висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що судом не враховано належним чином дані про його особу, зокрема його позитивну характеристику за останнім місцем проживання та стан його здоров'я, оскільки він є інвалідом третьої групи, є єдиним сином у матері, яка є інвалідом 2-ї групи та потребує постійної допомоги, а також обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди та відсутність претензій з боку потерпілих, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дані про особу обвинуваченого та стан його здоров'я, а також його ставлення до вчинених кримінальних правопорушень були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, в зв'язку з чим судом призначено покарання наближене до мінімального розміру.
Вказання обвинуваченого про наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказаний факт, жодним чином не впливає на правильність висновків суду першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона захисту не повідомляла суду про те, що ОСОБА_7 має на утриманні неповнолітню дитину, і як підтвердив ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду справи, він не одружений, а будь-яких даних про те, що він спільно проживає з неповнолітньою дитиною чи надає будь-які кошти на її утримання матеріали провадження не містять.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції вказав у вироку суду, що він раніше судимий, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вироку суду зазначено, що хоча ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі, проте в силу ст. 89 КК України на даний час вважається не судимим, що ні в якому разі не порушує права обвинуваченого.
Доводи обвинуваченого про те, що судом призначено занадто суворе покарання, колегія суддів також вважає бепідставними, оскільки згідно ст. 414 КПК України не відповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно постанови Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 524/5999/17 під терміном «явно несправедливе покарання» розуміють не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням і тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Доводи апелянта про те, що судом безпідставно враховано те, що на розгляді в іншому суді перебуває відносно нього кримінальне провадження, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки суд взяв до уваги цю обставину як дані, які характеризують особу.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що розмір призначеного ОСОБА_7 покарання в межах санкцій ч.1 ст.296, ч.3 ст.296, ч.1 ст.345 КК України, який наближений до мінімального розміру, у даному випадку, не можна вважати явно несправедливим через суворість.
Крім того, враховуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який не працює, не одружений та за місцем попереднього проживання - до липня 2023 року характеризувався з негативної сторони, колегія суддів не вбачає підстав для призначення останньому покарання із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки звільнення обвинуваченого від покарання з іспитовим строком не буде сприяти меті покарання, передбаченої ч.2 ст.50 КК України.
Таким чином, переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції, вмотивованість його висновків при призначенні обвинуваченому покарання в апеляційній скарзі не наведено.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що після ухвалення оскаржуваного вироку, 28.03.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» №3342-IX від 23.08.2023 року, яким запроваджується новий вид покарання за вчинення кримінального правопорушення - пробаційний нагляд.
Так, санкція ч.1 ст.296 КК України в редакції цього закону передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Таким чином, нова редакція ч.1 ст.296 КК України є більш м'якою, ніж попередня, оскільки такий вид покарання як арешт замінений на пробаційний нагляд, тому дія нового закону поширюється на обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки у даному випадку має місце зворотна дія у часі.
Враховуючи викладене та керуючись принципом зворотної дії закону України про кримінальну відповідальність у часі, колегія суддів вважає за необхідне привести призначене ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.296 КК України у відповідність до діючої редакції санкції ч.1 ст.296 КК України, яка пом'якшує покарання.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, колегія суддів враховує характер та обставини скоєного кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не працює, не одружений, на обліку в лікарів нарколога та психіатра в Житомирській області не перебуває, в жовтні 2023р. пройшов аверсивну терапію, проживає разом з матір'ю, яка є інвалідом другої групи по психічному захворюванню та потребує стороннього догляду, має ряд захворювань, є інвалідом 3 групи, а також щиро розкаюється у скоєному, усвідомлює протиправність своєї поведінки та засуджує свої дії.
З урахуванням наведеного, а також наявності пом'якшуючих покарання обставин, колегія суддів дійшла висновку, що необхідним та достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_7 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, буде покарання в межах санкції ч.1 ст.296 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також з врахуванням, вищенаведених даних про особу обвинуваченого, тяжкості кримінальних правопорушень, наявністю пом'якшуючих обставин та обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого, а саме : вчинення злочину в стані алковгольного сп'яніння, колегія суддів вважає можливим призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.3 ст.296 та ч.1 ст.345 КК України в мінімальному розмірі. Саме таке покарання на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів. Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції - змінити в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_7 покарання :
- за ч.1 ст.296 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячи неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
- за ч.3 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за ч.1 ст.345 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Судді: