Житомирський апеляційний суд
Справа №285/3535/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/854/24
Категорія ч.5 ст.407 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №62024040020000349 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Броницька Гута, Новоград-Волинського району, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає вирок незаконним, ухваленим з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказує, що під час судового розгляду було порушено його право на захист, не роз'яснені його права та не надано можливості скористатися послугами захисника, внаслідок чого він не мав можливості надати свої медичні документи, які свідчать про те, що він має враження поперекового відділу хребта із осколком у результаті вибухового поранення. Також судом не враховано, що він є учасником бойових дій і потребує лікування, але при цьому не заперечує щодо проходження служби в лавах ЗСУ після лікування.
Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання вирішено обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем призваним по мобілізації, перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200, 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 15.06.2023 о 09 год. 00 хв. самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась у АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням службових обов'язків до 30.04.2024, коли прибув до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому, чим закінчив вчинення злочину.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_7 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним самовільне залишення військової частини та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що участь обвинуваченого в апеляційному розгляді не є обов'язковою, колегія суддів з урахуванням думки прокурора, вважає можливим проводити апеляційний розгляд у відсутності останнього.
Заслухавши доповідача, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У вироку суду зазначено, що на підставі ч.3 ст.349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження, зокрема, обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не було, їм роз'яснено, що у даному випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та з урахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією зазначеного закону.
Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимог ст.ст. 20, 345 КПК України, а саме забезпечення обвинуваченому права на захист.
Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 21 КПК України - кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ч.2 ст.20 КПК України суд зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.345 КПК України судовий розпорядник роздає особам, які беруть участь у судовому розгляді, пам'ятку про їхні права та обов'язки, передбачені цим Кодексом.
Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам'яткою головуючий з'ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов'язки і у разі необхідності роз'яснює їх.
Разом з цим, з аудіовідеозапису судового засідання від 04.12.2024 вбачається, що під час судового розгляду суд не роз'яснював обвинуваченому його права, а лише обмежився запитанням «Права зрозумілі?».
Крім того, в матеріалах провадження відсутня пам'ятка про права та обов'язки обвинуваченого ОСОБА_8 з його підписом про ознайомлення, що викликає певні сумніви у врученні йому такої пам'ятки та свідчить про обгрунтованість доводів апеляційної скарги останнього про порушення його права на захист.
Вказані порушення КПК України колегія суддів вважає істотними, оскільки вони перешкодили ухвалити суду законне та обгрунтоване рішення.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За таких обставин, реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, наведених у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність допущених судом першої інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог статей 412 і 415 КПК України є підставою для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції слід врахувати наведене, перевірити інші доводи апеляційної скарги обвинуваченого та ухвали рішення з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: