Справа №229/6277/23
2/705/766/24 РІШЕННЯ
06 грудня 2024 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі судді Єщенко О.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Дружківського міського суду Донецької області звернувся представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Дружківського міського суду Донецької області від 02.10.2023 вищезазначену справу направлено до Уманського міськрайонного суду Черкаської області за підсудністю.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І.
Ухвалою судді Єщенко О.І. від 10.11.2023 постановлено прийняти до свого провадження та відкрити провадження у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України, без виклику сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву № б/н 28.08.2008. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що були надані їй на ознайомлення в письмовій формі. 28.08.2008 відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 100000, 00 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. В процесі користування кредитним рахунком відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 22.02.2023 становила 118224,59 грн, в тому числі: 96337,24 грн заборгованість за кредитом; 21887,35 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором.
Ухвалою судді від 10.11.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.
Про проведення розгляду справи у спрощеному позовному провадженні позивач та відповідач повідомлені належним чином. Заперечення проти такого розгляду справи від сторін судом у встановлений строк не отримано.
28.11.2023 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування зазначила, що більше десяти років тому, у відділенні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вона підписала анкету на отримання банківської картки і їй працівник банку видав картку, на якій було зазначено «Універсальна». Будь-яких кредитних договорів при оформленні картки у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вона не підписувала. З умовами та правилами надання банківських послуг в день підписання заяви в «ПРИВАТБАНКУ» її не ознайомлювали. Після отримання картки «Універсальна» до неї періодично телефонували працівники банку з пропозицією збільшити кредитний ліміт до 100000,00 грн, на що вона відповідала відмовою.
25.06.2022 близько 16 години 10 хвилин на її мобільний телефон надійшов телефонний дзвінок, чоловік представився працівником АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначив, що телефонує з приводу заявки, яку вона подавала на отримання грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі від Міжнародної служби ООН в сумі 2500 гривень. Вона підтвердила даний факт. Чоловік повідомив, що кошти будуть їй зараховані на картку «ПРИВАТБАНКУ». На телефон їй прийшло смс-повідомлення з посиланням. Перейшовши за посиланням вона перейшла в додаток «Приват 24», де виявила відсутність грошових коштів на банківській картці «Золота «Універсальна» в загальній сумі 98131,96 гривень. При цьому у розмові з чоловіком, вона не повідомляла йому ні номеру банківської картки, ні номеру ПІН-коду картки, а ні QR-код, CVV - CVC кодів, тощо. Вона звернулася у відділення «ПРИВАТБАНКУ» і написала заяву, в якій просила провести службове розслідування щодо шахрайства по її рахунку. Також 27.06.2022 з даного приводу вона звернулася до поліції та написала заяву про вчинення злочину, що невідома особа здійснила переказ грошових коштів в сумі 98131,96 гривень з її банківської картки на невідомий рахунок. По даному факту її визнано потерпілою, вручено пам'ятку про права та обов'язки потерпілого. На підставі її заяви внесені до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за № 12022255360000438 та розпочато досудове розслідування, яке триває до даного часу. Наразі правова кваліфікація кримінального правопорушення змінена на ч. 3 ст. 190 КК України. 20.11.2023 вона звернулась повторно до відділення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дізнатися про наслідки розгляду її звернення. Однак на її запитання куди, кому і з яких підстав були перераховані кошти з її рахунку, в банку відповіді не надали, лише вручили формальну виписку, згідно якої зазначено, що операції були вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, що насправді не відповідає дійсності та фактичним обставинам. Таким чином вона своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальність за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, вона невідкладно повідомила про цей факт в банк та звернулась до правоохоронних органів. Позивачем не доведено вчинення нею дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою та ураховуючи наявність кримінального провадження в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами слід дійти висновку про передчасне звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та відсутність правових підстав для його задоволення. Просила у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до неї про стягнення заборгованості - відмовити.
19.01.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача, в якій зазначено, що по даному факту було проведено службову перевірку, під час проведення даної перевірки фактів, які б вказували на причетність співробітників банку до вказаного шахрайства не виявлено, порушень банківських процедур - не встановлено, тому підстави для відшкодування збитків клієнту ОСОБА_1 за рахунок банку - відсутні. Також акцентувала увагу суду, що відповідач порушила підрозділ 2.1.4 Використання картки. 2.1.4.5. Обов'язки Клієнта 2.1.4.5.1 Клієнт зобов'язаний не передавати Картки, ПІНи, постіний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Проте відповідач не дотрималася зазначеного та сама допустила до своєї картки та рахунку сторонніх осіб. Просила задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків
Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року відповідач ОСОБА_1 шляхом власноручного підписання анкети-заяви приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 100000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач 25.06.2022 отримала згідно з довідкою про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 06/26, тип - Картка Універсальна GOLD.
Відповідно до виписки за договором відповідач з 2007 року по 31.12.2022 користувалась карткою, сплачувала заборгованість за тілом кредиту та відсотками.
Станом на 22.02.2023 за вищевказаним договором існує заборгованість, що складається з: 118224,59 грн, в тому числі: 96337,24 грн заборгованість за кредитом; 21887,35 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.
У період 25.06.2022 з картки відповідача № 5168745022339185 здійснені списання у загальній сумі 98131,93 грн.
27.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до поліції із заявою про вчинення злочину, що невідома особа здійснила переказ грошових коштів в сумі 98131,93 грн з її банківської картки на невідомий рахунок.
Даними витягу з ЄРДР підтверджується, що 28.06.2022 за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за № 12022255360000438 з попередньою кваліфікацією за ч. 3 ст. 190 КК України, а саме 25.06.2022 близько 16:10 годин невідома особа перебуваючи у невстановленому місці шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами які знаходилися на рахунку банку «Приватбанк» в сумі 98131,96 грн, що належать громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим завдала останній матеріального збитку.
27.06.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою до керівника Черкаського відділення № 2 про проведення службового (внутрішнього) розслідування щодо шахрайства по її рахунку, яке відбулося 25.06.2022, та просила дізнатися деталі про подальший рух коштів з її рахунку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 8, 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05 листопада 2014 року № 705, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Відповідно до пункту 11 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».
Отже, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Доводи позивача стосовно того, що саме дії відповідача, в порушення Умов та правил надання банківських послуг, призвели до несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження.
Позивач не навів конкретні обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, які б підтверджували факт того, що позивач своїми діями сприяла розкриттю конфіденційної інформації, внаслідок чого стало незаконне списання грошових коштів з карткового рахунку позивача.
Натомість судом встановлено факт звернення відповідача ОСОБА_1 до банку, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування коштів.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову належить відмовити за недоведеністю позовних вимог.
З урахуванням відмови у задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2684,00 грн необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд
У позові АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Судовий збір, сплачений позивачем АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» у розмірі 2684,00 грн, покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»; 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 «Д», код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_2 .
Суддя О.І.Єщенко