28.10.2024 Справа №609/784/24 Провадження №2/607/3114/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача ТОВ «Новий Колектор» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 у розмірі 23 400 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий колектор» та ОСОБА_1 04.12.2019 укладено Кредитний договір (оферти) № 04.12.2019-100002967, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн., строком користування 70 календарних днів, з фіксованою незмінною процентною ставкою у розмірі 70% в процентному значенні за 70 днів користування кредитом.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.
При цьому, у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-яких грошових зобов'язань за Договором Кредитор залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється в Заявці, яка є невідємною частиною даної оферти. При цьому максимальний розмір неустойки встановлюється законом. Відповідно до Заявки неустойкою визначено 120,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язань.
Кредитором виконано свої зобов'язання за Договором в повному обсязі.
В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 15.05.2024 утворилась заборгованість у розмірі 23 400 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12000,00 грн. та за відсотками 8400,00 грн., а також штраф у розмірі 3000,00 грн.
29.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № 290224-11 за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» за плату відступило ТОВ «Новий колектор» своє право грошової вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників.
Відповідно, на виконання умов зазначеного договору, укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 290224 від 29.02.2024, а також вимога про сплату заборгованості від 29.02.2024.
Разом з тим, вказана заборгованість залишилась непогашеною відповідачем, що є порушенням законних прав та інтересів позивача та причиною його звернення до суду.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.07.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлялася у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за її зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавала.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подавала, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує позивач.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 04.12.2019-100002967 шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною вказаного Кредитного договору (оферти).
Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 12000,00 грн. на строк 70 календарних днів з дати отримання із фіксованою незмінюваною процентною ставкою у розмірі 70% в процентному значенні за 70 календарних днів користування Кредитом, що складає 8400,00 грн.
Згідно п. 1.1. Договору за цим Договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.1.3. Договору протягом 3 робочих днів з дати прийняття пропозиції позичальником кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; тип кредиту - фінансовий кредит; строк, на який надається кредит, встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) встановлюються у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності (п.2.1 Договору).
Згідно п. 2.3. Договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п.п. «а» п. 4.1. Договору позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця до дати, вказаній у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
У разі несплати кредиту та/або процентів у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та несплати нарахованих процентів до позичальника може бути застосована неустойка згідно п. 5.4. кредитного договору (п.7.1 Договору).
Так, пунктом 5.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за Договором кредитор залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється в Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Відповідно до Заявки неустойкою визначено 120,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язань.
Заявка на отримання кредиту підписана позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразового ідентифікатора «4N757».
Підписанням Заявки відповідач підтвердила, що приймає пропозицію укладення Договору (оферти), невід'ємною частиною якого є Заявка до кредитного договору № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019, з якими попередньо ознайомилася. Погодилася, що акцептовані нею умови Договору містяться у вказаних Заявці та оферті.
Позичальник ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачу кредитні кошті в обумовленій Договором сумі, що підтверджується електронною квитанцією про переказ коштів «FONDY» № 181136783 від 04.12.2019 на суму 12000,00 грн.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконала внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019, що як вбачається із Довідки субконто ТОВ «Споживчий центр», складає 20 400, 00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12 000, 00 грн., за відсотками 8 400, 00 грн.
В подальшому, 29.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № 290224-11 за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» за плату відступило ТОВ «Новий колектор» своє право грошової вимоги до боржників, указаних у реєстрі боржників.
Так, відповідно до п. 5.1.1 зазначеного Договору факторингу фактор має право набувати право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом, згідно цього договору.
Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. зазначеного Договору факторингу, сторони домовилися, що право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом факторові з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку. Пiсля пiдписання Акry приймання-передачi Перелiку до фактора переходять вci права та обов'язки клієнта, як сторони, якi виникли на пiдставi Кредитного договору в обсязi i на умовах, що iснують на момент укладення цього Договору.
На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
На підтвердження факту укладення вказаного Договору факторингу позивачем надано Акт приймання-передачі Переліку № 1 до Договору факторингу № 290224-11 від 29.02.2024, скріплений печатками і підписами сторін та витяг із Переліку № 1 до Договору факторингу № 290224 від 29.02.2024, скріплений печатками і підписами сторін із якого вбачається, що до ТОВ «Новий колектор» від ТОВ «Споживчий центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 на суму 23 400 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12000 грн., за відсотками 8 400 грн., а також штраф у розмірі 3 000 грн.
Вказана сума заборгованості збігається із наданою позивачем ТОВ «Новий колектор» довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019.
29.02.2024 за вих. № 101 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 290224-11 від 29.02.2024.
Окрім того, 29.02.2024 за вих. № 101 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019, яка, проте, залишена відповідачем без реагування.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи кредитний договір №04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 04.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 04.12.2019-100002967. За вказаним договором позичальник отримав кредитні кошти, що підтверджується електронною квитанцією про переказ коштів «FONDY» № 181136783 від 04.12.2019.
Встановленні в судовому порядку обставини дозволяють суду зробити висновок про те, що відповідачем грошові кошти за цим кредитним договором були отримані на виконання умов договору. Однак, після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти та не сплатила проценти за користування ними.
Отже, ОСОБА_1 у визначеному договором порядку не виконала свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів та не сплатила проценти за користування ними, а тому з неї на користь ТОВ «Новий колектор» слід стягнути заборгованість за відповідним кредитним договором.
При визначенні розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача Суд враховує наступне.
За договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 позивачем ТОВ «Новий колектор» заявлено до стягнення суму у загальному розмірі 23 400 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12 000 грн. та за відсотками 8 400 грн., а також штраф у розмірі 3 000 грн.
Непогашена відповідачем сума основного боргу та заборгованість за відсотками стягується позивачем правомірно на підставі погоджених умов Заяви на укладення кредитного договору від 04.12.2019.
Разом з тим, Суд не погоджується із розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 3 000 грн. з наступних підстав.
Так, пунктом 5.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником грошових зобов'язань за Договором кредитор залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється в Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
Відповідно до Заявки неустойкою визначено 120,00 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язань
Разом з тим, на підтвердження нарахування заборгованості за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 позивачем надано Довідку субконто, складену первісним кредитором ТОВ «Споживчий центр», що по своїй суті є розрахунком заборгованості, згідно якої заборгованість за вказаним кредитним договором складає 20400, 00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12 000 грн., за відсотками 8 400 грн. Відомостей про нарахування штрафних санкцій вказана довідка не містить.
Водночас, суд зауважує, що із наданої позивачем довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019, складеної ТОВ «Новий колектор» після набуття права вимоги за Договором факторингу № 290224-11 від 29.02.2024 вбачається, що розмір заборгованості за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 складає 23 400 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12 000 грн., за відсотками 8 400 грн., а також нараховано штраф у розмірі 3 000 грн.
При цьому, у вказаній довідці не зазначено період протягом якого відбувалось нарахування штрафних санкцій.
Надаючи оцінку доказам у справі, що розглядається, суд звертає увагу, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019, складений первісним кредитором, відповідає вимогам до первинних документів, що підтверджують наявність заборгованості у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Наданий розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.
Вказана позиція прослідковується у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 р. по справі № 278/2177/15-ц, а саме вказується на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України.
Відтак, зважаючи на вказане вище, суд приходить до висновку, що саме розрахунок заборгованості первісного кредитора є належним доказом щодо розміру заборгованості за кредитним договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019, а тому до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 20 400 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12 000 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 8 400 грн.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий колектор» заборгованість за договором № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 в розмірі 20 400 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12 000 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 8 400 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Отож, беручи до уваги те, що позов задоволено частково, а саме на 87,18 %, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 111, 84 грн. (2422,40/100%х87,18%) та витрати на правову допомогу в розмірі 3 487, 20 грн. (4000/100%х87,18%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за Кредитним № 04.12.2019-100002967 від 04.12.2019 в розмірі 20 400 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 12 000 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 8 400 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 2 111, 84 гривень.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 3 487, 10 гривень витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», адреса місця знаходження: вул.Алмазова Генерала, 13, оф.601, Печерський район, м.Київ, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич