19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/12790/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 р. (суддя Бондар М.В.) в адміністративній справі №160/12790/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправними та скасування рішення і наказу,-
Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 р. здійснено розподіл судових витрат за заявою ОСОБА_1 та стягнуто на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України судовий збір на суму 7735, 37 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
У поданій апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції неправильно здійснив розрахунок судового збору, здійснив розподіл судових витрат, які не підлягають відшкодуванню, прийняв від позивачки докази понесених витрат поза межами встановленого процесуальним законом строку, визначив суму витрат на правничу професійну допомогу без належного обгрунтування.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 30 серпня 2024 р.
Здійснюючи перевірку оскарженого додаткового рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення здійснюється також в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачкою на сплату судового збору.
Колегія суддів зазначає, що за результатом розгляду справи судом першої інстанції задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру.
За подачу до суду першої інстанції позовної заяви підлягав сплаті судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір"). Такий прожитковий мінімум у 2019 році складав 1921 грн.
Судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру складає 1536,80 грн. ( 1921 грн. х 0,4 х 2) = 1536,80 грн.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги - 150 % від суми судового збору до суду першої інстанції і складає 2305,20 грн. (1536,80 грн. х 150%).
Судовий збір за подачу касаційної скарги - 200 % від суми судового збору до суду першої інстанції і складає 3073,60 грн. (1536,80 грн. х 200%).
Всього, на користь позивачка підлягає відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору на суму 6915,60 грн. (1536,80 грн. + 2305,20 грн. + 3073,60 грн.).
Щодо розподілу витрат, понесених позивачкою на роздруківку технічного запису судового засідання, повторної видачі копії судового рішення, видачі в ел.вигляді копії технічного запису судового засідання.
Зазначені витрати не належать до тих, перелік яких наведений у статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, тому відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають
Щодо витрат на виготовлення копій документів.
Суд першої інстанції включив у витрати 1167,54 грн. Проте, ці витрати понесені позивачкою у зв'язку із необхідністю отримати копії документів зі справи згідно її заяви від 11.07.2023, серед яких: внутрішній опис документів справи, конверт поштового відправлення Верховним Судом, лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду (т. 9 а.с.175).
Колегія суддів вважає, що позивачкою не підтверджена необхідність отримання вказаних копій з метою вчинення конкретних процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, тому ці витрати відшкодуванню не підлягають.
Щодо витрат на правничу професійну допомогу.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачка заявила до відшкодування 54750 грн. витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції здійснив аналіз наданих позивачкою документів на підтвердження заявленої суми: договір про надання правової (правничої) допомоги від 08.08.2020, протокол від 12.06.2023 узгодження вартості правової (правничої) допомоги до Договору, акт прийому-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 14.12.2020 до Договору.
Колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції до відшкодування сума витрат у розмірі 5000 грн. на професійну правничої допомогу відповідає критеріям, визначеним у частині 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та є співмірною із складністю справи (загальне позовне провадження), обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, у тому числі на участь в судових засіданнях. Позивачка додаткове рішення суду не оскаржила, погодившись, тим самим, із визначеним розміром судових витрат.
Враховуючи те, що суд першої інстанції невірно здійснив розрахунок судового збору, що підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог, а також стягнув витрати, які не належать до судових, додаткове рішення підлягає скасуванню в частині із ухваленням в цій частині нового рішення, що відповідатиме приписам статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих - задовольнити частково.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 р. в адміністративній справі №160/12790/19 - скасувати в частині стягнення 7735,37 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України судові витрати зі сплати судового збору на суму 6915 (шість тисяч дев'ятьсот п'ятнадцять) грн. 60 коп.
В іншій частині додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 р. в адміністративній справі №160/12790/19 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 19 листопада 2024 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.П. Баранник
суддя О.О. Круговий