Справа № 420/18289/24
06 грудня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАНН.» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,
встановив:
ТОВ “ДАНН.» (далі позивач) звернулось з позовною заявою до Одеської митниці (далі відповідач), в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500080/2024/000039/2.
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500080/2024/000149.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 01.04.2024 р. між ТОВ “Данн.» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) як продавцем, укладено договір поставки №AUG-00D/5, щодо поставки товару: фітинги для труб, з мідних сплавів. згін-американка для труб, вентилі для радіаторів центрального опалення, кран для підключення радіатора, крани кульові. Для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь Декларантом надіслано лист разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у декларації. Просять задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA500080005447U4 від 30.04.2024, позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД. Було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу 30.04.2024 декларант додатково надіслав документи. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 24UA500080005447U4 від 30.04.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
01.04.2024 р. між ТОВ «Данн.» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) як продавцем, укладено договір поставки товару № AUG-00D/5. Сторонами було погоджено поставку товару на територію України згідно специфікації № 37590 від 22.04.2024 р. до Договору (надалі - «товар»).
З метою митного оформлення, Позивачем в особі ТОВ «Технологічна експедиція» було подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500080005447U4, в якій було визначено для митного оформлення товар № 1-4 загальною вартістю 39 540,88 дол. США (графа 22).
Позивач вищеперерахований товар №1-4 визначив митною вартістю - по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).
Разом з митною декларацією Позивачем до митного органу були подані документи
(графа 44):
0271 - пакувальний лист (Packing List) № 91/04/2024 від 22.04.2024;
0380 - рахунок - фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 91/04/2024 від 22.04.2024;
0705 - коносамент (Bill of Lading) № 235609592 від 29.01.2024;
0730 - автотранспортна накладна (Road consignment note) № 37590 від 26.04.2024;
0862 - декларація про походження товару (Declaration of origin)
- інвойс № 91/04/2024 від 22.04.2024;
m4100 - договір поставки № AUG - 00D/5 від 01.04.2024;
4103 - специфікація № 37590 від 22.04.2024 до договору поставки № AUG - 00D/5 від 01.04.2024; m4207 - договір про надання послуг митного брокера № ТЕ 08122023/1 від 08.12.2023 (m - означає, що договір надавався при першому митному оформленні і не надається кожного разу).
На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачем були надані прайс б/н від 19.04.2024 року, експертне дослідження № 292/24 від 29.04.2024 року, експортна декларація №310120244921319724 від 29.01.2024 і комерційна пропозиція продавця.
30.04.2024 р. Одеською митницею винесено картку відмови №UA500080/2024/000149 в митному оформленні (випуску) товарів.
30.04.2024 р. Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000039/2, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.
Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33 Рішення зазначивши наступне:
Згідно п.3.1 та 3.2 зовнішньоекономічного контракту асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях. Водночас, в комерційному інвойсі і специфікації до контракту відсутня інформація щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів, що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою. У пакувальному листі відсутнє посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам.
Згідно до вимог ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості товарів враховується вартість їх страхування. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.
Позивач не погоджуючись з таким рішеннями звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.
Висновки суду щодо прийнятого рішення відповідачем є наступними.
1. Щодо відсутності інформації щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів, - що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою, позивач зазначив, що ці відомості зазначені у МД №24UA500080005447U4: Торговельні марки: KOER, NOLF. Країна виробництва: CN. Виробник: ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO., LTD. Також, опис товару (в тому числі зазначення торговельної марки, відомості виробника) задекларованого товару № 1-4 митної декларації зазначено продавцем у пакувальному листі, який був наданий декларантом до митної декларації (графа 44 МД № 24UA500080005447U4). Крім того, опис товару зазначено в Специфікації № 37590 від 22.04.2024 до Договору поставки №AUG - 00D/5 від 01.04.2024 та переданих Продавцем до Покупця документів (п. 7 Специфікації); коносамент № 235609592, CMR № 37590 від 26.04.2024, інвойс №91/04/2024 від 22.04.2024, пакувальний лист №91/04/2024 від 22.04.2024. Враховуючи вищевикладене, твердження митного органу про відсутність інформації щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів не відповідає дійсності, у зв'язку з тим, що така інформація міститься в комерційній пропозиції, пакувальному листі № 91/04/2024 від 22.04.2024, коносаменті № 235609592, інвойсі №91/04/2024 від 22.04.2024; CMR № 37590 від 26.04.2024, Специфікації № 37590 від 22.04.2024 до Договору поставки №AUG - 00D/5 від 01.04.2024, які були надані митному органу та ним же досліджені. Таким чином, такий аргумент митниці не може братися до уваги та слугувати підставою для коригування митної вартості товару.
Зазначені позивачем обставини та посилання позивача судом перевірені і встановлено, що вони є обґрунтованими, оскільки у зазначених документах які є обов'язковими при митному декларуванні наявні відомості про торгівельну марку, виробника товару та модель, що дає підстави для визнання рішення митного органу у цій частині необґрунтованим та неправомірним.
2. Щодо відсутності у пакувальному листі посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви його відповідності поданим комерційним документам позивач зазначив, що законодавством не встановлено вимог до оформлення пакінгу (є документом довільної форми), а по-друге, у наданому до митного органу пакінгу міститься посилання на номер договору, а саме - №AUG-00D/5 від 01.04.2024, який було укладено між сторонами. На цій підставі, даний аргумент митниці не може братися до уваги в якості обґрунтування прийнятого рішення.
Суд погоджується з позицією позивача і зазначає, що пакувальний лист не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до вичерпного переліку визначеного ст. 53 МКУ, а тому якщо і встановлено митним органом певні невідповідності чи в ньому не зазначена повна інформація, то у такому випадку відповідач повинен обґрунтувати як це впливає на митну вартість товару.
Таких обґрунтувань митним органом не зроблено, а лише констатується факт відсутності посилання у пакувальному листі на інвойс, за наявності самого інвойса, митної декларації країни відправлення та документів щодо інших складових митної вартості.
За таких обставин вимоги митного органу є такими, що не впливають на визначення митної вартості та не є обґрунтованими.
3. Щодо вартості страхування позивач зазначив, що п. 3 Специфікації №36549 від 22.04.2024 року до Договору поставки №AUG-00D/5 від 01.04.2024 року передбачено умови поставки: DPU (відповідно до Incoterms 2020). Згідно ст. Б5 (Страхування) умов поставки DPU Правил Інкотермс 2020, покупець не має жодного зобов'язання перед продавцем щодо укладання договору (контракту) страхування. Враховуючи, що на Позивача не покладено обов'язку страхування, страхування товару не здійснювалося.
Суд зазначає, що митним органом не наведено обґрунтувань щодо обов'язковості страхування товару за зазначеними умовами поставки, а лише констатується факт ненадання документів про страхування.
Відповідно до вимог ч. 2, ч. 5 ст. 53 МК України документи щодо страхування надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару. Вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування. Оскільки страхування не здійснювалось то відповідно позивач і не надавав такі, що свідчить про протиправність рішення у цій частині.
4. Щодо відсутності у у прайсі продавця від 19.04.2024 р. б/н інформації щодо асортименту, торговельної марки та виробника товару і умови поставки в якому EXW - не відповідають умовам поставки - CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення від 29.01.2024 №310120244921319724 позивач зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні не посилається на жодну норму законодавства України, міжнародного законодавства, які б зобов'язували сторони договору купівлі продажу визначати вимоги до прайс листів, пакувальних листів, калькуляцій, комерційних пропозицій. Законодавством не встановлено і конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс лист.
Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача і зазначає, що твердження митного органу про відсутність у прайс листі продавця від 13.02.2024 р. б/н інформації щодо асортименту, торговельної марки та виробника товару жодним чином не ґрунтується на вимогах закону, оскільки законодавством не встановлено конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс лист.
Суд відхиляє такі посилання відповідача, оскільки сам по собі прайс лист не є документом який впливає на визначення митної вартості про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, вказуючи, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс листів, які можуть оформлюватись контрагентами у довільній формі та на власний розсуд. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс листі певних відомостей (реквізитів) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів (Постанова від 20.04.2018 у справі №826/10456/16 Постанова від 13.09.2019 у справі № 820/859/17 від 23.03.2020, Постанова у справі №826/15796/16).
Міжнародним законодавством та МК України не встановлено типової форми прайс листа. Згідно загальноприйнятої практики прайс лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс лист - це по суті довідник цін (тарифів) на товари або послуги, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми. Окрім того, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачене.
Аналогічні висновки стосуються і комерційної пропозиції яка складається у довільній формі на розсуд продавця і несе лише інформаційний характер, що жодним чином не впливає на визначення митної вартості.
Щодо твердження про те, що в експертному дослідженні від 29.04.2024 р. №292/24 зазначено посилання на скріни з Інтернет сайтів з ринковими цінами на товар без зазначення торговельної марки і у декількох випадках - без зазначення виробника, позивач зазначив, що висновок експертного дослідження №131/24 від 22.02.2024 року проведений відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу. При цьому, зазначене експертне дослідження було проведено щодо товару торгівельної марки KOER та NOLF та характеристик на аналогічний товар. При цьому в скрінах експертного дослідження зазначено найменування виробника та ідентифікуючі ознаки товару. Експертом повністю розписано і зазначено, які джерела і дані використовувались при підготовці дослідження, а отже, жодних неузгодженостей в цій частині також немає.
Суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 327 МК України у разі необхідності за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу).
Як встановлено судом, позивач подав такий висновок за власним бажанням на підтвердження митної вартості товару, але наявність такого висновку не є визначальною при встановленні митної вартості.
Посилання митного органу про те, що у ньому відсутнє зазначення торговельної марки і у декількох випадках - без зазначення виробника не відповідає дійсності, оскільки така інформація у висновку наявна, а вимога про зазначення цієї інформації не ґрунтується на приписах законодавства і не є безумовною підставою до визнання недостовірними та неправдивими відомостей щодо митної вартості товару пред'явленого до митного оформлення та не може мати наслідком відмову в оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав до більш детального аналізу комерційних умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред'явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно з інформаційними ресурсами не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані разом з митними деклараціями документи у своїй сукупності є достатніми для перевірки митної вартості визначеної відповідно до ціни контракту.
Наведені у рішеннях митного органу застереження, не є такими, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за основним методом, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і є достовірні, тобто наявні всі складові митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. А тому не можуть застосовуватись другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ТОВ “ДАНН.» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500080/2024/000039/2 від 30.04.2024 року, картку відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000149 від 30.04.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ “ДАНН.» (ЄДРПОУ40929000, 03110, М. Київ, вул. Солом'янська, 11) судовий збір у сумі 6976,34 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.