г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/5293/23
Номер провадження 2/213/2318/24
07 листопада 2024 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого - судді Попова В.В., секретар судового засідання - Куропятник І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №14, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №213/5293/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за відсутності сторін,-
Стислий виклад позиції позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 уклали Договір про надання кредиту від 07 вересня 2018 року. Договір укладений в електронній вигляді на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача та Заявки на отримання кредиту відповідача на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем шляхом підписання електронним підписом. Датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюються в день надання кредиту. Грошові кошти у розмірі 6 200,00 грн перераховані на рахунок відповідача 08 вересня 2018 року. Термін для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за договором - до 15 вересня 2018 року. Відповідач у вказаний термін кредит не повернула, проценти не сплачено. У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на момент пред'явлення позову становить 127 514,21 грн., з яких: сума кредиту - 6 200,00 грн.; проценти (згідно з заявкою) - 687,00 грн.; проценти (згідно зі ст.625 ЦК України та п.2.11 Договору) - 116 901,00 грн.; інфляційні втрати (згідно зі ст.625 ЦК України) - 4 176,21 грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Представник відповідача - адвокат Мірошниченко М.В., надаючи відзив, просить відмовити у задоволенні позову, враховуючи, що на час звернення позивачем до суду сплив строк позовної давності. У позовній заяві, датованій 23.11.2023, яка отримана судом 28.11.2023 року, позивач посилається на ту обставину, що 07 вересня 2018 року між ТОВ "АІА ФІНАНС ГРУП" та ОСОБА_1 було укладено договір пр надання кредиту в електронному вигляді. За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 6200 гривень з кінцевим терміном погашення кредиту 15 вересня 2018 року. Розрахунок нарахованих відсотків за період кредитування склав 687 грн., сплату за договором відповідач не здійснювала. Таким чином на момент подання позову до суду спливло більше п'яти років, сплив строк позовної давності по основній вимозі.
05.11.2024 представник позивача - адвокат Литвинець С.А. скористався правом надання відповіді на відзив, в якій зазначив, що Пунктом 5.2. Договору встановлено: «Сторони Договору погодили, що на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність за всіма зобов'язаннями Сторін, що виникають з умов Договору, в тому числі щодо сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків становить 5 (п'ять) років.». Строк, визначений ст. 257-259, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до п. 19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, враховуючи зміни, внесені Законом України 15 березня 2022 року № № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Тобто, строк позовної давності за Договором, що відраховується з моменту виникнення прострочення по заборгованості (з 16.09.2018 р.), станом на 24.02.2022 р. не сплив і був продовжений на період дії воєнного стану, який діє і на даний час. Отже, строк позовної давності, по Договору на момент подання позову у справі не сплив. Жодних інших заперечень Відзив не містить. Окрім того, враховуючи, що позовна давність застосовується виключно до належних позовних вимог, представник Відповідача (обізнаний фахівець у галузі права), заявляючи про застосування позовної давності визнає належність позовних вимог у справі.
07.11.2024 року представник відповідача - адвокат Мірошниченко М.В. подала до суду пояснення, в який зазначає, що ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_1 уклали Договір про надання кредиту № 1759454 від 07.09.2018 року. Договір укладений в електронному вигляді на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 06.09.2018 року, та Заявки відповідача на отримання кредиту на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 07.09.2018 року шляхом підписання електронним підписом відповідача.
Відповідно до заявки № 1759454 ОСОБА_2 , умови кредитування є наступними: сума кредиту - 6200 грн.; строк повернення кредиту 8 днів; процентна ставка (% від суми кредиту в день) 1.39; реальна річна процентна ставка за кредитом - 506%; очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) 687 грн.; загальна сума до повернення (проценти і кредит) 6887 грн.
Термін повернення відповідачем кредиту та процентів за договором - до 15.09.2018.
Відповідачем у вказаний термін кредит не було повернуто і вона визнає цю обставину.
Відповідач не заперечує оформлення заявки та отримання кредиту на умовах, визначених у заявці. Відповідно ж до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_3 станом на момент пред'явлення позову, а саме на 23.11.2023 року, становить 127 514 грн. 21 коп., з яких: сума кредиту (згідно заявки) - 6200 грн.; відсотки (згідно заявки) - 687 грн.; відсотки згідно ст.625 ЦКУ та п.2.11 Договору - 116451 грн..; інфляційні втрати - 4176 грн. 21 коп.
Сторона відповідача не погоджується з таким розрахунком з огляду на наступне.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача, крім заборгованості за кредитом у розмірі 6200 грн та процентів у розмірі 687 грн, заборгованість за процентами згідно ст. 625 ЦК України та п.2.11 договору у розмірі 116451 грн, інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 4176.21 грн.
Пунктом 2.11 сторони передбачили проценту ставку як плату за користування кредитом, у вигляді процентної ставки 1,5% за кожен день від суми отриманого кредиту, а не річних від простроченої суми, як передбачено ч. 2 ст.625 ЦК України.
При цьому, у розділі 5 сторони передбачили відповідальність на невиконання та (або) неналежне виконання умов договору.
Умовами укладеного сторонами договору не передбачено розмір процентів річних від простроченої суми, як міри відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того, в позовній заяві позивачем процитовано пункт 2.11 договору та зазначено, що з урахуванням наведених положень за період прострочення повернення кредиту за користування кредитом на клієнта нараховані проценти згідно п. 2.11 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі, що розраховується за формулою: сума кредиту * 1,5% * кількість днів прострочення.
Саме тому, представник відповідача вважає, що проценти за користування кредитом у розмірі 116451 грн., нараховані позивачем на підставі п. 2.11 договору, не є процентами як мірою відповідальності, передбаченими ст. 625 ЦК України.
За таких обставин просить суд визнати позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІА Фінанс Груп" до ОСОБА_3 в частині стягнення процентів згідно статті 625 ЦК України у розмірі 116451 грн необґрунтованими.
Враховуючи, що отримані позивачем кошти за договором у сумі 450 гривен, віднесені ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП на погашення відсотків згідно ст.625 ЦКУ та п.2.11 договору, просить суд врахувати цю суму як погашення основної суми заборгованості.
Таким чином, вважає, що позивач відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 15.09.2018 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Тому відповідач визнає позовні вимоги в сумі 6447 гривен 00 коп. (кредитна заборгованість та нарахований відсоток за користування кредитом).
Звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 4176.21 грн за період з 15.09.2018 по 21.11.2023 включно.
З урахуванням того, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, пов'язане з невиконанням умов кредитного договору, вважає, що до цих правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Як вбачається з розрахунку товариства відповідно до статті 625 ЦК України у зв'язку з неповерненням відповідачем заборгованості за договором про надання кредиту № 1759454 від 07.09.2018 у сумі 6887 гривен, йому нараховано за період з 15.09.2018 по 21.11.2023 включно інфляційні втрати в розмірі 4176,21 грн.
Таким чином, вважає, що підстав для нарахування інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року немає, і стягненню підлягають відповідні нарахування лише за період з вересня 2018 (відповідно до розрахунку позивача) по 23 лютого 2022 року.
За розрахунком представника відповідача, розмір інфляційних втрат становить: 6889 грн (сума боргу) х 1,31028 (сукупний індекс інфляції) - 6889 грн (сума боргу) = 2137,52 грн. (інфляційні втрати).
Отже, з відповідача за період з вересня 2018 року по 23 лютого 2022 року підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 2137,52 грн., яку відповідач також визнає.
В разі задоволення позовних вимог позивача, враховуючи, що справа про стягнення договірної заборгованості за кредитним договором не є складною (малозначна справа), не вимагала складання великої кількості процесуальних документів (надмірного обсягу юридичної та технічної роботи), просить суд зменшити вартість послуг на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача.
Процесуальні дії у справі.
28.11.2023 позовна заява надійшла до суду (направлена поштою 24.11.2023).
21.02.2024 судом ухвалено заочне рішення по справі, позовні вимоги задоволено.
17.10.2024 заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
04.11.2024 представник відповідача скористалась правом надання відзиву на позов.
05.11.2024 представник позивача скористався правом надання відповіді на відзив.
07.11.2024 представник відповідача долучила до матеріалів справи пояснення.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
В судове засідання сторони не з'явились, їх належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» та ОСОБА_2 уклали Договір про надання кредиту №1759454 від 07 вересня 2018 року. Договір укладений в електронній вигляді на умовах пропозиції (оферти), що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача та Заявки відповідача на отримання кредиту на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача.
З Заявки №175954 вбачається, що сума кредиту становить 6200,00 грн. Строк повернення кредиту 8 днів, процентна ставка 1,39 % від суми кредиту в день, реальна річна процентна ставка за кредитом 506 %, очікувана сукупна вартість кредиту (проценти) - 687,00 грн, загальна сума до повернення (проценти і кредит) 6887,00 грн.
Заявку та пропозицію (оферту) підписано в електронному вигляді електронним підписом 07.09.2018 о 21:35:42 год. з одноразовим ідентифікатором 5581260. Він містить його податковий номер, адресу, електронну адресу, номер мобільного телефону та номер банківського рахунку (а.с.6-19).
Доказами верифікації телефону клієнта є додана до позовної заяви копія витягу з кредитного звіту ТОВ «Українські бюро кредитних історій» по Відповідачу, (оригінал якої знаходиться у Позивача та ТОВ «Українські бюро кредитних історій»). Зокрема фінансовий номер телефону Відповідача, що вказаний в заявці і на який надсилались повідомлення (380971944740) звірений з даними Відповідача в УБКІ (а.с.26).
Безпосередньо дії ОСОБА_2 в інформаційно-телекомунікаційній системі відображені в Реєстрі «Log File» дій клієнта та Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» щодо укладення зазначеного договору (а.с.21).
З платіжного доручення №21147 від 08 вересня 2018 року вбачається, що на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_2 , 08.09.2018 здійснено зарахування грошових коштів в розмірі 6200,00 грн (а.с.23).
12 березня 2021 року відповідач змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 (а.с.29-32).
ТОВ «АІА Фінанс Груп» на адресу ОСОБА_3 направило вимогу щодо виконання зобов'язань за договором №1759454 від 07.09.2018, в якій вимагав в строк до 22.08.2023 погасити заборгованість в сумі 128038,79 грн., з яких 6200,00 грн. - сума наданого і неповерненого в строк кредиту; 116901,00 грн. сума процентів, 687,00 грн. сума комісії, 4250,79 грн. інфляційні втрати (а.с.27,28).
В рахунок погашення заборгованості за Договором в період з 15.09.2018 по 22.11.2023 відповідачем були здійснені платежі на загальну суму 450,00 грн. (а.с.24), які позивачем зараховані в рахунок погашення процентів (згідно ст.625 ЦКУ та п.2.11 Договору), тому до сплати позивачем в цій частині заявлено 116451,00 грн.За розрахунком позивача, наведеним у позовній заяві, ОСОБА_3 має загальну заборгованість за кредитним договором №1759454 від 08.09.2018 у розмірі 127514,21 грн.
За розрахунком інфляційних втрат за період з 15.09.2018 по 21.11.2023, загальна заборгованість ОСОБА_3 по інфляційним втратам за період прострочення грошового зобов'язання 1894 дні складає 10376,21 гривень (6200 грн (сума боргу) + 4176,21 грн. інфляційне збільшення) (а.с.20).
До позовної заяви додано копію рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2023 року за розглядом позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп», треті особи Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Лесі Вікторівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с.41-43).
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини з належного виконання зобов'язань за договором кредиту та з недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань і наслідків, які виникають при неналежній відмові.
Норми права, які застосовує суд.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
* * *
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України«Про електронні документи та електронний документообіг'для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію'передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦивільнимтаГосподарськимкодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
* * *
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
* * *
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 викладено правовий висновок про те, що системний аналіз частини 2 статті 536, частини 2 статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2 статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 виклала детальні правові висновки щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України та щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Особливо Велика Палата Верховного Суду звернула й увагу на правову природу процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, зазначаючи, що вони мають виключно компенсаторний характер і: «… підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, … за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом».
* * *
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що з договору про надання кредиту №1759454 від 07.09.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 вбачається,що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та відповідач підписав його одноразовим ідентифікатором, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт позивача, такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Договір містить податковий номер відповідача, адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону, і саме такі дані про відповідача зазначено у відзиві на позов, тобто вони є актуальними та дійсно належать ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ).
Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору про надання кредиту №1759454 від 07.09.2018 року та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6200,00 грн.
Позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови договору про надання кредиту № 1759454 від 07.09.2018 року. Натомість ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення коштів за договором не виконала.
Оскільки відповідачу надано в кредит грошові кошти у розмірі 6200,00 грн шляхом перерахування суми позики на банківську картку, вказану нею, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6200,00 грн.
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» в частині стягнення відсотків за договором, суд виходить з наступного.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 687,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, договір укладено на період з 07.09.2018 по 15.09.2018 на 8 днів з відсотковою ставкою в розмірі 1,39% на день. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 687,00 грн (6200,00 грн х 1,39% х 8 днів). Дана сума відсотків погоджена сторонами під час підписання Заявки №1759454 від 07.09.2018 року.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» 687,00 грн. відсотків за користування кредитом за період з 07.09.2018 по 15.09.2018.
Разом з тим, суд вважає безпідставним нарахування позивачем заборгованості за процентами, виходячи з 1,5% від суми отриманого кредиту за кожен день прострочення, як вказано позивачем згідно статті 625 ЦК України та пункту 2.11 договору в розмірі 116451,00 грн, виходячи з наступного.
Пунктом же 2.11 кредитного договору передбачено плату за користування кредитом у вигляді процентної ставки 1,5% за кожен день від суми отриманого кредиту, а не від простроченої суми, як передбачено частиною 2 статті 625 ЦК. Тому ці 1,5% від суми отриманого кредиту за кожен день прострочення не можна розцінювати як встановлений договором розмір процентів за частиною 2 статті 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та безпідставними, відтак стягнення відсотків у розмірі 116451,00 грн. задоволенню не підлягає.
При цьому, враховуючи, що отримані позивачем кошти за договором у сумі 450 гривен, віднесені ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП на погашення відсотків згідно ст.625 ЦКУ та п.2.11 договору, суд вважає за необхідне врахувати цю суму як погашення процентів (згідно Заявки) і визначити до стягнення 237,00 грн. (687,00 грн. - 450,00 грн.)
Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.
Звертаючись до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 4176,21 грн. за період з 15.09.2018 по 21.11.2023 включно.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану». Відповідно до частини 3 Закону України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З урахуванням того, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, пов'язане з невиконанням умов кредитного договору, до цих правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Як вбачається з розрахунку товариства відповідно до статті 625 ЦК України у зв'язку з неповерненням ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту №17594549 від 07.09.2018, їй нараховано за період з 15.09.2018 по 21.11.2023 включно інфляційні втрати в розмірі 4176,21 грн.
Таким чином, підстав для нарахування інфляційних втрат після 24 лютого 2022 року немає, і стягненню підлягають відповідні нарахування лише за період з вересня 2018 (відповідно до розрахунку позивача) по 23 лютого 2022 року.
Розрахунок інфляційних втрат:
Сукупний індекс інфляції = (101,90 : 100) х (101,70 : 100) х (101,40 : 100) х (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1,31028327658743 (за період з вересня 2018 року по 23 лютого 2022 року)
Таким чином, розмір інфляційних втрат становить: 6200,00 грн (сума боргу) х 1,31028327658743 (сукупний індекс інфляції) - 6200,00 грн (сума боргу) = 1923,76 грн. (інфляційні втрати).
Отже, з відповідача за період з вересня 2018 року по 23 лютого 2022 року підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 1923,76 грн.
Щодо позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
За договором про надання кредиту №1759454 від 07.09.2018 сторонами погоджено позовну давність 5 років. Строк кредитування за договором погоджено сторонами до 15.09.2018 року.
Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, позовну заяву у справі Позивачем подано в межах позовної давності. А отже підстав для застосування позовної давності до вимог Позивача у даній справі немає.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, а саме: на загальну суму 8 360,76 гривень, з яких: сума кредиту (згідно Заявки) у розмірі 6200,00 гривень; проценти (згідно Заявки) у розмірі 237,00 грн.; інфляційні втрати (згідно ст.625 ЦКУ) у розмірі 1923,76 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні позивача до суду ним заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у розмірі 2684,00 грн. (100%).
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог у розмірі 8360,76 грн. що становить 6,55 % від суми позову (127514,21 грн.), з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» документально підтверджені судові витрати сплачені банком при поданні позовної заяви, у розмірі задоволеної частини, що становить 175,80 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 11 375,71 грн та надав відповідні докази.
Як вбачається із матеріалів справи спільно із позовною заявою до матеріалів справи представником позивача адвокатом Литвинець С.А. долучено: Договір № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01 вересня 2021 року; Додаткову угоду № 2 до Договору від 03 вересня 2021 року; ордер серії АІ №1377764 від 10 квітня 2023 року; Акт №231122-1 від 22 листопада 2023 року про надані послуги згідно Договору (а.с.33-39).
Згідно Акту №231122-1 про надані послуги згідно Договору №21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01 вересня 2021 року, вартість представництва інтересів ТОВ «АІА Фінанс Груп» при розгляді справи за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості становить 11375,71 гривень.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача у розмірі 8 360,76 грн, що становить 6,55 % від суми позову, з відповідача на користь ТОВ «АІА Фінанс Груп» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно задоволених позовних вимог, в розмірі 745,10 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 141, 142, 206, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» суму заборгованості за кредитним договором №1759454 від 07.09.2018 року у загальному розмірі 8360 (вісім тисяч триста шістдесят) гривень 76 копійок, з яких:
- сума кредиту (згідно Заявки) у розмірі 6200 (шість тисяч двісті) гривень 00 копійок;
- проценти (згідно Заявки) у розмірі 237 (двісті тридцять сім) гривень 00 копійок;
- інфляційні втрати (згідно ст.625 ЦКУ) у розмірі 1923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) гривні 76 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» судовий збір у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» витрати на правничу допомогу у розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) гривень 10 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду, в зв'язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП», ідентифікаційний код: 41184403, місцезнаходження: вул. Михайлівська, буд.15/1Б, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідача - адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 12 листопада 2024 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.