Справа № 226/1996/24
Провадження № 3/932/3830/24
15 листопада 2024 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Юдіна Н.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділення поліції №2 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 818521 від 28.07.2024, близько 21 год 20 хв., за адресою м. Мирноград, вул. Віктора Власова біля буд. 3, 28.07.2024, водій керував т.з. Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2024, вищезазначену справу про адміністративне правопорушення було розподілено у провадження Димитровського міського суду Донецької області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2024 року змінено територіальну підсудність судових справ Димитровського міського суду Донецької області шляхом їх передачі до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська з 02.09.2024 року.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання від останнього до суду не надходило.
Так, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було роз'яснено порядок розгляду справи у суді м. Мирнограда, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 .
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При прийнятті остаточного рішення у справі суд досліджує докази, які знаходяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол серії ААД № 818521 від 28.07.2024; відео з бодікамер патрульної поліції, на якому ОСОБА_1 визнав свою провину у скоєному правопорушенні; копію постанови серії ЕНА № 2704178 від 28.07.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП; акт прийому передачі транспортних засобів від 28.07.2024; копію військового квитка виданого на ім'я ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ; довідку згідно з бази НАІС, ІПНП «Армор», відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення водія не отримував.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, -
тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Встановлені судом обставини виявленого правопорушення свідчать про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ознак складу адміністративногоправопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 130 КУпАП, а її дії слід кваліфікувати як порушення учасником дорожнього руху, передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі №702/301/20, відповідно до якої, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Тому такій особі, у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Орган (посадова особа) відповідно до статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При призначенні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а також особу яка притягається до адміністративної відповідальності, її майновий стан, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідно накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
У відповідності до статті 40-1 КУпАП, частини п'ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому винесено постанову.
Так, до протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 долучено копію військового квитка виданого на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Так, ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати судового збору, оскільки він є військовослужбовцем та вчинив правопорушення під час виконання службових обов'язків, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 24, 27, 33, 38, 130, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративні стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя Н.М. Юдіна