06 грудня 2024 року справа № 580/7688/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,
05.08.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, місто Черкаси, вул.Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування повністю податкової вимоги від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 13362,36грн щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01.07.2024, яку 13.07.2019 виніс відповідач №Ф-18496-53-У.
Обґрунтовуючи позов зазначив, що не погоджується зі спірним рішенням. Вважає його надуманим і безпідставним.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи правилами спрощеного провадження.
22.10.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що позивач перебував на обліку як ФОП та як платник єдиного внеску. В інтегрованій картки платника по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000) за період з 01.01.2017 до 30.06.2018 було проведено автоматичні щоквартальні нарахування, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 13362,36 грн. У зв'язку з наявною заборгованістю контролюючим органом 27.05.2019 направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18496-53 поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача. Заборгованість з ЄСВ у сумі 13362,36 грн нарахована позивачу автоматично за період з 01.01.2017 до 30.06.2018. Заборгованість з ЄСВ в інтегрованій картці позивача нарахована за період до 26.09.2023 року (дата призову на військову службу). Станом на дату розгляду справи заборгованість не погашена. Тому вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована в межах та спосіб визначений чинним законодавством.
Зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути за правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) за наявними письмовими доказами.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до даних ЄДРПОУ позивач був зареєстрований, як фізична особа-підприємець. Основний вид економічної діяльності - “Ремонт побутових електричних товарів». 28.09.2018 припинив підприємницьку діяльність.
Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_2 позивач проходить військову службу. Довідкою від 22.08.2024 №341 підтверджується, що позивач перебуває на військовій службі у Центрі забезпечення Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України з 26.09.2023 до теперішнього часу.
Відповідно до даних зворотного боку облікової картки позивач має непогашену недоїмку в загальній сумі 13362,36грн з ЄСВ, яка нарахована автоматично за період з 01.01.2017 до 30.06.2018:
09.02.2018 - за 2017 рік у сумі 8448 грн;
19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн;
19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.
Тобто, за період до припинення підприємницької діяльності.
За несплату вказаної суми податкового зобов'язання у встановлені законом строки відповідач сформував щодо позивача податкову вимогу форми “Ф» від 13.05.2019 №18496-53У на загальну суму 13362,36 грн. Також у вимозі зазначено, що сума боргу, що підлягає стягненню у примусовому порядку, станом на 01.07.2024 (далі - Спірне рішення). Вказану вимогу позивач отримав 30.05.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про поштове вручення.
18.07.2024 відповідач звернувся до Лисянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою від 04.07.2024 № 4946/5/23-00-13-07-10 про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеної вище вимоги.
18.07.2024 державний виконавець ОСОБА_2 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 75575424 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 № Ф-18496-53У, яка направлена ОСОБА_1 та Головному управлінню ДПС у Черкаській області супровідним листом від 18.07.2024 № 6887. Позивач оскаржив вказану постанову до суду у справі №580/7687/24. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 11 вересня 2024 року, яке набрало законної сили 12.10.2024, у задоволенні позову відмовив позивачу повністю.
Не погоджуючись із Спірним рішенням позивач звернувся позовом до суду.
Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував таке.
Абзацом другим статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) ППР.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;
Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 ст.2 Закону №2464-VI встановлено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону №2464-VI, зокрема щодо нарахування та сплати ЄСВ фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Починаючи з 2017 року, у разі якщо фізичними особами - підприємцями, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464-VI. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (зазначена норма Закону №2464-VI діяла до 01.01.2021 року).
Оскільки позивач перебував на обліку як ФОП та як платник єдиного внеску, в інтегрованій картці платника по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (код платежу 71040000), за період з 01.01.2017 до 30.06.2018 проведені автоматичні щоквартальні нарахування, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 13362,36 грн.
Суд урахував, що відповідно до п.9-2 розд. VШ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 3543-ХІІ), платники єдиного внеску, зокрема, фізичні особи - підприємці (крім електронних резидентів (е-резидентів), призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону №2464-VI якщо вони не є роботодавцями. Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця (крім електронних резидентів (е-резидентів) та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу такою особою протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець (крім електронних резидентів (е- резидентів) перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв'язку з виконанням обов'язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).
Пункт 9-2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.
Згідно з абз. 3 п.п. 6 п. 2 розд. IV Інструкції 449 фізичні особи - підприємці (крім електронних резидентів (е- резидентів), у разі призову на військову службу під час мобілізації або залучення до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, або призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - звільняються від виконання обов'язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації або призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або звільнено з військової служби, або завершено його лікування (реабілітацію).
Щодо вказаних обставин суд урахував, що заборгованість з ЄСВ у сумі 13362,36 грн нарахована позивачу автоматично за період з 01.01.2017 до 30.06.2018, а саме: 09.02.2018 - за 2017 рік у сумі 8448 грн, 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. Отже, заборгованість з ЄСВ в інтегрованій картці позивача нараховано за період до 26.09.2023 дати його призову на військову службу. Тому протилежні доводи позивача не обґрунтовані.
Абзацами першим та п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч. 5 ст. 25 Закону № 2464-VI).
Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VI).
Таким чином, Спірне рішення є виконавчим документом та згідно з п. 7 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ підлягає примусовому виконанню.
Водночас, як визначено в ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Пунктом 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), передбачено, що при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Суд установив, що відповідач дотримався вказаних вище вимог та надіслав спірну вимогу на адресу позивача, які він отримав 30.05.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про поштове вручення.
Згідно з пунктом 5 вказаного розділу Інструкції № 449 протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 ПК України).
Пунктом 57.3. ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.
Суд врахував відсутність належних, достовірних та допустимих доказів сплати позивачем вказаної у Спірному рішенні суми коштів. Отже, вона є податковим боргом позивача.
Також для вирішення спірних правовідносин суд урахував висновки у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2022 у справі № 240/9395/20:
«…Аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.
Слід зазначити, що виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.
Отже, колегія суддів вважає, що обставина скасування податкової вимоги після звернення до суду з позовом, але до моменту ухвалення судового рішення, може мати значення виключно для повного, об'єктивного і всебічного розгляду справи, однак, не може впливати на перевірку дотримання умов, які передують зверненню до суду з позовом. Тобто, при перевірці дотримання контролюючим органом умов, які надають право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу, скасування податкової вимоги у судовому порядку може мати правове значення виключно у випадку, якщо така податкова вимога була скасована до моменту звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.»
Врахувавши вказане, оскаржувана податкова вимога правомірна та скасуванню не підлягає.
Сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів, достатніх вважати відсутньою вину позивача у вчиненні податкових порушеннях або підстав для звільнення від відповідальності за них, не підтверджено основними доводами позовної заяви. Отже, Спірне рішення правомірне та відсутні правові та фактичні підстави для його скасування. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 132-139, 244-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, місто Черкаси, вул.Хрещатик, будинок 235; код ЄДРПОУ 44131663) про визнання незаконною та скасування повністю податкової вимоги від 13.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 13362,36грн щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 01.07.2024, яку 13.07.2019 виніс відповідач №Ф-18496-53-У.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 06.12.2024.