Провадження № 11-сс/803/2128/24 Справа № 183/11125/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000110 від 11 січня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Ромни Сумської
області, зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України,
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 27 грудня 2024 року, та поклавши на нього такі обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, постійної або тимчасової дислокації військової частини, де він проходить військову службу, без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця реєстрації та місця проходження військової служби; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих правопорушень. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, можливий вплив на свідків.
Разом з тим, прокурором не було доведено неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки з моменту вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою минуло достатньо часу для переховування, але він самостійно прибув до суду. Також, судом враховано те, що підозрюваний ОСОБА_7 переведений на іншу посаду, що по суті призводить до труднощів для реалізації можливих ризиків, таких як вплив на свідків та знищення або пошкодження речей та документів, які можуть бути використані як доказ обвинувачення. При обранні запобіжного заходу суд врахував наявність у підозрюваного місця проходження служби, його репутацію, а саме те, що він неодноразово приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, клопотання командира ВЧ НОМЕР_1 , де підозрюваний проходить військову службу, про готовність гарантувати належну поведінку ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що вказана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог закону. Вказує на те, що підозрюваний у призначене судове засідання на 31 жовтня 2024 року не з'явився та не повідомив поважні причини своєї неявки, що свідчить про його неналежну поведінку. Наголошує на тому, що врахування слідчим суддею обставини переведення підозрюваного на іншу посаду є неспроможним, оскільки ОСОБА_7 переведений на іншу посаду в тій же частині, в який і проходив службу (ВЧ НОМЕР_2 ), військовослужбовці цієї частини підлягають допиту в якості свідків як в ході досудового розслідування так і під час судового розгляду, про що відомо підозрюваному. Крім того, судом не врахований ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, який обумовлений тим, що підозрюваний ОСОБА_7 через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може вчинити самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство, та тим самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Наголошує на тому, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя врахував наявність у підозрюваного місця проходження служби, його репутацію, а саме те, що він неодноразово приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією рф проти України, але вказані обставини лише безперечно характеризують підозрюваного з позитивного боку, проте жодним чином не зменшують існування ризиків з його боку за умови існування підозри у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення. На переконання сторони обвинувачення, за вказаних обставин слідчий суддя необґрунтовано дійшов висновку щодо застосування стосовно ОСОБА_7 найбільш м?якого запобіжного заходу - особистого зобов?язання, який є недостатнім та нездатним запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім того, слідчим суддею порушено вимоги КПК України в частині визначення строку запобіжного заходу, оскільки застосовано запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов?язання до 27 грудня 2024 року, хоча ані статтею 179 КПК України, ані главою 18 КПК України не передбачено межі строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.
При обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до підозрюваного найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Як слідує з матеріалів провадження, в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000110 від 11 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.195, ч.1 ст.366 КК України.
25 жовтня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.191 КК України, що виразилося у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів; заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом обшуку ВМКЦ Центрального регіону; протоколом обшуку житлового приміщення ОСОБА_9 ; протоколом обшуку в/ч НОМЕР_3 ; рапортами т.в.о. командира медичної роти в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_7 ; висновками експерта № СЕ-19/105-24/5055-ГЧ від 30 липня 2024 року, № CE-19/105-24/5053-11Ч від 26 липня 2024 року, № СЕ-19/105-24/5052-ПЧ від 30 липня 2024 року, № CE-19/105-24/5051-ПТЧ від 25 липня 2024 року, № СЕ-19/105-24/5050-ПЧ від 24 липня 2024 року, № CE-19/105-24/5054-ПЧ від 29 липня 2024 року, № СЕ-19/104-24/21168-КТ від 07 червня 2024 року, № 2760-24 від 15 жовтня 2024 року; протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж у відношенні ОСОБА_9 ; протоколами огляду оптичних дисків; протоколом огляду оптичного диску з інформацією про рух коштів на банківських рахунках та фотознімків, наданих АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_9 з додатками; протоколом огляду мобільного телефону «Iphone», а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини
від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження підтверджено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, за одне з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_7 особисто знайомий зі свідками, а отже може незаконно впливати на них з метою зміни показів на його користь.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Разом з тим, посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність ризиків, передбачених п.п. 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваного вчиняти інші кримінальні правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки в матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження вчинення підозрюваним дій, спрямованих на уникнення від відповідальності, чи вчинків, які б свідчили про наявність умислу на вчинення інших кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення з використанням свого службового становища, апеляційний суд вважає виправданим необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
З викладеної норми слідує, що метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.
Невід'ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов'язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).
У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
Тому, апеляційний суд вважає, що під час застосування судом запобіжного заходу у вигляді застави має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід'ємною складовою верховенства права.
Враховуючи кількість покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків та їх співвідношення з існуючими наразі ризиками їх невиконання, а також особу підозрюваного ОСОБА_7 , раніше не судимого, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, який неодноразово приймав участь безпосередню участь у заходах необхідних, для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією, наявність клопотання командира ВЧ НОМЕР_1 про готовність гарантувати належну поведінку ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає, що розмір застави на цій стадії кримінального провадження має складати 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень, що на переконання апеляційного суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, постійної або тимчасової дислокації військової частини, де він проходить військову службу, без дозволу слідчого чи прокурора;
- повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця реєстрації та місця проходження військової служби;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава стягується в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4