Провадження № 11-сс/803/2135/24 Справа № 183/11125/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000110 від 11 січня 2024 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження: м.Корсунь-Шевченківський Черкаської
області, зареєстрованої за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, строком до 27 грудня 2024 року, та поклавши на неї такі обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, де вона постійно проживає, без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця реєстрації та місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 за ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України. Необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тим, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, можливий вплив на свідків. Разом з тим, прокурором не було доведено неможливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки з моменту вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру та клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою минуло достатньо часу для переховування, але вона самостійно прибув до суду. При обранні запобіжного заходу суд врахував наявність у підозрюваної міцних соціальних зв'язків, те, що вона заміжня, виховує неповнолітню дитину, її репутацію, а саме те, що вона раніше не судима, на даний час є домогосподаркою.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги прокурор посилається на те, що вказана ухвала суду є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог закону. Вказує на те, що підозрюваний у призначене судове засідання на 31 жовтня 2024 року не з'явилася та не повідомила поважні причини своєї неявки, що свідчить про її неналежну поведінку. Наголошує на тому, що при наданні оцінки можливості ризику впливу на свідків з боку підозрюваної, судом не достатньо враховано, що ОСОБА_8 для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності має потенційну можливість впливу на свідків, які є військовослужбовцями військових частин підлягають допиту. При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя врахував наявність у підозрюваної міцних соціальних зв?язків, те, що вона заміжня, виховує неповнолітню дитину, її репутацію, а саме те що вона раніше не судима, на даний час є домогосподаркою, але вказані обставини жодним чином не зменшують існування ризиків з її боку за умови існування підозри у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення. На переконання сторони обвинувачення, за вказаних обставин слідчий суддя необґрунтовано дійшов висновку щодо застосування стосовно ОСОБА_8 найбільш м?якого запобіжного заходу - особистого зобов?язання, який є недостатнім та нездатним запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Крім того, слідчим суддею порушено вимоги КПК України в частині визначення строку запобіжного заходу, оскільки застосовано запобіжний захід стосовно ОСОБА_8 у вигляді особистого зобов?язання до 27 грудня 2024 року, хоча ані статтею 179 КПК України, ані главою 18 КПК України не передбачено межі строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, пояснення захисника та підозрюваної, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без зміни, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
В силу ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його проживання, в тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного.
При обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 ці вимоги закону були дотримані не в повному обсязі, внаслідок чого слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про можливість застосування до підозрюваної найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Як слідує з матеріалів провадження, в провадженні Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську, перебувають матеріали досудового розслідування, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024050010000110 від 11 січня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.426-1, ч.1 ст.263, ч.1 ст.195, ч.1 ст.366 КК України.
25 жовтня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, що виразилося у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколом обшуку ВМКЦ Центрального регіону; протоколом обшуку житлового приміщення ОСОБА_8 ; протоколом обшуку в/ч НОМЕР_1 ; рапортами т.в.о. командира медичної роти в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_9 ; висновками експерта № СЕ-19/105-24/5055-ГЧ від 30 липня 2024 року, № CE-19/105-24/5053-11Ч від 26 липня 2024 року, № СЕ-19/105-24/5052-ПЧ від 30 липня 2024 року, № CE-19/105-24/5051-ПТЧ від 25 липня 2024 року, № СЕ-19/105-24/5050-ПЧ від 24 липня 2024 року, № CE-19/105-24/5054-ПЧ від 29 липня 2024 року, № СЕ-19/104-24/21168-КТ від 07 червня 2024 року, № 2760-24 від 15 жовтня 2024 року; протоколом про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж у відношенні ОСОБА_8 ; протоколами огляду оптичних дисків; протоколом огляду оптичного диску з інформацією про рух коштів на банківських рахунках та фотознімків, наданих АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_8 з додатками; протоколом огляду мобільного телефону «Iphone», а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини
від 30 серпня 1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Апеляційний суд вважає, що матеріалами провадження підтверджено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а отже, будучи обізнаною про ступінь тяжкості інкримінованого їй злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання її винуватою, існує реальний ризик того, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також існує ризик того, що підозрювана ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема шляхом вмовляння, підкупу чи погроз, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Разом з тим, посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість підозрюваної сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду, оскільки в матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано доказів на підтвердження можливості підозрюваної вчинити вказані дії.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає виправданим необхідність обрання щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
З викладеної норми слідує, що метою застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави є те, що у разі невиконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, внесені грошові кошти будуть стягнені в дохід держави.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.
Невід'ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25 січня 2012 року.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що така пропорційність обов'язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст. 182 КПК України слід звернути в дохід держави.
У своєму рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети (справа «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини»).
У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22 травня 2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5§3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
Тому, апеляційний суд вважає, що під час застосування судом запобіжного заходу у вигляді застави має бути дотриманий принцип пропорційності, який є невід'ємною складовою верховенства права.
Враховуючи кількість покладених на підозрювану процесуальних обов'язків та їх співвідношення з існуючими наразі ризиками їх невиконання, а також особу підозрюваної ОСОБА_8 , а саме: раніше не судиму, заміжню, виховує неповнолітню дитину, апеляційний суд вважає, що розмір застави на цій стадії кримінального провадження має складати 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень, що на переконання апеляційного суду, відповідатиме критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить справедливий баланс інтересів особи та суспільства, а тому не суперечитиме статті 1 Першого Протоколу та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням згідно п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України нової ухвали.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2024року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 та застосуванні щодо неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов?язання - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становити 302 800 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає (перебуває), без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання покладених на неї обов'язків, застава стягується в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4