Провадження № 11-кп/803/3607/24 Справа № 194/740/24 Суддя у 1-й інстанції - Місюра Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12024041400000152 від 28 березня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернівка Дніпропетровської області, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 28 вересня 2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців з конфіскацією майна,
- 20 вересня 2023 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ст. 75 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з іспитовим строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_4
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6
За ухвалою Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11 січня 2025 року із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, а тому продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, а тому інші більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
В апеляції:
- обвинувачений ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати та змінити запобіжний захід на більш м'який у виді цілодобового домашнього арешту, з посиланням на те, що визначені прокурором ризики не є обґрунтованими, оскільки він має постійне місце проживання.
Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Врахована також і наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, а також існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, існують підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Крім того встановлено, що ОСОБА_4 фактично не має сталих соціальних зв'язків, жодного джерела доходу, не одружений, не працює та ніде не навчається, раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, за що відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі, висновків не зробив, на шлях виправлення не став, вчинив новий корисливий злочин, судовий розгляд кримінального провадження триває, що може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Таким чином, продовження існування зазначених вище ризиків у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує обвинувачений, не забезпечать належної його процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_4 , є таким, що в повній мірі відповідає наведеним вище нормам закону, правовим позиціям Європейського Суду з прав людини та обставинам цього кримінального провадження і на даному етапі кримінального провадження зможе запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави в сумі 242 240 гривень, який встановлений в межах межами граничного розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з огляду на обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та наявних ризиків, в повній мірі відповідає нормам кримінального процесуального закону та завданням кримінального провадження і є достатнім та необхідним для запобігання визначених судом ризиків та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_4 , не вбачається, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області від 13 листопада 2024 року у кримінальному провадженні № 12024041400000152 від 28 березня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3