Провадження № 11-кп/803/3552/24 Справа № 178/370/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Владивосток Приморського краю РФмає громадянство України зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз 02 жовтня 2014 року за вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 17 травня 2019 року з Синельниковської ВК-94 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання,
обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч. 1 ст.122 КК України,-
За ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 січня 2025 року включно, без визначення застави.
Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, які були встановлені раніше, зокрема переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконного впливу на потерпілого та свідків. Зазначено, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу.
В апеляції:
- обвинувачений просить скасувати ухвалу та постановити нову, про застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу. Вказує про те, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження заявлених ризиків, вважає, що судом всупереч практики ЄСПЛ не розглянуто питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу.
Прокурор будучи належним чином повідомленим в судове засідання не з'явився, заяв про участь у розгляді справи не надсилав, тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України (в редакції Закону України № 1027-IX від 02.12.2020 р.) з урахуванням позиції учасників, колегія вважає за можливе проводити судове засідання без участі прокурора.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які кожен окремо підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 були належним чином враховані обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
При продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою також враховані об'єктивні причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а також продовження існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні і вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такий висновок є законним та обґрунтованим, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншій людині, а також умисного нанесення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які відповідно до приписів ст.12 КК України є нетяжким та особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді довготривалого позбавлення волі, що в сукупності дає підстави вважати, що останній усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, в разі визнання винуватим, може переховуватися від суду.
Крім того обвинувачений постійного місця роботи і легального джерела доходу, міцних соціальних зв'язків та утриманців не має, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, перебуваючи на свободі ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого і свідків у даному провадженні, оскільки йому відомі їх повні анкетні дані та місце їх проживання, а враховуючи, що останні в суді ще не допитані, ризик впливу з метою примушування до надання тих чи інших показань є обґрунтованим.
Про вагомість вищезазначеного ризику, а також про існування ризику вчинення нових кримінальних правопорушень, свідчить і те, що ОСОБА_5 , є особою, раніше судимою за вчинення аналогічного злочину проти життя та здоров'я особи, інкриміновані злочини вчинив в стані алкогольного сп'яніння використовуючи незначний привід наніс множинні удари потерпілій жінці, що свідчить про те, що обвинувачений є особою схильною до протиправної поведінки, та застосування насильства до потерпілих.
Згідно вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, що призвело до смерті потерпілої ОСОБА_8 , колегія суддів погоджується з висновком суду про неможливість визначення застави за таких обставин.
Доводи обвинуваченого щодо його характеризуючих даних були предметом оцінки судом першої інстанції, окрім того наведені обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності.
Посилання обвинуваченого щодо недоцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, через те, що ОСОБА_5 буде дотримуватись належної процесуальної поведінки не є слушними, оскільки ґрунтуються лише на його особистих припущення та з огляду на тяжкість скоєних злочинів та негативні наслідки і дані про особу ОСОБА_5 , який вже раніше притягував до відповідальності не можуть бути прийняті, як підстава для зміни запобіжного заходу.
Враховується, що ОСОБА_5 перебуває під вартою з 11.02.2022 року, однак такий захід забезпечення зумовлений не тільки тяжкістю інкримінованих злочинів, а і складністю справи, кількістю проведених слідчих розшукових, процесуальних дій, а також і відомостями про особу обвинуваченого характеризуючи дані якого не дають підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід забезпечить його належну поведінку на даній стадії розгляду.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що оскільки на даний час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення і триває судовий розгляд, з огляду на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно дотримуватись розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжити термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали суду відсутні, тому апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч. 1 ст.122 КК України,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3