Справа № 127/35525/24
Провадження № 2-о/127/778/24
02 грудня 2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участі секретаря судового засідання Шмигори О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина. За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 07.05.2009 року секретарем Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області ОСОБА_3 . Згідно із заповітом ОСОБА_2 зробила таке розпорядження: земельну ділянку площею 2,6615 га, яка знаходиться на території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що буде належати їй на день її смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла дочці ОСОБА_1 .
З метою оформлення спадкових прав заявник звернулася до нотаріуса, де була заведена спадкова справа №178/2024. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено через відсутність можливості встановлення дійсності наданого заповіту, оскільки в ньому міститься суперечлива інформація щодо імені заповідача. Встановлення зазначеного факту має для заявника юридичне значення, оскільки допущена помилка позбавляє її можливості оформити спадщину за заповітом та не дозволяє їй в подальшому реалізувати своє право на спадкування за заповітом, тому вона звернулася до суду з цією заявою та просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що заповідачем відповідно до заповіту, посвідченого 07.05.2009 року ОСОБА_3 , секретарем Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області, зареєстрованого в реєстрі за №4, від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 .
В судове засідання заявник не з'явилася, проте її представник подала до суду заяву в якій зазначила, що просить проводити розгляд справи без їх участі. Заяву підтримує та просить вимоги про встановлення факту, що має юридичне задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву в якій зазначив, що просить проводити розгляд справи без його участі. Проти задоволення заяви не заперечує..
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заяву слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що 29.04.2024 зроблено відповідний актовий запис за №121, зареєстрований 29.04.2024 року Липовецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районному Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, до складу якої входить зокрема: земельна ділянка, площею 2,6615 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що належала покійній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №120884 від 30.09.2004 (а.с. 13-14).
Вказане спадкове майно ОСОБА_2 згідно із заповітом від 07.05.2009 року, посвідченого секретарем Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області Мазурчак Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за №4, який на час відкриття спадщини змінений та скасований не був, заповіла дочці ОСОБА_1 (а.с. 12).
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 178/2024 (а.с. 11, 50-68), 18.09.2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. із заявою про прийняття спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 (а.с. 51). Разом з тим, її син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 , в цей же день звернулися до нотаріуса із заявами про відмову від прийняття спадщини, яка залишилась після смерті їх матері ОСОБА_2 (а.с. 58, 61 на звороті). Таким чином, єдиною спадкоємицею, що прийняла спадщину є донька покійної ОСОБА_1 (а.с. 27).
Судом встановлено, що 04.11.2024 року заявник ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Мельник М.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Проте, у вчиненні нотаріальної дії, а саме у вигляді видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 було відмовлено, у зв'язку із тим, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Так, у посвідчувальному написі вказано, що заповіт підписано відмінною від заповідача особою, а саме - ОСОБА_6 . Тоді як заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (а.с. 27-28, 65).
На підставі досліджених актових записів цивільного стану судом було встановлено наступні обставини:
- заявник ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якої згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31.10.1964 року були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 9);
- ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 вийшла заміж за ОСОБА_10 , змінивши своє дівоче прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » (а.с. 10).
Зазначені відомості свідчать про те, що ОСОБА_2 є матірю заявника ОСОБА_1 .
Зі змісту відповіді Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 24.10.2024 року алфавітна книга обліку заповітів сільською радою за 2009 рік не заводилася. Однак, відповідно до записів у Погосподарських книгах за 1947-2024 року ОСОБА_2 - є членом домогосподарства будинку АДРЕСА_1 . В усіх записах проставлено ім'я « ОСОБА_13 ». Відповідно, у заповіті ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 від «07» травня 2009 року, посвідченого секретарем Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області Мазурчак Наталією Іванівною, зроблено помилку - вказано ім'я заповідача як « ОСОБА_14 » (а.с. 16).
У зв'язку із тим, що при житті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у побуті між собою вживали звернення до ОСОБА_2 як « ОСОБА_14 », тому під час складання ІНФОРМАЦІЯ_5 секретарем ОСОБА_3 заповіту нею помилково була допущена невідповідність у зазначенні імені спадкодавця.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
На підставі вказаних доказів, судом встановлено, що існує невідповідність між документом, що посвідчує особу матері заявника, де її зазначено як « ОСОБА_2 » та заповітом, складеним та посвідченим 07.05.2009 року від імені ОСОБА_6 , де ім'я матері заявника помилково зазначено як « ОСОБА_14 ».
Відповідно до пп. 5.1 п. 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року № 296/5 при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту. Перевірити його реєстрацію у спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє у його прийомі.
Так, за положеннями п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про встановлення фактів, що мають юридичне значення при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народженняабо в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
Відповідно до листа ВСУ 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності, а також те, що встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення документів про прийняття спадщини за заповітом, суд вважає, що заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.
Згідно з п. 24 зазначеної вище Постанови, при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами (зацікавленими особами) є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 264, 265, 268, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Встановити факт належності ОСОБА_1 заповіту складеного 07.05.2009 року від імені ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 4, посвідченого секретарем Лозуватської сільської ради Липовецького району Вінницької області Мазурчак Наталією Іванівною - у посвідчувальній частині якого ім'я спадкодавця (підписанта заповіту) замість « ОСОБА_2 » помилково зазначене як « ОСОБА_6 ».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 05.12.2024 року.
Суддя: