Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 грудня 2024 року Справа№200/6692/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.09.2022 року № 132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 ».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Призначено розгляд заяви позивача про поновлення строку звернення позивача до суду під час розгляду справи. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 в строк подання відзиву на позовну заяву докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.09.2022 року № 132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », матеріали службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , яка знаходиться у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 . Зазначив, що відповідачем було прийнято спірний наказ від 02.09.2022 року №1249 за наслідками службового розслідування, проведеного з порушенням процедури, зокрема, його не було повідомлено про проведення службового розслідування, не ознайомлено з наказом, на підставі якого таке розслідування проводиться, а також з його правами під час проведення такого розслідування. Зазначив, що висновки, викладені в акті службового розслідування ґрунтуються на припущеннях, та не відповідають меті проведення службового розслідування, яка вказана у наказі про призначення такого розслідування. Зі змісту акту службового розслідування вбачається, що мета і завдання службового розслідування належним чином не досягнуті, відповідачем не було встановлено належним чином обставини вчиненого дисциплінарного проступку, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню позивачем дисциплінарного проступку. При цьому, спірний наказ виходить за межі повноважень військової частини, оскільки повноваження щодо перегляду постанов ВЛК належать саме Центральній військово-лікарській комісії. При цьому, відповідачем порушено вимоги Порядку №608 щодо заборони на проведення за одним випадком декількох службових розслідувань, оскільки раніше було проведене службове розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 в тому числі й позивача. Спірний наказ відповідача від 02.09.2022 року № 132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 » вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 з пунктом постійної дислокації у АДРЕСА_1 , яка підпорядковувалась військовій частині НОМЕР_1 з пунктом постійної дислокації у місто Дніпро. У зв'язку з початком повномасштабного вторгнення частина військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 за усним наказом свого командира вибули з міста Маріуполь та згідно статуту прибували до військової частини НОМЕР_1 як вищестоячого органу управління. Особовому складу військової частини НОМЕР_2 , які вийшли з оточення та прибули до військової частини НОМЕР_1 , було проведено стаціонарне медичне обстеження. Жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 з діагнозом мінно-вибухової травми не звертався. Зазначив, що в описовій частині не зазначено освіту, термін військової служби та термін перебування на останній посаді у зв'язку з відсутністю особової справи, оскільки доступ до особових справ військової частини НОМЕР_2 був неможливий внаслідок окупації. Крім того, зазначив, що наказом №608 не передбачено обов'язкового притягнення винної особи до відповідальності, а згідно п. 4 зазначаються також інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити. Стосовно посилань позивача на відсутність повноважень командира в/ч НОМЕР_4 стосовно направлення до ЦВЛК для перегляду свідоцтва зазначив, що листом ЦВЛК зазначено про прийняття рішення щодо проведення позивачу контрольного медичного огляду ВЛК з обов'язковим оглядом Головними спеціалістами Збройних Сил України за профілем діагностованого захворювання в ГВКГ м. Київ. Крім того, зазначив, що порушено заборону на проведення за одним випадком декількох службових розслідувань, оскільки службові розслідування проводилися не одночасно.
Крім того, позивачем подано відповідь на відзив, зміст яких аналогічний викладеному у позовній заяві.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 21 березня 2012 року).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України має адміністративну процесуальну дієздатність.
12.08.2022 року військово-лікарською комісією в/ч НОМЕР_8 видано свідоцтво про хворобу №608 за наслідками проведеного за розпорядженням командира в/ч НОМЕР_8 від 25.07.2022 року медичного огляду ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності до військової служби, яким встановлено діагноз та постанову ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 39-а, 41-б, 75-в графи ІІ Розкладу хвороб. Зазначену постанову ГВЛК затверджено 8 Регіональною військово-лікарською комісією 12.08.2022 року за №1665.
16.08.2022 року тимчасово виконуючий обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, відповідно до якого 16.08.2022 року старший солдат ОСОБА_1 , молодша медична сестра відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії повернувся з лікування з військової частини НОМЕР_8 АДРЕСА_2 .
17.08.2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 за наслідками розгляду рапорту тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 від 16.08.2022 року щодо повернення з лікування старшого солдата ОСОБА_1 та з метою встановлення причин і умов залишення військової частини НОМЕР_2 , ступеня провини посадових осіб, видано наказ №125 «Про призначення службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », відповідно до якого наказано провести службове розслідування з метою з'ясування обставин вказаних в рапорті тимчасово виконуючого обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 ; встановлено строк проведення службового розслідування до 26 серпня 2022 року; наказано довести до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , що стосується - під підпис.
17.08.2022 року ОСОБА_3 , начальником психотерапевтиного кабінету поліклініки в/ч НОМЕР_2 надано пояснення, відповідно до яких 16.03.2022 року перед авіаударом вона бачила ст. солдата ОСОБА_1 в підвалі терапевтичного корпусу. Під час авіамобардування та після нього позивача не бачила та не спілкувалася з ним. 16.03.2022 року з дозволу командира в/ч НОМЕР_2 вибула у відпустку за сімейними обставинами на особистом транспорті. Крім того, на іншому автомобілі вибули ОСОБА_4 та ст. солдат ОСОБА_1 з дружиною та сином. Вирушали в одній колоні в напрямку м. Бердянськ, куди через комендантську годину вже не пускали. Вони залишись чекати до завершення комендантської години, щоб потрапити в м. Бердянськ (закінчився бензин). Позивача більше не бачила до моменту його прибуття до м. Дніпро.
23.08.2022 року ОСОБА_5 , начальником відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, надано пояснення, відповідно до яких ОСОБА_1 про своє самостійне убуття з військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 16.03.2022 року не повідомляв. Про своє перебування в м. Одеса, знаходження на лікуванні, стан здоров'я не доповідав.
23.08.2022 року позивачем надано пояснення, відповідно до яких зазначив, що 16.03.2022 року під час бомбардувань вийшов з Маріуполя зі своєю сім'єю та ОСОБА_6 на її особистому авто. За дві доби дісталися Запоріжжя, де автівка вийшла з ладу, і де зустріли волонтерів, які прямували до м. Одеси. У м. Одеса прибули до РТЦК та СП. З 24.03.2022 по 26.04.2022 року знаходився на лікуванні у в/ч НОМЕР_8 . Після лікування знаходився в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30.05.2022 року його знову госпіталізували до в/ч НОМЕР_8 , де до 15.08.2022 року перебував на лікуванні. 16.08.2022 року прибув до в/ч НОМЕР_4 у АДРЕСА_3 зі свідоцтвом про хворобу, згідно якої повинен бути звільнений з військової служби.
23.08.2022 року заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення складено акт службового розслідування щодо самовільного залишення частини молодшої медичної сестри відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 . В ході службового розслідування встановлено, що 16.08.2022 року молодша медична сестра відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_1 , прибув до військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 та надав документи на звільнення з військової служби за станом здоров'я, на підставі статті 39-б, 41-б, 75-в графи ІІ Розкладу хвороб непридатний з виключенням з військового обліку (виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та свідоцтво про хворобу №608. 16.08.2022 тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 підполковником медичної служби ОСОБА_7 подано відповідний рапорт. Причину своєї відсутності у військовій частині старший солдат ОСОБА_1 надав поясненні від 23.08.2022 року. Разом з тим, в поясненні начальника ВАРІТ в/ч НОМЕР_2 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_5 , як безпосереднього командира старшого солдата ОСОБА_1 зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 про своє самостійне убуття з в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 16.03.2022 року, а також про перебування в м. Одеса не повідомляв. Взято до уваги пояснення начальника психотерапевтичного кабінету поліклініки військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_8 . Додатково зазначено, що 26.05.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №85 «Про призначення службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » було проведено службове розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження стосовно визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , зокрема, й позивачем. Серед військовослужбовців в/ч НОМЕР_9 , які залишили військову частину НОМЕР_2 , проте не прибули до військової частини НОМЕР_1 як вищого органу управління, був, зокрема, позивач. 09.06.2022 року до військової частини НОМЕР_1 надійшов лист №1306/ВОЗ/3100 з ІНФОРМАЦІЯ_3 з повідомленням, що старший солдат ОСОБА_1 знаходиться на лікуванні у військовій частині НОМЕР_8 та не має можливості прибути до військової частини НОМЕР_1 . За п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 28.06.2022 року №99 «Про підсумки службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » за порушення вимог абз. 3, 5 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов'язання бути дисциплінованим, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України де про все, що сталося із військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо зобов'язання кожного військовослужбовця виконувати службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою притягнуто до дисциплінарної відповідальності молодшу медичну сестру відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 та накладено на нього дисциплінарне стягнення - «Догана». Особовому складу військової частини НОМЕР_2 , які вийшли з оточнення та прибули до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) було проведено стаціонарне медичне обстеження. Жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 з діагнозом: мінно-вибухової травми не звертався. Запропоновано направити, керуючись п. 2.3.4 Положення про військово-лікарську комісію, до ЦВКЛ для перегляду виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та Свідоцтво про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_1
Командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії з листом від 24.08.2022 року №555/2854, відповідно до якого після опрацювання виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та Свідоцтво про хворобу №608 виписаного військовою частиною НОМЕР_8 на старшого солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , у командування в/ч НОМЕР_1 виникли сумніви щодо причинного зв'язку захворювання, поранення, контузії, каліцтва, а саме стан після перенесеної МВТ (16.03.2022) ЗЧМТ, струсу головного мозку. Враховуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 та військові частини НОМЕР_1 проводилися неодноразові службові розслідування щодо встановлення обставин, подій залишення та захоплення у полон особового складу військової частини НОМЕР_2 , факту отримання МВТ 16.03.2022 старшим солдатом ОСОБА_9 під час авіаудару або інших обстрілів у місті Маріуполь під службових розслідувань зафіксовано не було. Разом з тим, з'ясовано, що 16.03.2022 старший солдат ОСОБА_1 покинув територію військової частини НОМЕР_2 та 18.03.2022 прибув до ВМКЦ Південного регіону м. Одеса, де постійно знаходився на лікуванні у військовій частині НОМЕР_8 . За наявною інформацією, відповідно до пояснень та свідоцтв про хворобу особового складу військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_10 , жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 з діагнозом мінно-вибухової травми не звертався. Керуючись п.2.3.4 Положення про військово-лікарську комісію, просив переглянути виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853, затвердженою 18 РВЛК та Свідоцтво про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_1 .
На наслідками розгляду вищезазначеної заяви Центральною військово-лікарською комісією надано відповідь листом від 27.08.2022 року №598/2615, відповідно до якої за наявною інформацією жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 за медичною допомогою з приводу вибухової травми не звертався. Керуючись пп. 2.3.4. пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 №1109/15800 зі змінами, ЦВЛК ЗС України прийнято рішення щодо проведення старшому солдату ОСОБА_1 контрольного обстеження та медичного огляду ВЛК в Національному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ» м. Київ. З метою реалізації зазначеного рішення ЦВЛК ЗС України голова ВЛК ЦВЛК ЗС України просив командира військової частини НОМЕР_11 направити встановленим порядком старшого солдата ОСОБА_1 на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК до НВМКЦ «ГВКГ»; начальника НВМКЦ «ГВГК» старшого солдата ОСОБА_1 госпіталізувати, обстежити та провести контрольний медичний огляд ВЛК з обов'язковим оглядом Головними спеціалістами ЗС України за профілем діагностованого захворювання.
02.09.2022 року командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ №132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », за наслідками проведного службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_10 , з метою з'ясування причин, обставин та ступеня вини посадових осіб, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 16.03.2022 року самостійно залишив пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 . З 16.03.2022 по 24.03.2022 року за зручним для себе маршрутом та не повідомляючи відповідних посадових осіб, через Бердянськ, Запоріжжя, минаючи Дніпро, дістався м. Одеси. З 24.03.2022 по 28.04.2022 року знаходився на лікуванні у військовій частині НОМЕР_8 . Після лікування знаходився у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_3 до 30.05.2022. з 30.05.2022 по 15.08.2022 року знову лікувався у військовій частині НОМЕР_8 . 16.08.2022 року прибув в м. Дніпро до військової частини НОМЕР_1 . В ході службового розслідування були з'ясовані факти, що суперечать даним, вказаним у виписці з медичної карти та свідоцтва про хворобу старшого солдата ОСОБА_1 , і які потребують перевірки та уточнення. За п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2022 №99 «Про підсумки службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » молодшу медичну сестру відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення «Догана». Вирішено направити, керуючись п. 2.3.4 Положення про військо-лікарську комісію, до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853, затвердженою 18 РВЛК та Свідоцтво про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_1 ; тимчасово виконуючому обов'язки командира військової частини НОМЕР_2 підполковнику медичної служби ОСОБА_11 після отримання рішення Центральної військово-лікарської комісії щодо перегляду виписки із медичної карти та Свідоцтва про хворобу №608 щодо ступеня придатності старшого солдата ОСОБА_9 діяти встановленим порядком.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу правомірності прийняття спірного наказу від 02.09.2022 року №132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 ».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 вищевказаного Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (надалі за текстом - Дисциплінарний статут).
Відповідно ст. Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно з ст. 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту, зазначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Згідно ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Положеннями ст. 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
При цьому, статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Так, згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 Дисциплінарного статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Таким чином, з вищевказаних приписів Дисциплінарного статуту вбачається, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни.
Для притягнення військовослужбовця до відповідальності необхідно встановити: факт порушення, вину військовослужбовця, встановити ступінь його вини та з'ясувати причини і умови, що сприяли вчиненню військовослужбовцем правопорушення.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (надалі за текстом - Порядок № 608).
Згідно пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано до суду доказів ознайомлення позивача із наказом від 17.08.2022 року №125 «Про призначення службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », незважаючи на прибуття позивача до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 .
За таких обставин, суд позбавлений можливості надати оцінку чи дотримано відповідачем порядок призначення службового розслідування, а також чи прийнято наказ про призначення службового розслідування у межах повноважень, на підставі, в порядку та у спосіб, що встановлені вищезазначеними нормативно-правовими актами, які визначають підстави, врегульовують порядок призначення службового розслідування, враховуючи, що відповідачем такі документи до суду не надано.
При цьому, відповідачем, всупереч положенням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконано, жодних доводів на спростування позиції позивача у цій частині також не надано.
Стосовно порядку проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
Відповідно пунктів 1-6 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Згідно з вимогами пункту 3 розділу VІ Порядку № 608 якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Судом встановлено, що позивачем подано пояснення з приводу обставин залишення військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , водночас, судом під час розгляду справи не встановлено, що позивача повідомили належним чином про проведення стосовно нього службового розслідування: акт службового розслідування не містить інформацію про доведення до позивача наказу про призначення службового розслідування, відсутня інформація про ознайомлення відповідачем позивача про права та обов'язки під час проведення службового розслідування.
За таких обставин, позивач був позбавлений можливості скористатися своїми правами, які зазначені у Порядку № 608, зокрема, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування.
Таким чином, позивач не був ознайомлений з підставами проведення службового розслідування, зі своїми правами та обов'язками під час проведення службового розслідування, був позбавлений можливості порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять, а також ознайомлюватися з актом службового розслідування.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що в ході службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування: належним чином не встановлювались обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; не встановлювались характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця; причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 при проведенні службового розслідування не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 було порушено сам порядок проведення службового розслідування, що є самодостатньою підставою для скасування оскаржуваних наказу, прийнятого за результатами такого службового розслідування, в частині, що стосуються позивача.
Судом встановлено зі змісту копії акту службової перевірки від 23.08.2022 року, наданої до суду, та наказу від 17.08.2022 року №125 «Про призначення службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », що службове розслідування було призначене та проводилося з метою встановлення причин і умов залишення військової частини НОМЕР_2 , ступеня провини посадових осіб, в ході службового розслідування встановлювалися обставини залишення позивачем військової частини НОМЕР_2 з пунктом постійної дислокації в м. Маріуполь, проте у висновку акту службового розслідування викладено висновок про направлення позивача на перегляд медичних документів позивача.
Отже, судом встановлено суперечність обставин застосування до позивача санкції у вигляді направлення у відповідності пп. 2.3.4 Положення про військово-лікарську комісію до ЦВЛК для перегляду виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та Свідоцтва про хворобу №608 щодо ступеня придатності позивача з фактами правопорушень, що стали підставою для проведення вищевказаного службового розслідування, та як наслідок застосування до позивача відповідних наслідків у вигляді направлення на перегляд медичних документів позивача.
Тобто, фактично у даній справі обставини притягнення до відповідальності позивача не відповідають самому факту притягнення до такої відповідальності.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками проведення службового розслідування міститься посилання на п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2022 року №99 «Про підсумки службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » за порушення вимог абз. 3, 5 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов'язання бути дисциплінованим, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України де про все, що сталося із військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо зобов'язання кожного військовослужбовця виконувати службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою, за які позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення - «Догана».
При цьому, в обгрунтування необхідності направлення позивача до ЦВЛК на перегляд його медичних документів зазначено, що жоден військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 з діагнозом «мінно-вибухова травма» не звертався.
Відповідачем не зазначено в акті службового розслідування обгрунтованих висновків з посиланням на відповідні докази про наявність вини позивача в отриманні медичних документів, а саме виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №853 та свідоцтва про хворобу №608 щодо ступеня придатності.
Водночас, відповідачем зазначено у спірному наказі про виявлені факти, що суперечать даним, вказаним у вищезазначених медичних документах позивача, які потребують перевірки та уточнень без належного обгрунтування такого висновку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено формальний підхід не тільки до проведення службового розслідування щодо позивача, а і про формальний підхід до оформлення результату службового розслідування, у підсумку безпідставному направленні позивача до ЦВЛК на перегляд медичних документів про його стан здоров'я.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п.15 розділу ІІІ Порядку № 608 одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.
Судом встановлено на підставі спірного акту, що п. 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2022 року №99 «Про підсумки службового розслідування щодо з'ясування обставин залишення пункту постійної дислокації, місця знаходження визначених військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 » молодшу медичну сестру відділення реанімації, анестезіології та інтенсивної терапії військової частини НОМЕР_2 старшого солдата ОСОБА_1 за порушення вимог статей 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України прийтягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення «Догана».
Отже, судом встановлено, що фактично відповідач не погоджуючись з діагнозом позивача та постановою ВЛК про непридатність позивача до військової служби наказом від 17.08.2022 року №125 призначив друге службове розслідування щодо одного і того ж випадку вчинення позивачем правопорушення, а саме щодо самовільного залишення позивачем пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 .
Суд звертає увагу, що Дисциплінарним статутом та Порядком №608 не передбачена можливість призначення декількох службових розслідувань одного випадку вчинення правопорушення. Неналежне виконання уповноваженою особою відповідача своїх службових обов'язків щодо проведення службового розслідування, не визнане законодавцем підставою для призначення нового або повторного службового розслідування.
Стосовно посилань позивача на наявність дефектів заповнення акту службового розслідування внаслідок не зазначення обов'язкових елементів, визначених Порядком №608, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 3 розділу V Порядку №608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
Згідно пункту 4 Порядку №608 у резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Верховний Суд у постанові від 28.02.2020 року у справі №826/16420/18 дійшов висновку, що допущені окремі процедурні порушення під час проведення службового розслідування не є такими, що мають вплив на висновки службового розслідування та не можуть бути підставою для визнання протиправним пункту оскаржуваного позивачем наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Водночас, допущені порушення відповідачем заповнення акту службової перевірки, як-то, не зазначення в акті службової перевірки відомостей про рік народження, освіту, термін військової служби та термін перебування на останній посаді, тощо додатково свідчать про формальний підхід посадових осіб відповідача до оформлення результату службового розслідування.
Отже, враховуючи наявні і досліджені судом докази, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування спірного наказу.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат зі сплати судового збору не здійснюється.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. у відрядженні розгляд справи проводиться у перший робочий день.
Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.09.2022 року № 132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 ».
Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 02 грудня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова