Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 грудня 2024 року Справа №200/6692/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та заяву Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 02.09.2022 року №132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 ».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Призначено розгляд заяви позивача про поновлення строку звернення позивача до суду під час розгляду справи.
Так, позивачем заявлено у позовній заяві клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване тим, що його не було ознайомлено з матеріалами службового розслідування, а також зі спірним наказом, винесеним за результатами такого розслідування. Про існування зазначеного наказу йому стало відомо тільки після отримання його представником листа Військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2024 року №555/27301.
Крім того, відповідачем подано до суду заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду, яке обгрунтоване тим, що на адресу військової частини НОМЕР_1 13.12.2022 року надійшов адвокатський запит з метою отримання інформації про проведення військовою частиною НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 будь-яких службових розслідувань в період з 16.03.2022 по 25.10.2022, на який було надано відповідь від 16.12.2022 за № 555/4758 та надано завірені належним чином копії службових розслідувань, та службові матеріали, а саме накази командира військової частини НОМЕР_1 від 26.05.2022 № 85 та від 12.08.2022 № 125. Вважає неприйнятними твердження позивача про те, що його не повідомляли про проведення службового розслідування.
Окрім того, позивачем подано заперечення на клопотання, які обґрунтовані тим, що відповідачем у заяві про залишення позову без розгляду факт відсутності належного ознайомлення позивача із матеріалами службового розслідування під час проведення такого службового розслідування та наказом, прийнятим на його підставі оскільки відповідач прямо вказує, що ознайомлення відбулось лише за результатом отримання відповіді на запит адвоката представника позивача. До матеріалів відповідачем додано лист військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2022 за № 555/4758, проте не докази його направлення на адресу адвоката позивача. Адвокат Гребнєв Ігор Ігорович повідомив листом від 23.10.2024 року, що не отримував зазначений лист відповідача.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 620/1033/19 вказав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Судом встановлено з матеріалів адміністративної справи та доказів протилежного відповідачем не надано, що позивача не було ознайомлено з наказом від 17.08.2022 року №125 «Про призначення службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 », а також зі спірним наказом 02.09.2022 року №132 «Про підсумки службового розслідування щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 ».
Відповідач у заяві про залишення позову без розгляду в обгрунтування пропуску позивачем строку звернення посилався на ту обставину, що позивач був обізнаний про існування спірного наказу після отримання його представником листа від 16.12.2022 року №555/4758, наданого у відповідь на адвокатський запит.
Судом встановлено, що на звернення адвоката ОСОБА_3 від 12.12.2022 року з метою отримання інформації про проведення військовою частиною НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 будь-яких службових розслідувань в період з 16.03.2022 по 25.10.2022 року, Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь листом від 16.12.2022 року №555/4758, яким повідомлено, що у військовій частині НОМЕР_1 призначались та проводилися службові розслідування щодо позивача, зокрема, спірним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 125 «Про призначення службового щодо залишення військової частини НОМЕР_2 старшим солдатом ОСОБА_2 » від 12.08.2022 року.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів направлення зазначеного листа з матеріалами службового розслідування представнику позивача - адвокату Гребнєву Ігорю Ігоровичу.
Водночас, судом встановлено на підставі листа Адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича від 23.10.2024 року, наданого позивачем, що ним було отримано відповіді військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит від 12.12.2022 року, про існування листа Військової частини НОМЕР_1 №555/4758 від 16.12.2022 року йому не відомо, такий листа ним не отримувався.
Отже, судом встановлено, що позивачем не було повідомлено про призначення службового розслідування відносно нього, зі спірним наказом його не було ознайомлено у вставновленому порядку.
Враховуючи зазначене, позивачу стало відомо про існування спірного наказу після отримання його представником листа від 06.09.2024 року №555/27301.
До суду з цим позовом за захистом свого права позивач звернувся 25.09.2024 року за допомогою системи «Електронний суд», тобто, в межах місячного строку, установленого ч. 5 ст. 122 КАС України, а відтак строк звернення до суду не пропущений.
Крім того, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29, у яких зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.
При цьому, Європейський суд з прав людини провів межу між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи встановлення судом відсутність порушення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та відмови у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. у відрядженні розгляд клопотання позивача та заяви відповідача проводиться у перший робочий день.
Керуючись ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.
У заяві Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала відповідно до вимог частини першої статті 256 КАС України набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова