Справа № 588/1993/24
Провадження № 1-кп/950/328/24
06 грудня 2024 року м. Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Лебедині кримінальне провадження № 12024200540000238 за обвинуваченням
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянин України; неодружений; освіта середня; уродженець м. Суми; проживає: АДРЕСА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ) раніше судимого:
вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 06.04.2006 за ч. 3 ст. 296 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 03.08.2007, невідбутий строк 6 місяців 5 днів,
вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 28.05.2010 за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 18.03.2013,
вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 26.06.2015 за ч. 2 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт, покарання відбув 01.09.2015,
вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 29.07.2015 за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту, покарання відбув 29.04.2016,
вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 13.12.2017 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; 05.02.2021 звільнений умовно-достроково, невідбутий строк 3 місця 20 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ). У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває до цього часу.
Суд визнав доведеним, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 152 від 23.06.2023 військовослужбовця ОСОБА_3 прийнято та призначено на посаду номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_2 .
09.09.2024 у вечірній час ОСОБА_3 прийшов у господарство за адресою по АДРЕСА_2 , де проживає його знайомий ОСОБА_6 . Також у господарстві перебував раніше незнайомий йому ОСОБА_7 , який разом із ОСОБА_6 вживав алкогольні напої за столом на території подвір'я.
ОСОБА_3 також став вживати алкогольні напої.
Близько 21 години ОСОБА_3 став вимагати у ОСОБА_7 віддати йому його банківську картку, на що останній відмовив. ОСОБА_3 звернув увагу, що ОСОБА_7 тримає у руці мобільний телефон «Samsung Galaxy А04 4/64GB», і у нього виник корисливий умисел на відкрите викрадення даного мобільного телефону із застосуванням насильства щодо ОСОБА_7 , яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Реалізуючи свій корисливий умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, тобто діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, 09.09.2024 близько 21 години у подвір'ї господарства ОСОБА_3 застосував відносно ОСОБА_7 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме завдавав йому декількох ударів відкритою долонею правої руки у обличчя. Здійснивши насильницький вплив та подолавши таким чином можливий опір зі сторони потерпілого, ОСОБА_3 відкрито заволодів, вирвавши у потерпілого, належним ОСОБА_7 мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy А04 4/64 GB», вартістю згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/119-24/14678-ТВ від 18.09.2024, 2810,00 грн. чим завдав потерпілому майнової шкоди.
Отримавши можливість розпорядитись відкрито викраденим майном ОСОБА_3 забрав телефон із собою. 10.09.2024 під час особистого обшуку в якості затриманого зазначений мобільний телефон було вилучено у ОСОБА_3 .
У судовому засіданні ОСОБА_3 вину визнав повністю. Суду пояснив, що 09 вересня він перебував у м. Тростянець та вирішив зайти до свого знайомого ОСОБА_8 , який проживає по АДРЕСА_2 . В цей час у господарстві були ОСОБА_6 та потерпілий, вони вживали алкоголь, були вже добре напідпитку. Він також вживав з ними алкогольні напої, вони сиділи, спілкувалися, слухали музику на телефоні потерпілого. До моменту сварки з ОСОБА_7 він також випив близько пляшки горілки. Десь о 21 годині, він не пам'ятає чому, але між ним та потерпілим сталася сварка, в ході якої він ударив ОСОБА_7 долонею по обличчю та забрав його телефон. ОСОБА_9 завдав потерпілому щоб забрати його телефон. У вчиненому щиро кається, просив суворо не карати, бажає продовжувати проходження військової служби.
Ураховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті у повному обсязі, приймаючи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, з'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.
За встановлених обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 в умовах воєнного стану вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке є не небезпечне для життя та здоров'я потерпілого та його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України.
ОСОБА_3 вину визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував завдані збитки. Ці обставини, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає такими, що пом'якшують його покарання. Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлені.
При призначенні покарання, на підставі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Вчинене кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , бажає продовжувати військову службу яка була перервана його затриманням, за станом здоров'я придатний до військової служби, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принцип «законності» і воно не було «свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частина друга зазначеної статті передбачає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив: у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України).
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, наявність декількох обставини, що пом'якшують його покарання, відсутність тяжких наслідків та претензій з боку потерпілого, враховуючи те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_3 застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до протоколу від 10.09.2024, ОСОБА_3 затримано 10.09.2024, фактичний час затримання 14 год. 40 хв., у зв'язку із чим строк відбування покарання обвинуваченим належить рахувати з моменту фактичного затримання.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта, розмір яких складає 1893,20 грн.
Питання речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 13.09.2024.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 залишити тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання 10.09.2024, зарахувавши попереднє ув'язнення у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1893,20 грн.
Після набрання вироком законної сили скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 13.09.2024 по справі № 588/1705/24 (провадження № 1-кс/588/314/24).
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A 045 F», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 з сім-карткою з номером НОМЕР_5 повернути власнику - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_10