Справа № 537/3107/23 Номер провадження 22-ц/814/2984/24Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
14 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіна О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Дряниці Ю.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Полтавський окружний адміністративний суд у рішенні від 28.06.2023 року по справі 440/6426/23 за позовом ОСОБА_1 ухвалив: 1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не наданні ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 21.04.2023 року реєстраційний номер ГР-15516807, 2) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 21.04.2023 року реєстраційний номер ГР-15516807.
Внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, встановленої Полтавським окружним адміністративним судом у рішенні від 28.06.2023 року по справі 440/6426/23, ОСОБА_1 , незважаючи на інвалідність по зору з дитинства, за відсутності юридичної освіти, був змушений змінити своє звичайне життя, витрачати свій час для самостійного опанування способів захисту своїх порушених прав, вивчення юридичної практики, звернення до суду за захистом своїх прав, від чого значно погіршився стан його здоров'я, спричинені душевні страждання, він зазнав розчарування від відсутності захисту з боку правоохоронних органів в особі ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області, яка проявилася в бездіяльності в розслідуванні кримінального провадження за вчиненими щодо нього кримінальними правопорушеннями, ненаданні відповіді на його звернення.
Таким чином йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 1000000 грн. та просить стягнути її з відповідача.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для покладання на відповідачів обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду.
Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його вимог в повному обсязі.
Вказує, що пред'явивши позов до держави Україна, він вірно зазначив органи, в особі яких Держава здійснює свої повноваження, що підтверджується та встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2020 року справа № 554/2224/18, провадження № 61-43928св18. Але зазначених вище обставин судом першої інстанції під час винесення рішення по справі № 554/3640/23 взято до уваги не було, що суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини та є прямим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки місцевий суд не забезпечив йому ефективного захисту в національному праві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства.
21.04.2023 р. ОСОБА_1 , в порядку звернення громадян надіслав електронною поштою до ГУ НП в Полтавській області заяву, в якій, посилаючись на ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука про скасування постанов про закриття кримінальних проваджень співробітниками поліції, наполягав на проведенні службової перевірки по факту незаконних дій старшого дізнавача ОСОБА_2 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності, одночасно заявляв вимогу про притягнення до відповідальності керівника вказаного співробітника за відсутність відомчого контролю за діями підлеглих.
Заперечуючи факт отримання відповіді на своє звернення від поліції, позивач оскаржив її бездіяльність, звернувшись до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 року у справі №440/6426/23 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області та визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не наданні ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 21.04.2023 року реєстраційний номер ГР-15516807. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 21.04.2023 року реєстраційний номер ГР-15516807.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В ході розгляду справи Полтавським окружним адміністративним судом встановлено, що 21.04.2023 ОСОБА_1 надіслав електронною поштою до ГУ НП в Полтавській області звернення, (реєстраційний номер ГР-15516807), в якому повідомив, що з ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2023 справа №537/1397/23 стало відомо, що скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову старшого дізнавача СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Горбулі О.О. від 31.03.2023 про закриття кримінального провадження №12022175530000527 від 02.12.2022. Також згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2023 справа № 537/1383/23 стало відомо, що скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову старшого дізнавача СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Горбулі О.О. від 05.04.2023 про закриття кримінального провадження №12022175530000533 від 08.12.2022. Також згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2023 справа №537/1409/23 стало відомо, що скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову старшого дізнавача СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Слюсар В.О. від 20.03.2023 про закриття кримінального провадження №12022175530000284 від 02.07.2022. Також згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.04.2023 справа №537/1408/23 стало відомо, що скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження задоволено, скасовано постанову старшого дізнавача СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Слюсар В.О. від 29.03.2023 про закриття кримінального провадження №12022175530000532 від 08.12.2022. Заявником ОСОБА_1 наголошено, що системна незаконність та бездіяльність дізнавача СД ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області Горбулі О.О. підтверджується вищевикладеними фактами. У зв'язку з вищевикладеними фактами заявник ОСОБА_1 вимагав негайно провести службову перевірку по факту системних незаконних дій ОСОБА_2 з притягненням її до дисциплінарної відповідальності з вирішенням питання про перебування на посаді. Окремо заявник вимагав притягнути до відповідальності прямого керівника ОСОБА_2 за відсутність відомчого контролю за діями підлеглих.
Вказане звернення зареєстровано 24.04.2023 в ДУ УКЦ за №ГР-470/КЦ та 26.04.2023 в ДУ ККЦ за №44/ГР-104/КЦ.
В ході розгляду даної справи, адміністративним судом було встановлено факт не надання відповідачем ГУ НП в Полтавській області позивачу ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 21.04.2023, реєстраційний номер ГР-15516807, чим порушено вимоги статті 20 Закону України "Про звернення громадян".
Визначаючи підставою для відшкодування моральної шкоди встановлену зазначеним рішенням адміністративного суду протиправну бездіяльність ГУ НП в Полтавській області щодо ненадання йому відповіді на його звернення про неналежне проведення досудового розслідування, позивач просив стягнути на його користь 1000000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, якими він обґрунтував заявлені вимоги, а саме спричинення йому діями працівників ГУ НП в Полтавській області моральної шкоди у вигляді погіршення здоров'я внаслідок неотримання відповіді на своє звернення.
З урахуванням загальних положень ст. 23 ЦК України щодо способів відшкодування моральної шкоди як грішми, майном, так і іншим, не матеріальним способом, суд визнав достатньою сатисфакцією сам факт визнання порушень з боку ГУ НП в Полтавській області відповідним судовим рішенням та відновлення його прав у спосіб зобов'язання відповідача надати відповідь на звернення заявника ОСОБА_1 .
Підстав для стягнення моральної шкоди в грошовому еквіваленті суд не вбачив та висловив обґрунтоване застереження, що таке відшкодування може призвести до невиправданого збагачення позивача.
Колегія суддів погоджується з даним судовим рішенням, виходячи з наступного.
Згідно статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи позивачу у відшкодуванні моральної шкоди, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України року є процесуальним обов'язком позивача.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: - неправомірні дії цього органу; - наявність шкоди; - причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов в межах розгляду цивільної справи має довести позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Як роз'яснено у п. п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору
При вирішенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Сам по собі факт визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області що полягає у не наданні ОСОБА_1 відповіді на його звернення від 21.04.2023 реєстраційний номер ГР-15516807 поданого через Урядовий контактний центр не є достатньою правовою підставою для відшкодування моральної шкоди з огляду на не доведення позивачем факту її існування у вигляді погіршення здоров'я та вимушених змінах у способі його життя, оскільки судове рішення, яким визнано протиправні дії, не встановлює доведеність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності.
До того ж відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 по справі №440/6426/23 ОСОБА_1 відділом дізнання ГУНП в Полтавській області було повторно направлено копію відповіді від 17.05.2023 за вих. №44/ГР- 104/КЦ (копія чеку в матеріалах справи).
Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що установлення судовим рішенням факту порушення прав позивача, визнання посадовими особами ГУ НП в Полтавській області, слідчими суддями Крюківського районного суду м. Кременчука допущених порушень та відновленням прав ОСОБА_1 у спосіб ухвалення відповідних процесуальних рішень на його користь, є достатньою сатисфакцією моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не місять посилань на обставини, які б свідчили про їх помилковість.
Підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення матеріального права, зокрема положення ст. 23 та ст. 1173 ЦК України - по справі не має.
Фактично зміст апеляційної скарги дублює зміст позовної заяви та містить посилання на чисельну судову практику як національних судів, так і ЄСПЛ.
Разом з цим, в апеляційній скарзі не відображено посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує підстави для скасування чи зміни судового рішення.
Так, твердження апелянта про те, що факт системної бездіяльності ГУ НП в Полтавській області доведений чисельними судовими рішеннями, а відтак повторного доведення не потребує - не може розглядатись як існування всіх необхідних цивільно-правових елементів для відшкодування моральної шкоди, яка, як слідує із змісту позовної заяви, виразилась в погіршенні його здоров'я та призвела до вимушених змін в його житті, що в даному випадку відноситься до предмету доказування.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Ю.В. Дряниця