Провадження № 11-кп/803/2384/24 Справа № 201/16163/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023041650001900 від 20 грудня 2023 року, за апеляційною прокурора у кримінальному провадженні Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра - ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 02.11.2020 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнений, з іспитовим строком 1 рік;
- 21.01.2021 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі; 15.04.2022 звільнився по відбуттю покарання;
- 20.09.2022 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 369 КК України до штрафу в розмірі 17 000 грн;
- 28.03.2023 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, скасованим 20.02.2024 вироком Дніпровського апеляційного суду в частині призначеного покарання - за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 71 КК України до арешту на строк 3 місяці та штрафу у розмірі 17 000 грн, які виконувати самостійно;
- 01.08.2023 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 місяців арешту,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.08.2023, і призначити до відбування покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, з урахуванням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 72 КК України, шляхом поглинання менш суворого основного покарання, призначеного вироком Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2024, більш суворим покаранням, призначеного даним вироком, остаточно визначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць та штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, які слід виконувати самостійно.
Згідно з обставинами, встановленими судом, ОСОБА_7 , маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за умисний корисливий злочин, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий умисний корисливий злочин.
Епізод 1
Так, ОСОБА_7 , 19.12.2023 приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи поблизу магазину «АТБ », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , побачив раніше знайомого йому ОСОБА_9 , який тримав у руках мобільний телефон «Lenovo A6000», чорного кольору, imei: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 і в нього виник умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиняючи злочин повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, ОСОБА_7 , перебуваючи в тому ж самому місці та в той же час, попрохав у потерпілого ОСОБА_9 мобільний телефон, під приводом здійснення телефонного виклику, не маючи наміру в подальшому повертати потерпілому вказаний мобільний телефон.
В свою чергу, ОСОБА_9 будучи введеним в оману, помилково впевненим у правдивості та добросовісності дій ОСОБА_7 , та не здогадуючись про його злочинні наміри, добровільно на прохання передав ОСОБА_7 мобільний телефон «Lenovo A6000», чорного кольору, imei: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , вартістю 920 гривень 00 копійок, для здійснення ним телефонного дзвінка.
Після чого, ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, удаваючи здійснення телефонного виклику, дочекавшись поки потерпілий відволік свою увагу та не буде спостерігати за його діями, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, утримуючи при собі мобільний телефон «Lenovo A6000», чорного кольору, imei: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 920 гривень 00 копійок.
Умисні дії ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Епізод 2
Крім того, ОСОБА_7 , 20.12.2023 приблизно о 11 годині 30 хвилин, перебуваючи поблизу ТК «Нагорка », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , побачив раніше знайомого йому ОСОБА_10 , який тримав у руках мобільний телефон Samsung SM-J120H|DS, Gold кольору, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 і в нього виник умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
Реалізуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиняючи злочин повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, ОСОБА_7 , перебуваючи в тому ж самому місці та в той же час, попрохав у потерпілого ОСОБА_10 мобільний телефон, під приводом здійснення телефонного виклику, не маючи наміру в подальшому повертати потерпілому вказаний мобільний телефон.
В свою чергу, ОСОБА_10 будучи введеним в оману, помилково впевненим у правдивості та добросовісності дій ОСОБА_7 , та не здогадуючись про його злочинні наміри, добровільно на прохання передав ОСОБА_7 мобільний телефон Samsung SM-J120H|DS, Gold кольору, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , вартістю 1333 гривні 33 копійки, для здійснення ним телефонного дзвінка.
Після чого ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення, удаваючи здійснення телефонного виклику, дочекавшись поки потерпілий відволік свою увагу та не буде спостерігати за його діями, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, утримуючи при собі мобільний телефон Samsung SM-J120H|DS, Gold кольору, imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 , яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду в розмірі 1333 гривні 33 копійки.
В апеляційній скарзі, доповненій в порядку ст. 403 КПК України, прокурор просить вирок скасувати та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за епізодами від 19.12.2023 та 20.12.2023 закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності закону, яким скасовано кримінальну відповідальність.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на набрання чинності Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна) та встановлено, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, встановлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Прокурор зазначає, що з урахуванням положень Податкового кодексу України, на момент вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, його дії є кримінально караними, якщо розмір вартості майна, яким він заволодів, становить 2684 грн.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, діями ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 в розмірі 920 грн. (за епізодом від 19.12.2023) та потерпілому ОСОБА_10 в розмірі 1333,33 грн. (за епізодом від 020.12.2023).
З огляду на те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_7 за кожним епізодом була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886- ІХ настає кримінальна відповідальність, прокурор вважає, що дії ОСОБА_7 не є кримінально караними, а тому кримінальне провадження відносно нього повинно бути закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого, який проти закриття кримінального провадження не заперечував, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до ст.51 КУпАП, відповідно до яких збільшено розмір суми збитків для настання кримінальної відповідальності за ст.185 КК України, оскільки розмір завданої майнової шкоди, має перевищувати 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Колегією суддів встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, було вчинено ОСОБА_7 у межах двох епізодів - від 19 та 20 грудня 2023 року.
Враховуючи зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, розмір збитків, необхідний для притягнення до кримінальної відповідальності за крадіжку, вчинену у 2023 році, становить -2684 грн.
Як вбачається з матеріалів провадження, кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_9 збитки в розмірі 920 грн. (за епізодом від 19.12.2023), а потерпілому ОСОБА_10 - в розмірі 1333,33 грн. (за епізодом від 020.12.2023).
Таким чином, з огляду на те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_7 , за кожним з епізодів злочинної діяльності є меншою за розмір, з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, вчинені ним діяння не є кримінально караними.
Згідно з п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора та приходить до висновку про необхідність задоволення його апеляційної скарги та скасування вироку щодо ОСОБА_7 із закриттям кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Водночас, враховуючи те, що оскаржуваним вироком ОСОБА_7 взято під варту до набрання ним законної сили, скасовуючи вказане рішення колегія суддів вважає за необхідне звільнити обвинуваченого з-під варти.
Керуючись ст.ст.284, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра - ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, скасувати.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, закрити на підставі п.4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна відповідальність.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3