Провадження № 11-кп/803/3412/24 Справа № 204/10299/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, ОСОБА_13 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року без визначення розміру застави. ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 23 грудня 2024 року
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 є не працевлаштованими, тобто такими, що не маються постійного доходу, який би міг забезпечити належне їх існування, не одружені, на утриманні нікого не маючі, що в свою чергу може свідчити про те, що у останніх відсутні стримуючі фактори задля належного виконання покладених на них судом обов'язків та не можливості здійснення дій задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
Вказує, що обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи є достатніми та необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, відповідають характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Також зазначає, що прокурором в обґрунтування необхідності зміни застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не було надано доказів того, що останній порушує покладені на нього обов'язки запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту, та що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належне виконання останнім покладених на нього судом обов'язків та підлягає застосуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу суду та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ухвалі суду не зазначено жодних доказів і підстав, що до спростування доводів сторони захисту.
Зазначає, що судом не дотримано приписів зазначених у Рішенні КС № 1-р/2017 від 23.11.20217 року. При ухваленні рішення про продовження строку тримання під вартою, судом не прийнято до уваги, що попередній строк тримання під вартою був ухвалений слідчим суддею 17 жовтня 2024 року, з порушенням правил відводу і автоматичного розподілу справи, тобто незаконним складом суду.
Вказує, що судом не враховано ряд обставин, що його підзахисний до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, проживає в благодійній родині, без батька, мати перебуває в декретній відпустці, його рідний брат з 2014 року по даний час служить в ЗСУ, має державні нагороди й неодноразово був поранений, а він фактично забезпечував грошовими коштами і продуктами харчування свою родину.
Також зазначає, що його підзахисний переніс операційне втручання та на даний час перебуває на реабілітаційному періоді, не може застосовувати фізичні навантаження, він продовжував працювати неофіційно для забезпечення потреб своєї родини.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить скасувати ухвалу суду та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ухвалі суду не зазначено жодних доказів і підстав, що до спростування доводів сторони захисту.
Зазначає, що судом не дотримано приписів зазначених у Рішенні КС № 1-р/2017 від 23.11.20217 року. При ухваленні рішення про продовження строку тримання під вартою, судом не прийнято до уваги, що попередній строк тримання під вартою був ухвалений слідчим суддею 17 жовтня 2024 року, з порушенням правил відводу і автоматичного розподілу справи, тобто незаконним складом суду.
Вказує, що судом не враховано ряд обставин, що його підзахисний до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, проживає і зареєстрований за постійною адресою, у родині нижчій за середній рівень забезпечення, має добру репутацію, постійне не офіційне місце роботи, характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що стороною захисту доведено, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, проживає разом з батьками та сестрами, має постійну роботу, місце проживання за яким характеризується з позитивного боку, судимостей не має, має низку захворювань.
Зазначає, що судом не враховано думки сторони захисту щодо більш м»якого запобіжного заходу.
Вказує, що обвинувальний акт вручений ОСОБА_7 необґрунтованим, та таким, що ґрунтується на доказах, які зібрані з порушенням кримінального процесуального законодавства.
Також зазначає, що суд вийшов за межі клопотання, адже прокурор подав клопотання про зміну запобіжного заходу, іншого клопотання про продовження запобіжного заходу прокурором надано не було.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду якою клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задоволено частково, постановити нову постанову, якою задовольнити клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 та змінити запобіжний захід на тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суддя зробив вірний висновок про обґрунтованість підозри, однак ним не було взято до уваги наведені стороною обвинувачення ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 , його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу, просив їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_10 підтримав апеляційній скарги, просив їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Що стосується апеляційної скарги прокурора апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 395 цього Кодексу.
Так, згідно із ч. 2 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Оскарження прокурором ухвали суду про часткове задоволення клопотання прокурора про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, постановленої на етапі судового провадження в суді першої інстанції, процесуальним законом не передбачене.
Суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені в Постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року (справа № 126/2186/17, провадження № 51-7299км18), а саме: якщо після відкриття апеляційного провадження буде встановлено, що воно відкрите за апеляційною скаргою на рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Враховуючи, що положення ст. 392 КПК України є імперативними та передбачають вичерпний перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню, до якого не входить оскаржувана ухвала суду, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора належить відмовити.
Що стосується ухвали суду в частині продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_7 апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване судове рішення в межах апеляційних доводів та вимог обвинуваченого, колегія суддів вважає їх слушними та такими, що не позбавленні правових і фактичних підстав.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом та ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді судом першої інстанції клопотання прокурора дотримані.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024040000000262.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинувачених у даному кримінальному ОСОБА_12 та ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні, 25 жовтня 2024 року, в порядку ст. 331 КПК України, прокурор звернувся з клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
Для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними раніше встановлені ризики, для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність, зазначених ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_12 , та ОСОБА_11 не одружені, на утриманні нікого не маючі, що в свою чергу може свідчити про те, що у останніх відсутні стримуючі фактори задля належного виконання покладених на них судом обов'язків та не можливості здійснення дій задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
При цьому, апеляційний суд враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про продовження існування вказаного ризику.
В той же час, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував можливість застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З огляду на характер інкримінованих ОСОБА_12 та ОСОБА_11 злочинів, майнового стану самих обвинувачених, стадію кримінального провадження, а також доведених ризиків, передбачених п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава в 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти вищевказаним ризикам, хоча і є значною, однак не буде для них завідомо непомірною.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20 листопада 2010 року у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Що стосується продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_14 апеляційний суд зазначає наступне.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними раніше встановлені ризики, для запобігання яким продовження строку дії запобіжного заходу є доцільним з огляду на наступне.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність, зазначених ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування від суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_7 не одружений, на утриманні нікого не маючий, що в свою чергу може свідчити про те, що у останнього відсутні стримуючі фактори задля належного виконання покладених на нього судом обов'язків та не можливості здійснення дій задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
При цьому, апеляційний суд враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про продовження існування вказаного ризику.
В свою чергу, відповідно до відповіді з ВП № 2 ДРУП № 1 ГУПН в Дніпропетровській області вбачається, що за період перебування гр. ОСОБА_7 на обліку, порушень обов'язків домашнього арешту з боку останнього не зареєстровано.
Також, в судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_7 просив надати йому можливість на працю.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за можливе змінити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг захисників підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року про часткове задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України.
Апеляційній скарги захисника ОСОБА_10 , в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_9 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року в частині продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України, та продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 122 КК України - скасувати.
В цій частині постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 23 грудня 2024 року з визначенням кожному із них застави у розмірі по 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев»ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_12 та ОСОБА_11 підлягають звільненню з-під варти.
У випадку внесення застави та звільнення обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , з-під варти, покласти на кожного з них обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду у визначений час;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без письмового дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченим та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити кожному з обвинувачених, що у разі не з'явлення їх за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на них цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 23 грудня 2024 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки: в період з 22.00 годин по 06.00 годин не залишати без дозволу суду місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру; прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими обвинуваченими у цьому кримінальному проводженні.
Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .
В іншій частині ухвалу суду - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4