Провадження № 11-сс/803/1932/24 Справа № 202/9574/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 грудня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року про арешт тимчасово вилученого майна, -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором групи прокурорів - керівником Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 , та в рамках кримінального провадження №42024041100000280 від 04.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.369, ч.3 ст.368, ч.4 ст.358 КК України (далі-КК) накладено арешт на грошові кошти у паперовому конверті у сумі 1 000 доларів США, грошові кошти у конверті в сумі 1 800 доларів США, котрі були вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 , який є підозюваним у даному кримінальному провадженні - адвокат ОСОБА_7 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю.
В обґрунтування зазначає, що ухвалою слідчого судді на проведення обшуку дозволу на виявлення та вилучення будь-яких грошових коштів надано не було, а тому вочевидь грошові кошти не є предметами вилученими з обігу.
Крім того, як пояснювали ОСОБА_8 разом із дружиною в ході обшуку, вилучені грошові кошти належать їх сім'ї у зв'язку з продажем автомобіля “CHRYSLER», 2008 р.в. за ціною 150 800 грн, та окремо в конверт вони відклали частину коштів, які збирали на навчання старшої 15-річної доньки, на підтвердження чого під час проведення обшуку було надано копію договору купівлі-продажу транспортного засобу, та про що зазначено у зауваженнях адвоката, викладених у протоколі обшуку. Однак, разом із додатками до клопотання про накладення арешту, копію вказаного договору матеріали не містять. Таким чином, грошові кошти є власністю родини ОСОБА_8 , а не його особистою власністю, а тому не можуть бути об'єктом можливої конфіскації. .
Разом з тим, на переконання апелянта, вилучені грошові кошти жодним чином не можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні та не можуть бути предметом інкримінованих кримінальних правопорушень.
Також представник власника майна зауважує, що 09.10.2024 року ОСОБА_8 було відсторонено від посади, заробітна плата дружини складає 13 237,36 грн, а при наявності двох неповнолітніх дітей, родина дуже потребує повернення вилучених грошових коштів та їх утримання порушує принципи розумності та співрозмірності обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
З огляду на викладе представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року, а у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представник власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно п.9 ч.1 ст.309 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.167 та ч.2 ст.168 КПК тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
- підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
- є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.168 КПК забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Положеннями ч.ч.1,2,5,6 статті 170 КПК передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до п.5 ч.2 та ч.4 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Вирішуючи питання про арешт майна, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі.
Обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на грошові кошти у паперовому конверті у суммі 1 000 доларів США та грошові кошти у конверті в сумі 1 800 доларів США, котрі були вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя послався на положення п.3 ч.2 ст.170 КПК та в ухвалі зазначив, що для виконання завдань кримінального процесуального законодавства, з метою конфіскації майна як виду покарання, є необхідність накладення арешту на вищезазначені грошові кошти.
З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №42024041110000280 від 04.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.369, ч.3 ст.368, ч.4 ст.358 КК (а.с.12-14).
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2024 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на котре зареєстровано за ОСОБА_11 (1/4 частки), ОСОБА_12 (1/4 частки), ОСОБА_13 (1/4 частки), ОСОБА_8 (1/4 частки), з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення копій паспортів громадян України, ідентифікаційних кодів, тимчасових приписних посвідчень, військових квитків, документів щодо проходження військово-лікарської комісії, довідок з лікарень, чорнових записів, мобільних телефонів, сім-карток, комп'ютерної техніки, флеш-носіїв, в котрих містяться відомості, що мають значення для розслідування кримінального провадження, банківських карток, печаток та штампів (а.с.80-82).
Відповідно до протоколу обшуку від 08.10.2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, в сумці чорного кольору, яка знаходилася в коридорі та належить ОСОБА_8 було виявлено та вилученого паперовий конверт в якому знаходилися грошові кошти в сумі 1000 доларів США, а у серванті в залі виявлено та вилучено конверт в якому знаходилися грошові кошти в сумі 1800 доларів США (а.с.83-86).
Постановою старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 від 08 жовтня 2024 року вищезазначені грошові кошті визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42024041110000280 від 04.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.369, ч.3 ст.368, ч.4 ст.358 КК (а.с.78-79).
08.10.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.368 КК (а.с.66-77).
Санкція ч.3 ст.332, ч.3 ст.368 КК, серед іншого, встановлює обов'язкову конфіскацію майна, як виду покарання.
09.10.2024 ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та альтернативою внесення застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає - 605 600,00 грн.
Із змісту клопотання слідчого про арешт майна від 08 жовтня 2024 року (а.с.1-11) вбачається, що ним ставиться питання про накладення арешту на вищевказані грошові кошти з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, а також запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення та відчуження.
При цьому, слідчий суддя правильно врахував, що санкції ч.3 ст.332, ч.3 ст.368 КК, за якими ОСОБА_8 повідомлено про підозру, передбачають обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Таким чином за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність правової підстави, визначеної п.3 ч.2 та ч.5 ст.170 КПК, для накладення арешту на вищевказане майно, з метою конфіскації майна як виду покарання.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна слідчим суддею дотримано усіх вимог статей 132, 170, 172-173 КПК, належним чином перевірено та встановлено наявність обставин для арешту майна.
Отже наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді доводи, за яких він дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна, є змістовними та відповідають вимогам ч.5 ст.173 КПК України. Тому наведені в апеляційній скарзі в цій частині аргументи представника власника майна, як підстави для скасування рішення слідчого судді, є неспроможними.
За таких обставин зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, за яких представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року про арешт тимчасово вилученого майна, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2024 року про арешт тимчасово вилученого майна - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4