Справа № 932/6121/24
Провадження № 2/932/2245/24
06 грудня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді - Куцевола В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-
У липні 2024 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просила суд: зобов'язати ГРМ Дніпровської філії «ГРМУ» відновити за власний рахунок постачання природного газу до квартири позивача, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ГРМ Дніпровської філії «ГРМУ» 10 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з газопостачання, які надаються ГРМ Дніпровської філії «ГРМУ».
21.03.2024 за вищезазначеною адресою було припинено газопостачання.
З огляду на те, що припинення газопостачання без вагомої підстави, яке триває досі, чинить позивачу значні незручності, а також враховуючи, що вимога відповідача про надання доступу до газових приладів не містить обґрунтування необхідності вчинення такої дії, позивач вважала за необхідне звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачем було надано відзив, в якому висловлено незгоду з заявленими позовними вимогами. Зазначено, що позивач не є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , тому не може звертатись до суду з цим позовом, оскільки є неналежним позивачем. Також вказано, що 18.03.2024 за адресою: АДРЕСА_1 відбулося отруєння чадним газом, про що надійшов виклик від лікаря швидкої допомоги про подію, яка сталася з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Після прибуття до місця події, було зафіксовано відсутність доступу до квартири у зв'язку з чим відключено ввідний газопровід на 15 квартир про, що складено відповідний акт. За результатами розслідування події, що мала місце 18.03.2024, було з'ясовано, що у квартирі АДРЕСА_3 встановлено водяний поточний газовий водонагрівач, який працював в умовах відсутності тяги в димовому каналі, що і стало причиною отруєння. 01.05.2024, за зазначеною адресою було проведено інвентаризацію та надано вказівки на виконання дій зі сторони споживачів, які є передумовою для відновлення газопостачання. З огляду на те, що споживачем не надано доступ до квартири для встановлення факту усунення порушень, відновлення постачання газу є неможливим.
Позивачем було надано відповідь, в якому зазначає, що вона з ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі та є співвласниками домоволодіння, а також не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві.
Відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, доводи викладені в яких зводяться до незгоди з заявленими вимогами. Також надано заяву про закриття провадження у справі у зв'язку із відновленням газопостачання.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 22.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю приписам ЦПК України.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцевола В.В. від 13.09.2024, у зв'язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 22.07.2024, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26202987, квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 .
Згідно копії заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 30.04.2024, споживачем, за особовим рахунком № НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_2
18.03.2024 о 04 год. 00 хв., Дніпровською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» було складено акт №117 про припинення газопостачання до квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 .
Згідно копії акта технічного розслідування інциденту №7/26 складеного комісією Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», 18.03.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , сталася госпіталізація ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Причина отруєння чадним газом - порушення Правил безпеки систем газопостачання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Надано рекомендації щодо вчинення дій спрямованих на усунення порушень.
01.05.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , представниками Дніпровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було складено акт інвентаризації.
10.05.2024, ОСОБА_2 було подано заяву на виконання робіт з реконструкції системи газопостачання.
16.05.20024, ОСОБА_2 звернувся до філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з заявою про відновлення газопостачання тільки на газову плиту на яку, 03.06.2024 було надано відповідь, що відновлення газопостачання можливо лише після виконавчо-технічної документації щодо зміни газових приладів за адресою: АДРЕСА_1 .
21.05.2024 представниками філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було складено акт інвентаризації, в якому зазначено алгоритм дій, вчинення яких є необхідним для відновлення газопостачання (в тому числі: демонтаж витяжки в приміщенні де встановлено газові прилади).
30.05.2024, ОСОБА_2 було подано заяву про відновлення газопостачання, на яку 05.06.2024 надано відповідь в якій зазначено про неможливість вчинення таких дій у зв'язку з відсутністю доступу до квартири, що унеможливлює здійснення обстеження системи газопостачання та газового обладнання (акт про неможливість відновлення газопостачання від 31.05.2024).
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, об'єктом захисту, в тому числі судового, є порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.
Отже, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв'язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.
Згідно зі ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Частиною 4 статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.
Відповідно до п.23 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок природного газу», побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Частиною 1 статті 12 ЗУ «Про ринок природного газу», встановлено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 ч.2 ст.13 ЗУ «Про ринок природного газу» встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
З огляду на те, що відповідно до матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_2 , є ОСОБА_2 , який також є споживачем послуг, що надаються відповідачем, заявлені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів делегування ним повноважень ОСОБА_1 спрямованих на захист його прав.
При ухваленні даного рішення судом враховано, що споживачем послуг, що надає відповідач є саме ОСОБА_2 , а його дружина ОСОБА_1 , яка хоч і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не має прав притаманних саме власнику вказаної квартири, тобто не наділена правом на вчинення будь-яких дій з використання вказаної нерухомості, які можуть покласти додатковий тягар відповідальності на його власника - ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол