Справа № 216/5955/24
провадження №2/216/2446/24
29 листопада 2024 року Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської
області в складі:
головуючого судді - Бутенко М. В.
за участю
секретаря - Кравець А.С.
без участі сторін та без застосування технічного запису
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання , -
До Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій позивачка просить суд постановити рішення, яким стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з продовженням ним навчання, щомісячно, починаючи з моменту досягнення повноліття дитини, тобто з 09 жовтня 2024 року, та до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2028 року, але не більше як до досягнення дитиною двадцяти трьох років у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до матеріалів справи заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне призначене судове засідання не з'явився, судові повістки направлені йому за адресою зазначеною в позовній заяві не отримує, інформації щодо іншої адреси для листування в порушення вимог ст. 131 ЦПК України суду не надано. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, не надав суду жодної заяви або клопотання. У зв'язку з чим суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а позивачка не надала заперечень проти заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 статті178 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Сторони з 10 червня 2006 року перебували у шлюбі, який був зареєстрований виконавчим комітетом Вільненської сільської ради, актовий запис №02, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб..
За час шлюбу у сторін народились діти: син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Діти проживають разом з заявником, що підтверджується довідкою.
Шлюб між сторонами розірвано рішенням від 05.10.2022 року, справа №216/3317/22, що підтверджується копією рішення.
ІНФОРМАЦІЯ_3 старша дитина - ОСОБА_4 досягає повноліття та вже зараз навчається та є студентом Військової академії (м. Одеса). Син, у зв'язку з продовженням навчання, потребує матеріальної допомоги, не працевлаштований, джерела доходів відсутні. Дитині необхідно забезпечувати власні особисті потреби, власний прожитковий мінімум, тобто вартісну величину, достатню для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, наявності набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Позивач на сьогоднішній день отримує заробіток у недостатньому розмірі, який в повному обсязі не забезпечує всі наявні потреби, вже не кажучи про потреби повнолітньої дитини, у зв'язку з чим позивачка вимушена звертатися до суду з заявою про стягнення аліментних платежів на утримання повнолітнього сина.
Відповідач має можливість сплачувати кошти на утримання дитини, оскільки є військовослужбовцем, тобто має регулярний і стабільний дохід, що не буде заперечуватись ним у судовому засіданні. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дитині, зокрема і на харчування, одяг та взуття, проїзд до навчального закладу, методичну літературу, канцелярські приладдя, інструменти тощо. Відповідач примусово за рішенням суду сплачує аліменти до досягнення дітьми повноліття, що підтверджується копією судового наказу, але не сплачує аліменти на користь інших (третіх) осіб.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 року) - «Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так, відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Виходячи з норм ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно роз'яснень викладених в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Із врахуванням матеріального становища позивача, відповідача, інших обставин справи, що мають суттєве значення, суд вважає, що аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час його навчання в Військовій академії (м. Одеса) слід стягувати з відповідача щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача, до закінчення сином навчання, до 30 червня 2028 року, та не довше ніж до досягнення сином 23 років, починаючи стягнення з 10.10.2024 року.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;
Таким чином, позивачка є звільненою від сплати судового збору, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1211,20 грн. по сплаті судового збору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 141, 258-259, 263-265, 268,280-283 ЦПК України, ст. ст. 182, 185,198-201 Сімейного Кодексу України, п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №6 від 15 травня 2006 року, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягувати щомісячно з відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Євпаторія, громадянство Україна, паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , моб. тел. НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , моб. тел. НОМЕР_6 , аліменти на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до закінчення сином навчання в Військовій академії (м. Одеса) до 30 червня 2028 року, та не довше ніж до досягнення сином 23 років, починаючи стягнення з 10.10.2024 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Євпаторія, громадянство Україна, паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , моб. тел. НОМЕР_3 , судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий суддя М.В. БУТЕНКО