Справа № 2-1154/10
№ 2-9165/09
№ 2-678/09
№ 2-4891
28 жовтня 2010 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого суді Яремчука В.І., при секретарі Новаковій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» і приватний нотаріус ХМНО Харківської області Мітякіна Світлана Зіновіївна, про визнання недійсним договору дарування частини квартири, -
18.08.2008 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до свого сина ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, укладеного та нотаріально посвідченого 13.11.2006р. між ОСОБА_2, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованим.
При розгляді справи позивачка неодноразово змінювала підстави заявленого позову та у останній редакції позову просить суд визнати оспорюваний договір недійсним, як вчинений під впливом помилки.
Позивачка у позові свої вимоги обґрунтувала тим, що на 2006 рік вона разом із чоловіком ОСОБА_6, матір'ю ОСОБА_7, та сином, відповідачем по справі, ОСОБА_3, були співвласниками в порядку приватизації двокімнатної квартири АДРЕСА_1, на праві спільної часткової власності по 1/4 частині квартири кожен.
13.11.2006р. позивачка, її чоловік та мати, подарували кожний свою частку ОСОБА_3, котрий став власником квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2. померла ОСОБА_7 і з цього часу відповідач почав вчиняти дії, направлені на виселення позивача із спірної квартири.
У суді позивачка позов підтримала та пояснила, що відповідач у 2006 році не мав іншої нерухомості окрім спірної квартири. Проявляючи увагу про нього, як про сина, з ініціативи її чоловіка було вирішено подарувати усі частки квартири відповідачу, щоб у нього була своя квартира, на яку не змогли б претендувати інші особи. Перед укладенням договору дарування співвласники відмовились від укладення договору довічного утримання, так як допомоги від сина не потребували. Між сторонами була усна домовленість, що син надасть їм можливість дожити вік у спірній квартирі та не буде її відчужувати принаймні протягом десяти років із дня дарування. Після укладення договору дарування відповідач порушив усні домовленості та під заклад квартири узяв кредит, який банку не повернув, а потім став вимагати, щоб позивачка переїхала проживати у приватний будинок, що належить його дружині, де немає належних умов для її проживання. З цих підстав просить визнати недійсним договір в частині дарування нею належної її частки квартири.
Представники позивачки ОСОБА_8 і ОСОБА_9, діючи поряд із позивачкою на підставі довіреностей, позов підтримали, та заявили, що вважають, що нотаріус при укладенні договору дарування не роз'яснив позивачці про можливість укладання договору довічного утримання і що позивачка помилилася, вважаючи що за договором дарування вона матиме можливість дожити свій вік у подарованій сину квартирі.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, пояснив у суді, що батьки дійшли згоди у 2006 році подарувати йому свої частки квартири, таку згоду дала і баба, щоб у нього була власність на квартиру і не було потреби після смерті кожного із них приймати спадщину та нести на це витрати. Будучи приватним підприємцем для розвитку бізнесу він узяв у банку під заклад квартири кредит, з яким не може розрахуватись. Позивачка згоджувалась вибратись із спірної квартири за умови купівлі їй 1-кімнатної квартири, переселитись у будинок, у якому він проживає відмовляється. До нотаріуса перед укладенням угоди він їздив з матір'ю, удвох шукали нотаріуса, обговорювали умови угоди, а потім з нотаріусом приїхали на квартиру і там були надані довіреності на ім'я матері від батька та баби про укладення угоди дарування. Після чого він із матір'ю поїхав в нотаріальну контору і уклав угоду дарування, яка була укладена сторонами добровільно та із розумінням наслідків.
Представник 3-ї особи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_10, діючи по довіреності, у суді пояснила, що жодних підстав для визнання договору дарування немає.
Третя особа - приватний нотаріус ХМНО Харківської області Мітякіна С.З. не надала згоду на участь у справі та подала заяву про розгляд справи у її відсутності та про ухвалення рішення на розсуд суду.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, представників позивачки та третьої особи, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по 1/4 частині кожному (а.с. 8).
13 листопада 2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подарували кожний по 1/4 частині цієї квартири ОСОБА_3 і квартира належить йому повністю (а.с. 94).
Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як встановив суд, укладаючи 13.11.2006 року договір дарування співвласники мали на меті, щоб право власності на квартиру перейшло до відповідача з метою уникнути у майбутньому процедур спадкування, зважаючи на їх похилий вік та стан здоров'я. При цьому вони не бажали укладення договору довічного утримання, вважаючи, що у такому договорі потреби немає. Ці обставини викладені у первісному позові, поданому до суду 18.08.2008 року та у поясненнях позивачки у суді. Жодних доказів щодо помилки позивачки щодо правочину дарування суду не надано, що свідчить про безпідставність позову.
Суд вважає, що підставою для позову стала не помилка позивачки при укладенні оспорюваної угоди, а правовідносини, що виникли у відповідача із третьою особою - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з приводу отриманого кредиту під заклад спірної квартири. Це підтвердила і позивачка у суді, яка стверджує, що коли б не виникло питання про зміну житла, то і не було б спору.
Підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст. 229 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання договору дарування від 13 листопада 2006 року недійсним в частині дарування власником ОСОБА_2 1/4 частки квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_3, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складене 2 листопада 2010 року.
Суддя (Яремчук В.І.)