01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"22" жовтня 2010 р. Справа № 17/171-10
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Логістика”
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 26 007,71грн.
За участю представників:
від позивача Грицишин В.П. (директор);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро-Логістика” (далі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 26 007,71грн. заборгованості, з яких: 24 300грн. основного боргу, 207,71грн. 3 % річних та 1 500грн. витрат на оплату юридичних послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) № З/18/05/10 від 18.05.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2010р. порушено провадження у справі № 17/171-10, розгляд справи призначено на 11.10.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2010р. розгляд справи відкладено на 22.10.2010р.
В судовому засіданні 22.10.2010р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання 11.10.2010р. та 22.10.2010р. не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
18.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро-Логістика” (Повірений) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Довіритель) укладено договір-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) № З/18/05/10, за умовами якого повірений зобов'язався здійснити транспортно-експедиційне обслуговування довірителя з метою доставки автомобільним транспортом з пунктів відправлення в пункти призначення вантажів за заявками довірителя, а довіритель -оплатити послуги повіреного.
Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору розмір оплати за транспортні послуги визначається сторонами в заявках або додатках при погодженні виконання перевезень поштою, які являються невід'ємною частиною договору. Погоджена сума включає в себе плату як за транспортні так і за експедиторські послуги. Довіритель оплачує рахунок повіреного за виконані транспортно-експедиційні послуги протягом п'ятнадцяти банківських днів від дати отримання рахунку. Рахунок може бути виставлений по почті -оригіналами документів.
На підставі вказаного договору 18.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро-Логістика” (Експедитор) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) укладено заявку - договір № 45, згідно якої експедитор зобов'язався здійснити перевезення харчової добавки на палетах за маршрутом „Італія (Ровена) -Україна”.
Згідно вказаної заявки-договору вартість поставки: 2 500 Євро - протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів -в гривнях -по курсу НБУ на день відвантаження.
Позивач свої зобов'язання за договором-доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) № З/18/05/10 від 18.05.2010р. та заявкою - договором № 45 від 18.05.2010р. виконав належним чином, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СMR (а.с. 21) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000010 від 25.05.2010р. (а.с. 26).
З метою досудового врегулювання спору позивач 13.07.2010р. надіслав на адресу відповідача претензію № 01-07/10 від 13.07.2010р. про сплату боргу в розмірі 24 300грн. (а.с. 38), що підтверджується фіскальним чеком № 4495 від 27.05.2010р. (а.с. 39), яка отримана відповідачем - ОСОБА_1. Відповідач зазначену вимогу позивача не виконав, заборгованість у сумі 24 300грн. не погасив.
Відповідач заборгованість перед позивачем у розмірі 24 300грн. визнав у повному обсязі, що підтверджується гарантійним листом від 22.07.2010р. (а.с. 42), згідно якого відповідач зобов'язався сплатити 24 300грн. боргу до 30.07.2010р.
Станом на момент судового розгляду справи відповідач заборгованість за договором у сумі 24 300грн. не погасив, що підтверджується довідкою АБ „Київська Русь” № 11074/30-43594 від 22.10.2010р. (а.с. 46).
Предметом позову є вимога про стягнення 26 007,71грн. заборгованості, з яких: 24 300грн. основного боргу, 207,71грн. 3 % річних та 1 500грн. витрат на оплату юридичних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Приписами ч. 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що 13.07.2010р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, пред'явив відповідачу претензію № 01-07/10 від 13.07.2010р. (а.с. 38) про сплату боргу за отримані послуги в розмірі 24 300грн. у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги, яка отримана відповідачем 15.07.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 40).
Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на момент прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 24 300грн. основного боргу підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем за період з 15.06.2010р. по 27.09.2010р. нараховано 207,71грн. 3 % річних.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що суд обмежив період нарахування 3 % річних і визначив його з 23.07.2010р. (наступний день після спливу семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату боргу 15.07.2010р.) по 27.09.2010р. (кінцеву дату, вказану позивачем в поданому розрахунку). Арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих з урахуванням суми заборгованості за період з 23.07.2010р. по 27.09.2010р. складає 149,79грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 207,71грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 149,79грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 500грн. витрат на оплату юридичних послуг.
На підтвердження факту надання правової допомоги позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг № 20 від 03.09.2010р., що укладений між позивачем та ПП „Юридична фірма „Паритет Плюс” (а.с. 29), платіжне доручення № 154 від 27.09.2010р. (а.с. 30) про сплату 1 500грн. за отримані юридичні послуги.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.
Зі змісту зазначеної норми випливає, що до судових витрат відносяться кошти, якщо вони були сплачені саме адвокату, а не будь-якому представнику сторони, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Згідно ч. 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.
Зокрема, поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 цього Закону, якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Зазначена правова позиція відповідає позиції, викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2010р. у справі № 38/114.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що судові витрати по справі, в цій частині, пов'язані з оплатою позивачем саме послуг адвоката.
Натомість, наявні у справі докази, свідчать про сплату позивачем грошових коштів у сумі 1 500грн. за надання правової допомоги ПП „Юридична фірма „Паритет Плюс”, яке не є адвокатським об'єднанням, а тому витрати понесені позивачем на оплату послуг зазначеного підприємства не можуть відноситись до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 500 грн. витрат на оплату юридичних послуг задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю останньої.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 24 300грн. основного боргу та 149,79грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1” (07800, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро-Логістика” (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 21, кімн. 902; код ЄДРПОУ 36516281) 24 300 (двадцять чотири тисячі триста гривень) 00 коп. основного боргу, 149 (сто сорок дев'ять гривень) 79 коп. 3 % річних, 244 (двісті сорок чотири гривні) 50 коп. державного мита та 221 (двісті двадцять одну гривню) 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позову -відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Горбасенко П.В.
Повне рішення складено: 26.10.2010р.