вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2024 р. Справа№ 910/3981/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Гончарова С.А.
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024
у справі № 910/3981/24 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 99 680,86 грн.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 99 680,86 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 6, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 512, 514, 516, 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що у позивача наявне право щодо отримання раніше здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, яку мав би здійснити відповідач, а тому він просить суд стягнути безпідставно набуті грошові кошти за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-210251552.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 позов задоволено.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» 99 680 грн 86 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 2 422 грн 40 коп. судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось 05.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій останній просив суд розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Просив розподілити судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3981/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Євсіков О.О., судді: Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3981/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3981/24.
12.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали вказаної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3981/24 залишено без руху. Роз'яснено Моторному (транспортному) страховому бюро України, що протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали особа має право усунути недоліки шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 4542,00 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» у встановленому порядку. Вищевказаною ухвалою попереджено апелянта, що якщо недоліки не будуть усунені особою в зазначений строк, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.
10.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання з платіжною інструкцією №983894 від 16.08.2024 про сплату судового збору та доказами направлення апеляційної скарги разом з додатками Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Скайлекс», який не є учасником справи №910/3981/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/3981/24 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Моторне (транспортне) страхове бюро України повторно звернулося 11.09.2024 (згідно поштового трекера на конверті) до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3981/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. До апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 справу № 910/3981/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Листом Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 витребувано матеріали справи № 910/3981/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 99 680,86 грн, яка знаходиться у Північному апеляційному господарському суді для розгляду апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024.
01.10.2024 матеріали справи №910/3981/24 передані до судді Тищенко О.В.
01.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» надійшла заява, в якій останній просив відмовити МТСБУ у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3981/24. Справу призначено до розгляду на 03.12.2024 без повідомлення (виклику) учасників справи.
25.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач заперечив проти доводів відповідача та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Крім того, позивач просив проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши клопотання позивача щодо розгляду справи з викликом сторін, апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Отже, розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи у даному випадку є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 99 680,86 грн, що значно менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обставини справи, встановлені рішенням суду, та доводи сторін у сукупності з наданими ними доказами, обсяг матеріалів справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, отже, клопотання позивача з приводу розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні відхиляється.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 08 лютого 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №910/3981/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 26.07.2022 між позивачем (надалі - страховик) та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) укладено договір №ЕР-210251552 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб «VOLKSWAGEN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Згідно умов договору, страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 160 000,00 грн, а за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000,00 грн. Також договором передбачена франшиза в розмірі 2 500,00 грн.
Відповідно умов договору, він діє з 27.07.2022 по 26.07.2023.
03.11.2022 о 15 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Кавказькій, буд. 9, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості, внаслідок чого здійснив наїзд на бордюр, в результаті чого автомобіль марки «VOLKSWAGEN Jetta» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, перекинувся, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів з матеріальними збитками.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.12.2022 по справі №760/17422/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, транспортного засобу «VOLKSWAGEN» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
08.03.2023 ОСОБА_3 - власник пошкодженого транспортного засобу «VOLKSWAGEN» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до відповідача в порядку ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Згідно звіту про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу № 137919 від 23.06.2023, вартість ремонту транспортного засобу «VOLKSWAGEN» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 113 333, 55 грн.
27.06.2023 позивач страховим актом № 39971/1 наведену вище дорожньо-транспортну пригоду визнав страховим випадком та вирішив здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 99 680,86 (113 333,55 грн (вартість ремонту) - 11 152,69 грн (ПДВ) - 2 500,00 грн (франшиза) на користь потерпілої особи.
Відповідно до платіжної інструкції № 6073 від 27.06.2023 позивач перерахував на рахунок ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 99 680,86 грн.
Отже, у відповідності до умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210251552, в зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено потерпілій в ДТП особі страхове відшкодування в загальному розмірі 99 680,86 грн.
Разом з цим, заочним рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 29.06.2023 у справі №565/1594/22, яке набрало законної сили 01.08.2023, визнано недійсним з моменту укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-210251552, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «VOLKSWAGEN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Внаслідок зазначеного позивач 27.10.2023 звернувся до відповідача з вимогою про здійснення виплати (вих. №2710-11), в якій виклав обставини та просив здійснити виплату на його користь в сумі 99 680,86 грн., проте зазначену вимогу відповідач залишив без відповіді.
Отже, звертаючись з вказаним позовом позивач зазначив, що оскільки поліс визнано недійсним з моменту його укладення, то ДТП не являється для нього страховим випадком, а тому враховуючи норми ст. 512 Цивільного кодексу України, відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний відшкодовувати шкоду заподіяну транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно з п. 39.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. «а» ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Вказана норма Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає чіткий перелік випадків, за яких Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує шкоду за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих.
Заочним рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 29.06.2023 у справі № 565/1594/22 визнано недійсним з моменту укладення поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-210251552. Зазначене рішення набрало законної сили.
А отже, на момент настання ДТП транспортний засіб «VOLKSWAGEN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не був забезпеченим транспортним засобом, тобто транспортним засобом, зазначеним у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Зазначене і є фактично підставою для відшкодування шкоди Моторним (транспортним) страховим бюро України.
Колегія суддів не приймає доводи скаржника, що транспортний засіб «VOLKSWAGEN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не є таким, що підлягає обов'язковому технічному контролю з посиланням на норми Закону України «Про дорожній рух», Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 №673, оскільки скаржник фактично намагається переоцінити обставини встановлені Зарічненським районним судом Рівненської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами глави 83 Цивільного кодексу України врегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Так, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач є особою, відповідальною за збитки в ДТП, яке відбулось 03.11.2022 та зберіг виплату, яку б мав здійснити на користь потерпілої особи, а після зміни кредитора - на користь позивача, а тому позивач має право на отримання здійсненої виплати страхового відшкодування на користь потерпілої особи, а саме ОСОБА_3 в розмірі 99 680,86 грн. Разом з тим, доказів сплати відповідачем суми грошових коштів позивачу в розмірі 99 680,86 грн матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача грошові кошти в сумі 99 680,86 грн.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3981/24 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3981/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/3981/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.
4. Матеріали справи №910/3981/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
С.А. Гончаров