П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/15674/23
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н.В.
Дата і місце ухвалення 25.07.2024р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Челак Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування наказів,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказу № 2575 від 24 листопада 2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників відділення поліції №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області»;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 944о/с від 06 грудня 2023 року «По особовому складу» щодо звільнення зі служби майора поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області;
- поновити на службі в поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області з 06 грудня 2023 року та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що самовільно він робочого місця не покидав, так як 02.11.2023 року ним було написано рапорт на ім'я т.в.о. Начальника ВП № 8 МРУП ГУНП в Миколаївській області з проханням 03.11.2023 року та 04.11.2023 року у зв'язку із сімейними обставинами надати йому можливість провести обстеження у лікарні м. Одеса.
Апелянт вказав, що 06.11.2023 року т.в.о. начальника Миколаївського РУН ГУНП в Миколаївській області полковником поліції ОСОБА_2 до начальника ГУНП в Миколаївській області полковника поліції Сергія Махна було скеровано доповідну записку від 06.11.2023 року № 23451/50-2023 про можливе порушення службової дисципліни майором поліції ОСОБА_1 пов'язане з відсутністю на робочому місці (на службі) більше ніж добу без поважних причин, однак доказів останнім з приводу факту відсутності на робочому місці (на службі) без поважних причин надано не було, та додатків до доповідної записки доказів з приводу неповажності причин долучено також не було.
Апелянт вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції проігноровано положення статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якою встановлені особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, зокрема, передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Апелянт також вважає, що судом не було взято до уваги те, що під час проведення службового розслідування та прийняття спірних наказів позивач не мав діючих дисциплінарних стягнень, при проходженні служби в органах поліції характеризується позитивно. Не враховано, що на момент проведення службового розслідування у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень, а вид дисциплінарного стягнення був обраний відповідачем з порушенням вимог статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Позивач посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що зі змісту наказу ГУНП в Миколаївській області від 24 листопада 2023 року №2775 не вбачається складових дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 , за що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, а також на те, що відповідачем не виявлено та не надано доказів того, що ОСОБА_1 вчинив будь-які інші вчинки, яким можна було б надати відповідну оцінку на предмет підриву авторитету та репутації Національної поліції.
На думку позивача не було також взято до уваги, що позивачем був написаний рапорт на ім'я т.в.о. начальника ВП № 1 ОСОБА_3 , який надавав йому законні підстави для виїзду за межі Миколаївської області.
Позивач посилався також на порушення процедури проведення службового розслідування, з огляду на неознайомлення позивача з наказом «Про призначення службового розслідування».
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 року та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне:
Судом встановлено, що позивач - майор поліції ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області згідно наказу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області №788 о/с від 21.11.2022 року
На підставі доповідних записок т.в.о. начальника відділення № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 вих.№ 5947/58-2023 від 04.11.2023 року, т.в.о. начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області полковника поліції ОСОБА_5 вих. № 23451/50-2023 від 06.11.2023 року та подання заступника начальника Департаменту внутрішньої безпеки Миколаївського управління підполковника поліції ОСОБА_6 за вих. № 5174-2023 від 06.11.3023 року, начальником ГУНП в Миколаївській області був виданий наказ № 2387 від 06.11.2023 року «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих працівників поліції ВП № 8 Миколаївського РУП, що призвело до відсутності на робочому місці заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності вказаного підрозділу майора поліції ОСОБА_1 03.11.2023 року та 04.11.2023 року.
За наслідками проведення службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок вих № 2389/43-2023 від 20.11.2023 року.
Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що майор поліції ОСОБА_1 своїми умисними діями порушив службову дисципліну, що виразилось у порушені вимог ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 3 та ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції У країни, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337, в частині обов'язку поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України, берегти службове майно, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень та обов'язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, щодо обов'язку поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, вимог ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось в порушені присяги: усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки, вимог п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, щодо обов'язку кожної посадової особи поліції відповідно до своїх повноважень сприяти проведенню службового розслідування, вимог п. 5 розділу І, п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, щодо здійснення поліцейським своєї діяльності відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України "Про Національну поліцію", інших законодавчих актах України, невиконання наказів керівництва, обрання у кожному окремому випадку той захід, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків, інформування безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його перебування на службі, вимог наказу Національної поліції України від 08.04.2022 № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», в частині обов'язку поліцейського в умовах воєнного стану до його завершення (скасування) на території України працювати протягом шестиденного робочого тижня в суботу та святкові дні, вимог п. 2 наказу ГУНП № 150 від 24.01.2023 «Про заходи, щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності поліцейськими ГУНП в Миколаївській області» щодо категоричної заборони поліцейським підпорядкованим ГУНП залишати межі Миколаївського гарнізону поліції без попереднього узгодження вказаного питання з керівництвом Головного управління, вимог розподілу службового часу поліцейських визначеного наказом ГУНП від 05.12.2017 № 1570 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП в Миколаївській області», що призвело до самоусунення від виконання службових обов'язків та відсутності на службі без поважних причин у робочі дні 03.11.2023, 04.11.2023 (всього два дні).
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи зазначеного працівника поліції, ступеня його вини, обставин, що обтяжують його відповідальність, керуючись п.п.2 п. 1 Наказу НПУ № 507 від 19.07.2022 року «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліцій», Дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати до заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності ВП №8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Робочі дні 03.11.2023 та 04.11.2023 року (всього два дні) майору поліції ОСОБА_1 визнати прогулами.
На підставі висновку службового розслідування начальником ГУНП в Миколаївській області 24.11.2023 року прийнято наказ № 2575, згідно з яким за порушення службової дисципліни майора поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Судом встановлено, що 28.11.2023 року позивача ознайомлено з наказом № 2575 від 24.11.2023 року.
Наказом начальника ГУНП в Миколаївської області № 944 о/с від 06.12.2023 року «По особовому складу» заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності відділення поліції №8 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 06.12.2023 року.
Не погоджуючись з вказаними наказами про звільнення зі служби в поліції, ОСОБА_1 оскаржив їх до суду першої інстанції, посилаючись на їх протиправність та необґрунтованість.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до преамбули Закону України “Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року (надалі - Закон №580-VIII), цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Статтею 64 Закону №580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
За приписами частин 1-3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Положеннями ст. 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно зі ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений статтею 19 Дисциплінарного статуту.
За нормами вказаної статті, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Пунктом 3 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Дисциплінарним статутом визначено обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського та обставини, що обтяжують відповідальність поліцейського.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
Таким чином, підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного статуту.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів (ч. 3 ст. 26 Дисциплінарного статуту).
Згідно частин 5 та 6 статті 26 Дисциплінарного статуту, за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
Згідно ст. 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, мужньо і вправно служити народу України.
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Тобто підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Судом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП від 06.11.2023 року № 2387 стала необхідність повної, всебічної та об'єктивної перевірки відомостей щодо можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками поліції ВП № 8 Миколаївського РУП, що призвело до відсутності на робочому місці заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності вказаного підрозділу майора поліції ОСОБА_1 03.11.2023 року та 04.11.2023 року.
За наслідками проведеного службового розслідування, на підставі зібраних матеріалів, дисциплінарна комісія дійшла висновку про доведеність факту вчинення майором поліції ОСОБА_7 дисциплінарного проступку, що виразився у грубому порушенні вимог Закону України “Про Національну поліцію», Дисциплінарного статут Національної поліції України та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів поліції.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за фактом прогулу 3-4 листопада 2023 року та самовільне покидання меж гарнізону Миколаївської області.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що надавати оцінку діям позивача про нецільове використання ПММ є недоцільним, оскільки позивача за цей факт не було притягнуло до дисциплінарної відповідальності.
Як зазначено у висновку службового розслідування, 06.11.2023 року до керівництва МРУП ГУНП в Миколаївській області надійшла доповідна записка т.в.о. начальника ВП № 8 МРУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_3 про відсутність на робочому місці без поважних причин 03.11.2023 року та 04.11.2023 року заступника начальника ВП з превентивної діяльності ВП №8 МРУП ГУНП майора поліції ОСОБА_1 . В подальшому керівництвом МРУП ГУНП про зазначену події доповідною запискою від 06.11.2023 було проінформовано начальника ГУНП в Миколаївській області.
Під час встановлення причин відсутності на робочому місці майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарною комісією з'ясовано, що згідно графіка несення служби відповідальними від керівництва ВП №8 МРУП на чергування 03.11.2023 року повинен був заступити в якості відповідального від керівництва ВП №8 МРУП ГУНП майор поліції ОСОБА_1 , однак на роботу 03.11.2023 року не прибув, на чергування не заступив, керівництву про причини не виходу на роботу не повідомив.
Окрім того, наказом Національної поліції України від 11.08.2023 року №578 тимчасово установлено на період дії воєнного стану для поліцейських головних управлінь, в тому числі і Головного управління національної поліції Миколаївської області шестиденний робочий тиждень, скасувавши вихідний день-суботу, однак майор поліції ОСОБА_1 без повідомлення керівництва, без поважних причин був відсутній на робочому місці 04.11.2023 року.
Для встановлення причин не виходу на робоче місце т.в.о. начальника ВП №8 МРУП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_8 було здійснено виїзд до помешкання, де проживає майор поліції ОСОБА_1 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , однак останній за вищевказаною адресою був відсутній.
У зв'язку із відсутністю даних, які б підтверджували наявність поважних причин відсутності на службі, працівниками ВП № 8 Миколаївського РУП, а саме: старшим інспектором СКЗ Миколаївського РУП капітаном поліції ОСОБА_9 , помічником чергового чергової частини підрозділу старшим сержантом поліції ОСОБА_10 , інспектором СРПП підрозділу капітаном поліції ОСОБА_11 та заступником начальника слідчого відділення підрозділу капітаном поліції ОСОБА_12 , комісійно складено акти про відсутність на службі майора поліції ОСОБА_1 , в робочі дні, які належним чином зареєстровано в канцелярії ВП №8 Миколаївського РУП (від 03.11,2023 № 5931/58-2023, від 04.11.2023 № 5946/58- 2023).
Крім цього, за фактом відсутності на роботі ОСОБА_1 протягом двох днів, керівництвом ВП №8 МРУП час було повідомлено УГІ ГУНП. По приїзду працівників УГІ ГУНП, у підрозділі була встановлена відсутність ОСОБА_1 .
Як зазначено у висновку службового розслідування, з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 було здійснено телефонний дзвінок останньому, який повідомив що перебуває за межами смт. Березанка. Після цього, через тривалий час ОСОБА_1 прибув до підрозділу. У висновку вказано на те, що відсутність на роботі ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом з камер нагляду ВП №8 МРУП.
У ході службового розслідування дисциплінарною комісією був опитаний майор поліції ОСОБА_1 , який пояснив, що 02.11.2023 року він повідомив рапортом на ім'я т.в.о. начальника ВП № 8 МРУП капітана поліції ОСОБА_3 про те, що 03.11.2023 року та 04.11.2023 року йому потрібно виїхати за межі Миколаївської області до м. Одеси, за сімейними обставинами, до лікаря. Також про вказане, він повідомив ОСОБА_13 по телефону. Як зазначив позивач, 02.11.2023 року приблизно о 21:00 він залишив підрозділ та направився до м. Одеси, так як 03.11.2023 року о 09:00 потрібно було бути у лікаря.
Також ОСОБА_1 пояснив, що вказаний рапорт було зареєстровано 03.11.2023 року в канцелярії підрозділу, який залишився в канцелярії для подальшої резолюції начальника підрозділу. Як вказав позивач, 03.11.2023 року він весь день перебував в м. Одеса у лікаря (дані повідомляти відмовився). До смт. Березанка не повертався. 04.11.2023 року він також перебував у м. Одеса до 15:00 та повернувся до підрозділу, коли йому зателефонували працівники УГІ ГУНП в Миколаївській області. До м. Одеса він виїжджав на особистому автомобіль «БМВ X 5», н/з НОМЕР_1 (належить дружині ОСОБА_14 ).
Також у своєму поясненні зазначив, що яка саме процедура залишення меж гарнізону Миколаївської області йому не відома.
В свою чергу вивченням журналу № 311 «Реєстрації вихідних документів та документів створюваних установою», розпочатого 05.07.2023 року, в ході службового розслідування було встановлено, що рапорт майора поліції ОСОБА_1 зареєстровано 03.11.2023 року під порядковим номером 5874 та отримано останнім, про що свідчить особистий підпис у графі №14 «Підпис в одержані документа для відправки».
Опитана у ході службового розслідування діловод канцелярії ВП № 8 Миколаївського РУП ОСОБА_15 пояснила, що майор поліції ОСОБА_1 06.11.2023 року, використовуючи свій вплив, як керівник, наказав останній зареєструвати рапорт останнього щодо виїзду за межі Миколаївської області 03.11.2023 року та після реєстрації отримав рапорт особисто.
Крім цього, вивченням у ході службового розслідування відео спілкування з портативних камер 04.11.2023 року працівників УГІ з майором поліції ОСОБА_1 , встановлено, що останній особисто казав, що рапорт на дозвіл виїзду за межі гарнізону Миколаївської області керівництву ГУНП не надавав.
Також в ході проведення службового розслідування був опитаний т.в.о. начальника ВП №8 Миколаївського РУП капітан поліції ОСОБА_13 , який підтвердив відсутність на службі майора поліції ОСОБА_1 03.11.2023 року та 04.11.2023 року. Крім цього, капітан поліції ОСОБА_13 вказав, що майор поліції жодного разу не повідомляв про виїзд за межі Миколаївської області.
Таким чином в ході проведення службового розслідування був підтверджений факт відсутності майора поліції ОСОБА_1 на робочому місці 03.11.2023 року та 04.11.2023 року.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, дія якого продовжена і на теперішній час.
Згідно з п. 13 ч. 4 ст. 9 Закону України “Про критичну інфраструктуру», до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належать, зокрема: правопорядок, здійснення правосуддя, тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
08.04.2022 року Національною поліцією України був прийнятий наказ № 242 «Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану», з яким позивач був ознайомлений під підпис, про що свідчить відповідна відомість (т. 2 ас. 48).
Наказом Національної поліції України від 11.08.2023 року № 578 тимчасово установлено на період дії воєнного стану для поліцейських головних управлінь, в тому числі і Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, шестиденний робочий тиждень, скасувавши вихідний день-суботу.
Наказом ГУ НП у Миколаївській області № 150 від 24.01.2023 року «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності поліцейськими ГУНП в Миколаївській області» був визначений порядок покидання гарнізону Миколаївської області (виїзд за межі гарнізону), з яким позивача також ознайомлено під підпис, про що свідчить Відомість від 22.05.2023 року (т. 2 а. с. 46).
Незважаючи на приписи зазначених вище нормативно-правових актів, позивач проігнорував їх вимоги та не з'явився 03.11.2023 року та 04.11.2023 року на службу, а також не отримав у встановленому порядку дозволу керівництва ГУНП в Миколаївській області на виїзд за межі Миколаївського гарнізону. При цьому судом встановлено, що 03.11.2023 року було датою, коли позивач був визначений відповідальною особою від керівництва ВП №8.
Фактична відсутність позивача на службі підтверджується наявними в матеріалах справи актами, складеними у період з 03.11.2023 року по 04.11.2023 року та не заперечується самим позивачем. Перебування його за межами Миколаївського гарнізону, а саме - в Одеській області підтверджується інформацією з камер відеоспостережень, наданих начальником ВКА ГУНП в Миколаївській області та поясненнями ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, під час службового розслідування позивач відмовився надавати чітку та детальну інформацію стосовно причин його відсутності на службі, докази наявності поважних причин відсутності на службі, вказавши лише, що в цей період він перебував у лікаря в м. Одесі.
Колегія суддів зазначає, що перебуваючи на посаді поліцейського, позивач повинен виконувати обов'язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, у тому числі, й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та несе службу особливого характеру.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що поліцейському не надано повноважень самостійного усунення від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного дозволу прямого керівника.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що він самовільно не покидав службу, т.я. 02.11.2023 року ним був написаний рапорт на ім'я т.в.о. начальника ВП №8 ОСОБА_3 , а тому, як вважає позивач, в нього були всі законні підстави для виїзду за межі Миколаївської області та не виходу на службу 3 та 4 листопада 2023 року.
Як зазначалось вище, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією було встановлено та підтверджено належними доказами, що рапорт майора поліції ОСОБА_1 , на який він посилається, був зареєстрований 03.11.2023 року під порядковим номером 5874 та отримано останнім, про що свідчить особистий підпис у графі №14 «Підпис в одержані документа для відправки». При цьому діловод канцелярії ВП № 8 Миколаївського РУП ОСОБА_15 повідомила, що майор поліції ОСОБА_1 03.11.2023 року після реєстрації отримав рапорт особисто. Тобто вказаний рапорт не був доведений до відома т.в.о. начальника ВП №8 ОСОБА_3 .
Більш того, як вірно вказав суд першої інстанції, посада позивача є керівною посадою у ВП № 8, яка підпорядкована безпосередньо Начальнику ГУНП в Миколаївській області, а тмоу рапорти, що стосуються служби, у тому числі з питань дотримання службової дисципліни, повинні бути розглянуті керівником ГУНП області.
В даному випадку рапорт про виїзд за межі Миколаївської області та/або рапортів про відпуску без збереження заробітної плати на 3-4 листопада 2023 року позивач на ім'я начальника ГУНП в Миколаївській області не подавав, що свідчить про здійснення позивачем виїзду за межі Миколаївської області без погодження з керівництвом ГУНП в Миколаївській області, а також про самовільне залишення служби у період 3-4 листопада.
Зазначені позивачем причини невиходу на службу, а саме, перебування у лікаря, не свідчать про наявність поважних причин нез'явлення позивача на службу без належного попередження керівництва.
Крім того з наданих позивачем доказів вбачається, що відвідування лікаря не було пов'язано з необхідністю отримання екстреної та невідкладної медичної допомоги у зв'язку з перебуванням у стані, який би загрожував життю позивача.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок дисциплінарної комісії про відсутність позивача на робочому місці 03.11.2023 року та 04.11.2023 року без поважних причин.
Враховуючи викладене, висновки дисциплінарної комісії щодо порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 3 та ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції У країни, затвердженого Законом України від 15.03.2018 року № 2337, наказів керівництва, в тому числі приписів Наказів № 150 від 24.01.2023 року “Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності поліцейськими ГУНП в Миколаївській області, та №1570 від 05.12.2017 “Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників ГУНП в Миколаївській області», вимог ч. 1 ст. 64 Закону України “Про Національну поліцію», вимог п. 5 розділу І, п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1, що виразилось у невиході на службу без поважних причин також є обґрунтованими та свідчать про вчинення позивачем дисциплінарного проступку не сумісного з подальшим проходженням служби в поліції.
Суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача про порушення порядку проведення службового розслідування, що на його думку виразилось у неправомірному призначенні його проведення, неознайомлені його з наказом “Про призначення службового розслідування».
За нормами п. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
В даному випадку підставою для призначення службового розслідування відносно позивача став факт подання доповідних записок т.в.о. начальника відділення № 8 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітаном поліції ОСОБА_16 вих.№ 5947/58-2023 від 04.11.2023 року та т.в.о. начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області полковником поліції ОСОБА_17 вих. № 23451/50-2023 від 06.11.2023 року, а також Подання заступника начальника Департаменту внутрішньої безпеки Миколаївського управління підполковника поліції ОСОБА_6 вих. № 5174-2023 від 06.11.3023 року, про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку.
За таких обставин у начальника ГУ НП України були наявні передбачені чинним законодавством підстави для винесення Наказу № 2387 від 06.11.2023 року та призначення службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку працівників поліції ВП № 8 Миколаївського РУП.
Щодо доводів позивача про неознайомлення його з наказом “Про призначення службового розслідування», колегія суддів зазначає, що метою ознайомлення особи з обставинами проведення службового розслідування є забезпечення поліцейському права на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в ході проведення службового розслідування було реалізовано гарантоване йому Дисциплінарним статутом право на захист, шляхом надання відповідних пояснень дисциплінарній комісії. Таким чином позивач був обізнаний про проведення службового розслідування та мав можливість реалізовувати надані йому Дисциплінарним статутом права та обов'язки, що ним і було зроблено.
Що стосується обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, колегія суддів зазначає наступне:
Так, при оцінці співмірності обраного виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, наявність (відсутність) непогашених дисциплінарних стягнень на момент притягнення його до відповідальності за цим дисциплінарним проступком і, як підсумок, наявність (відсутність) причинного зв'язку із тим чи не сталася ця подія внаслідок особистої безвідповідальності, низьких ділових та моральних якостей позивача та його неналежного ставлення до службових обов'язків.
Надаючи оцінку доводам позивача в цій частині колегія суддів зазначає про те, що згідно усталеної практики Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)
Відповідно до частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
При цьому із змісту статті 29 Дисциплінарного статуту слідує, що її положення застосовуються у сукупності з іншими нормами, які визначають загальні критерії та підходи до застосування дисциплінарної відповідальності, а саме з урахуванням положень статі 19 цього статуту, яка регламентує порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Оскільки за Дисциплінарним статутом підставою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме вчинення ним дисциплінарного проступку, частина восьма статті 19 Статуту визначає, що під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Обираючи той чи інший вид стягнення у порядку, запропонованому законодавцем, від незначного - зауваження до найсуворішого - звільнення зі служби, керівник, ураховуючи характер відповідного проступку, застосовує саме той вид дисциплінарного стягнення, який відповідає суті цього проступку і є йому співмірним.
Водночас застосування частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту виключно у поєднанні зі статтею 13, якою визначено перелік видів дисциплінарних стягнень та послідовність їх застосування, виключало б з процедури визначення виду стягнення такого визначального елементу як оцінка характеру самого проступку внаслідок однакового підходу до оцінки різних за ступенем тяжкості проступків та, відповідно, результату обрання виду відповідальності виключно в порядку послідовності.
У справах №420/14443/22 та №260/5566/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
Верховний Суд зауважив на тому, що повноваження керівника стосовно обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
За обставин цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку та наявність підстав для застосування до нього такого заходу дисциплінарного впливу, як звільнення і служби, було підтверджено висновками службового розслідування. При цьому, з огляду на посаду позивача, його посадові обов'язки, та обставини, за яких позивачем вчинено дисциплінарний проступок, зважаючи на грубе порушення майором поліції ОСОБА_18 службової дисципліни, колегія суддів вважає, що обраний вид дисциплінарного стягнення є пропорційним і співмірним до вчиненого проступку, що свідчить про правомірність оскаржуваних наказів.
Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання незаконним звільнення позивача зі служби в поліції, а вимоги щодо поновлення його на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання наказів протиправними, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
З огляду на залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 05.12.2024 року.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук