П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/14940/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Поповим В.Ф. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -
У травні 2024 року адвокат Ситник Олег Петрович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (далі - Позивач, ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ») за допомогою системи «Електронний суд» подав до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов Одеської митниці (далі - Відповідач, Митниця) в якому просив суд:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000291/2 від 09.05.2024 року;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000540 від 09.05.2024 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування позову зазначено 09.05.2024 року ТОВ «ОТОМАН» (далі - Брокерська компанія, Декларант), діючи в інтересах Позивача на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 року, подало до Відповідача митну декларацію № 24UA500500016516U4 (далі - МД) у зв'язку із імпортуванням за умовами поставки CPT на територію України товару, а саме: помідор свіжий, у пластикових ящиках 100 шт., на 12 дерев'яних палетах та у картонних ящиках 1800 шт., на 14 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: PAME. Виробник: PAME TARIM URUNLERI TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина (TR). Разом з МД було надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Відповідачем на порушення норм МК України безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого Позивачем. В свою чергу, Позивач не погоджується із такими діями Відповідача та вважає, що декларантом правомірно розраховано митну вартість імпортованого товару за ціною контракту, оскільки подані документи для митного оформлення товару є належними, допустимими, підтверджують числове значення митної вартості товару та не мають розбіжностей.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000291/2 від 09.05.2024 року;
- визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000540 від 09.05.2024 року;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» судовий збір в сумі 4 844, 80 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що, оскільки в документах, які надані Позивачем до Митниці разом з МД містили розбіжності, та не містили відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, були підставою для прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Апелянт зауважує, що підставою для витребування додаткових документів та збільшення митної вартості, слугувало наступне:
1. Відповідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.01.2024 року № 02/24, рахунку-фактури (інвойсу) від 03.05.2024 року № PTE2024000000002 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.
Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі. Відсутні відомості щодо страхування вантажу згідно умов поставки CPT.
2. Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
3. Пунктом 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.01.2024 року № 02/24 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 60 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем але, в наданий до митного оформлення рахунок-фактурі (інвойс) від 03.05.2024 року № PTE2024000000002 не містить умов оплати за товар.
4. У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів. У калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2024 року між «PAME TARIM URUNLERI TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина), (далі - «Постачальник») та Позивачем укладено Контракт на поставку № 02/24 (далі - «Контракт»), відповідно до якого Продавець продає Позивачу товар, зазначений в електронних замовленнях покупця та у виставлених на його підставі інвойсах.
09.05.2024 року ТОВ «ОТОМАН», яка діяла в інтересах Позивача на підставі Договору № 11/06-20 від 11.06.2020 року, звернулось до Одеської митниці у зв'язку із імпортуванням на територію України за умовами поставки CPT товару (митна декларація № 24UA500500016516U4 від 09.05.2024 року), а саме: помідор свіжий, у пластикових ящиках 100 шт. на 12 дерев'яних палетах, та у картонних ящиках 1800 шт. на 14 дерев'яних палетах, врожай 2024 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: PAME. Виробник: PAME TARIM URUNLERI TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва - Туреччина (TR). Товар поставлявся позивачу постачальником на підставі контракту на поставку № 02/24 від 23.01.2024 року.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № 24UA500500016516U4 Позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:
- рахунок-фактура (інвойс) (commercial invoice) № РТЕ2024000000002 від 03.05.2024 року;
- автотранспортна накладна (road consignmentnote) від 04.05.2024 року;
- фітосанітарний сертифікат (phytosanitary certificate) № ЕС/ТRA 5659105 від 03.05.2024 року;
- сертифікат про походження товару (certificate of origin) № Z 0194009 від 04.05.2024 року;
- зовнішньоекономічний договір № 02/24 від 23.01.2024 року;
- договір про надання послуг митного брокера № 11/06-20 від 11.06.2020 року;
- заява № 1 від 04.03.2024 року;
- лист від 09.05.2024 року.
Відповідачем було відправлено повідомлення декларантові, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України.
У відповідь Декларантом надіслано лист № 09/05-24 від 09.05.2024 року, в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Разом було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:
- прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 01.05.2024 року;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-17/05-2024 від 09.05.2024 року;
- розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 03.05.2024 року;
- копія митної декларації країни відправлення № 24070900ЕХ00001830 від 04.05.2024 року;
Розглянувши подані декларантом документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000291/2 від 09.05.2024 року.
Так, у рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідачем зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та обґрунтовано у графі 33, а саме:
« 1) відповідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.01.2024 № 02/24, рахунку-фактури (інвойсу) від 03.05.2024 № PTE2024000000002 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі;
2) відсутні відомості щодо страхування вантажу згідно умов поставки CPT;
3) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
4) пунктом 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.01.2024 № 02/24 передбачено 100% передоплату або 100% оплату протягом 60 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем але, в наданий до митного оформлення рахунок-фактурі (інвойс) від 03.05.2024 № PTE2024000000002 не містить умов оплати за товар.
Відповідачем щодо додатково отриманих документів зазначено таке:
«У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. Вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
У калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.
Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, розбіжності не спростовано.».
Разом з тим, в рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить по товару № 1 - 1,21 дол. США/кг нетто (МД від 12.03.2024 № UA408020/2024/13594), ніж заявлено декларантом 1,00 дол. США/кг нетто товару.
Також, Відповідачем було прийнято картку відмови, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:
«РОЗДІЛ ІІІ. МИТНА ВАРТІСТЬ ТОВАРІВ ТА МЕТОДИ ЇЇ ВИЗНАЧЕННЯ, глава 9, ст.52-55 МКУ. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58, 59, 60, 61, 62, 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA UA500500/2024/000291/2 від 09.05.2024, Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13/03/2012 № 4496-VІ «ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ».».
Вважаючи рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, ТОВ «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» звернулося до суду з даним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що Позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. З урахуванням викладеного, за висновками суду першої інстанції, рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000291/2 від 09.05.2024 року, а також картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000540 від 09.05.2024 року не відповідають ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.
Положеннями ч. 3 ст. 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
При декларуванні товару Позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни
угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів Постачальника.
Як зазначено ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунокфактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - резервний метод.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
У п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС, які у матеріалах справи відсутні.
При цьому, Відповідачем така інформація не була надана під час судового розгляду справи.
У спірному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації у наявних доказах.
Більш того, наявність інформації про вищу митну вартість товару за іншою митною декларацією не є самостійною підставою для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, Відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Щодо доводів Відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо витрат на транспортування, а також вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктами 4.2, 4.3 Контракту передбачено, що Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах «Інкотермс-2020»: CPT. Сторони можуть обрати й інші умови поставки товару, ніж ті, що зазначені в цьому пункті, про що має бути укладено додаткову угоду до цього Контракту. Умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї.
Пунктом 4.5 Контракту визначено, що обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника. Такі витрати caмoстійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
Пунктами 7.1, 7.2 Контракту передбачено, що товар постачається Покупцеві в тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню, компенсації не підлягає. Обов'язок упаковки і маркування товару покладений на Постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Водночас, за правилами Інкотермс 2020 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) CPT (Carriage Paid To) - фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення). Поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов'язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків - із моменту передання товару перевізникові.
За умовами поставки СРТ на продавця покладається контроль безпеки; перевірка якості, кількості, ваги, розміру; пакування, маркування товару; виконання експортних митних формальностей; доставка товару до узгодженого пункту в місці призначення; вивантаження товару в місці призначення; виконання транзитних митних формальностей, якщо за договором перевезення ці витрати оплачує продавець. Доказом виконання продавцем своїх обов'язків із поставки товару є відповідний транспортний документ.
Відповідно до розділу А.9 умов СРТ продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки).
Отже, з наведеного вбачається, що як за умовами Контракту, так і за умовами поставки СРТ обов'язок з транспортування товару і з його пакування покладено на Постачальника товару та при поставці товару такі витрати включено до вартості товару, про що свідчить і надана Позивачем при митному оформленні калькуляція від 03.05.2024 року (transportation (транспортування) - 0,22 USD; tare and packaging (тара та пакування) - 0,03 USD).
Крім того, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими продавцем, не передбачалось.
Тобто, вартість упаковки за товар, що постачався, вже включено у ціну товару та у продавця були відсутні додаткові витрати на упаковку.
Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат з транспортування товару, а також на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, Відповідачем не доведено понесення Позивачем додаткових витрат з транспортування товару та його упаковку, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Таким чином, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як транспортування товару, а також вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, за умовою включення таких складових до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою. Тобто, в даному випадку вартість транспортування товару та його упаковка не є витратами, які понесені Покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Щодо доводів Відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо страхування вантажу згідно умов поставки CPT, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, в межах цієї справи страхування товару, а саме помідору свіжого, у пластикових ящиках 100 шт. на 12 дерев'яних палетах та у картонних ящиках 1800 шт. на 14 дерев'яних палетах, врожай 2024 року, імпортований з Туреччині на територію України за умовами поставки CPT, Позивачем не здійснювалося.
В свою чергу, за обраною умовою поставки Інкотермс CPT не вимагається, щоб Продавець чи Покупець укладали договір страхування.
Як визначено п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України, вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося. Якщо страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які входять до митної вартості товарів.
Відповідач стверджуючи, що страхування все ж таки здійснювалося, не було надано жодних доказів здійснення страхування, тому вимоги щодо надання страхових документів є необґрунтованими та безпідставними.
Разом з тим, будь-які особисті домовленості між продавцем та покупцем не можуть надавати митному органу підстави для витребування страхових документів, у випадку непередбаченості обов'язкового існування таких документів правилами Інкотермс.
Таким чином, у даному випадку Позивачем жодних витрат на страхування понесено не було, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню Позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Стосовно зазначення умов оплати в інвойсі, колегія суддів зазначає, що в п. 3.1 Контракту передбачено різні способи оплати: 100% передоплату або 100% оплату протягом 60 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, також не надавались до митного оформлення банківські документи щодо здійснення передоплати, які могли б підтвердити вартість товару.
Разом з тим, в п. 3.2 Контракту зазначено, що якщо в товаросупровідних документах та/або інвойсі або в інших документах, що стосуються поставки товару, яка здійснюється відповідно до певного інвойсу, не зазначено умову оплати поставки такого товару відповідно до п. 3.1 цього Контракту, то вважається, що 100% вартості такого товару, що поставляється на підставі певного інвойсу, має бути сплачено постачальнику протягом 14 днів з моменту закінчення митного оформлення товару покупцем, що підтверджується ВМД.
Тобто, сторонами Контракту в п. 3.2. фактично закріплено обрання післяплати як умови оплати за замовчуванням, якщо інше не передбачено товаросупровідними документами або інвойсом. Умови оплати товару є вільним вибором сторін договору, як і умова встановлення передплат, післяплат чи часткових оплат.
Умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17 та від 26.11.2020 року по справі № 540/2455/19.
Навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі № 815/329/17.
Отже, зауваження митного органу щодо відсутності умов оплати в документах поданих для здійснення митного оформлення товару є необґрунтованими, оскільки такі умови чітко визначені в Контракті, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Апеляційний суд також вважає необґрунтованими посилання Відповідача, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, оскільки фіксуючи такий висновок у рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідач фактично резюмує наявність обов'язку експертів здійснювати купівлю товарів, пропозиції щодо яких ним вивчалися на ринку, оскільки іншого способу перевірки достовірності цінових пропозицій аналогічного товару, окрім як реального придбання такого товару, не існує. Так як до обов'язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, та враховуючи, що всі документи мають інформаційний характер, Відповідачем не зазначено об'єктивних підстав, за яких саме наданий Позивачем висновок не може бути прийнятий до уваги під час перевірки правильності визначення митної вартості товару.
Апеляційний суд наголошує, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України.
Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Щодо доводів Відповідача про те, що у калькуляції не зазначено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, суд першої інстанції вірно зазначив, що ці обставини не впливають на визначення митної вартості товару.
З матеріалів справи вбачається, що калькуляція складена постачальником та Позивач не мав впливу на її зміст. Постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою товару позивачу. При цьому, пунктом 4.5 Контракту передбачено, що обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
Отже, факт того, що постачальником в складеній ним калькуляції не зазначено витрати на завантаження та розвантаження вантажу під час транспортування, жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару декларантом, адже відповідно до Контракту та за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню декларантом з метою визначення митної вартості товару, оскільки вони вже включені до вартості товару.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що у Відповідача не було підстав витребувати додаткові документи від Позивача через відсутність підстав, зазначених в ч. 3 ст. 53 МК України.
Крім того, посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
Колегія суддів наголошує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі № 818/1186/17.
Отже, оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд повинен враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Проте, спірне рішення про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містить пояснень митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В матеріалах справи також відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, Відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.
Колегія суддів відхиляє доводи Відповідача, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження Позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Стосовно вимоги Позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/000540 від 09.05.2024 року, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 9, 10 статті 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Так, оскільки вказана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вмотивована прийняттям митним органом рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000291/2 від 09.05.2024 року, неправомірність якого знайшла підтвердження в ході розгляду справи, то картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Тобто, Відповідачем безпідставно зазначено про відсутність відповідних документів та недостатність наданих Позивачем документів для визначення митної вартості за першим (основним) методом.
Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що Позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко