П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/15168/24
Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання протиправними дій, зобов'язання видати довідку, -
У травні 2024р. ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТУ ДСА України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Херсонській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №41/24 від 9.05.2024р., обчисленої з розрахунку встановленого ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102грн.;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що після його звільнення у відставку, ГУ ПФУ в Херсонській області йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перерахунок якого здійснено в 2023р. з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102грн..
9.05.2024р., на звернення ОСОБА_1 , у зв'язку зі зміною встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ТУ ДСА України в Херсонській області було видано довідку за №741/24 від 09.05.2024р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1.01.2024р., в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102грн., встановленого ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Позивач зазначив, що ТУ ДСА України в Херсонській області під час видачі йому вищезазначеної довідки діяло з порушенням вимог ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ст.130 Конституції України, оскільки повинно було видати довідку, у якій зазначити розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028грн., встановленого ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що призвело до порушення гарантій незалежності судді та прав ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в передбаченому Законом розмірі.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Херсонській області щодо нарахування суддівської винагороди у виданій ОСОБА_1 довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №41/24 від 9.05.2024р., обчисленої з розрахунку встановленого ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102грн..
Зобов'язано ТУ ДСА України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028грн..
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968,96грн. за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ДСА України в Херсонській області.
В апеляційній скарзі ТУ ДСА України в Херсонській області просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» за №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2 102грн.) є неправомірною, а тому наявні законні підстави для задоволення вимог.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що в 1993р. ОСОБА_1 був обраний суддею Суворовського районного суду м.Херсона.
Постановою Верховної Ради України за №809-IV від 15.05.2003р. ОСОБА_1 обраний суддею Суворовського районного суду м.Херсона безстроково.
В подальшому, Указом Президента України №341/2016 від 22.08.2016р. ОСОБА_1 переведений на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.
За рішенням Вищої ради правосуддя №1347/0/15-23 від 19.12.2023р. ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку.
ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».
У травні 2024п. ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТУ ДСА, в якій просив видати йому довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 3 028грн..
Так, 9.05.2024р. ТУ ДСА України в Херсонській області видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за №741/24, відповідно до якої його суддівська винагорода, яка нараховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання суддям у відставці складає 135 263,7грн..
При цьому, в якості розрахункової величини застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102грн..
Перевіряючи правомірність та законність судового рішення суду першої інстанції, з урахуванням підстав, за якими апелянт просить його визначити незаконним та скасувати, судова колегія виходить з наступного.
Так, приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (надалі - Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 1 грудня 2004р. №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005р. №8-рп/2005, від 22 травня 2008р. №10-рп/2008, від 3 червня 2013р. №3-рп/2013, а також від 4 грудня 2018р. №11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Положеннями ч.1 ст.4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Відповідно ч.2 ст.4 Закону №1402-VIII зміни до цього закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Приписами п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 30.09.2016р. набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 2 червня 2016р. №1401-VIII «Про несення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (надалі - Закон №1401-VIII).
Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст.135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Приписами п.1 ч.3 та п.1 ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Положення ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024» встановлено у 2024р. прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 3 028грн., працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2 102грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024» за №3640-IX фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою ст.130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Однак, означені Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 9.07.2007р. за №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10.11.2021р. у справі №400/2031/21, від 30.11.2021р. у справі №360/503/21, від 2.06.2023р. у справі №400/4904/21, від 13.07.2023р. у справі №280/1233/22, від 24.07.2023р. у справі №280/9563/21, від 25.07.2023р. у справі №120/2006/22-а та від 26.07.2023р. у справі №240/2978/22).
Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1.01.2024р. - 3 028грн. на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102грн.), на підставі абз.5 ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024» була неправомірною.
Апеляційний суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється положеннями ст.130 Конституції України та ст.135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть (аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 20.11.2023р. по справі за №120/709/22-а).
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заміни гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а тому наявні законні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 .
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246, 315, 316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко