П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29058/24
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 обрахованої пенсії за період з 1.01.2018р. по 31.03.2019р. в сумі 24 344,4грн.;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість в належному розмірі пенсії в сумі 24 344,4грн.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 1.01.2018р. по час виплати заборгованості відповідно до ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2001р. №159.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. відмовлено у відкритті провадження по справі.
Не погодившись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги та зміни ухвали суду в частині мотивів відмови, з наступних підстав.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм процесуального права.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги фактично спрямовані на виконання іншого судового рішення (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023р. по справі №420/18237/22). Тобто, обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання вищевказаних судових рішень. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання, однак неправильно застосував норми законодавства в частині мотивів відмови, виходячи з наступного.
Як вбачається із обставин справи, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023р. у справі №420/18237/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови 12.12.2022р. здійснити перерахунок та виплату пенсії з 1.01.2018р. ОСОБА_1 з урахуванням 100% виплати її підвищення.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 1.01.2018р. з урахуванням 100% суми її підвищення, визначеного станом на 1.03.2018р., з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В задоволенні клопотання про звернення до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць - відмовлено.
Встановлено ГУ ПФУ в Одеській області місячний строк для подання звіту про виконання рішення суду з дня набрання законної сили рішенням суду у справі №420/18237/22.
Колегія суддів звертає увагу, що з аналізу наведених у позовній заяві доводів вбачається, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023р. у справі №420/18237/22 йому було зроблено повторний розгляд його заяви на підставі чого здійсненний перерахунок основного розміру пенсії. За період з 1.01.2018р. по 31.03.2019р. утворилась заборгованість з виплати пенсії в розмірі 24 344,4грн., яка згідно повідомлення відповідача, буде виплачена після отримання відповідного ресурсу.
Відтак, вважаючи протиправною невиплату суми пенсії у розмірі 24 344,4грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.
Тобто, позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2023р. у справі №420/18237/22.
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною 5 ст.372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається ЗУ «Про виконавче провадження» від 2.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч.1 ст.11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом №1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі №686/23317/13-а.
Згідно із ст.382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Судова колегія звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.
Наведені спеціальні норми КАС України, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Апеляційний суд зауважує, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачем на виконання судового рішення у справі №420/18237/22 позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до ст.383 КАС України, а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.02.2023р. у справі №260/1898/22, від 16.03.2023р. у справі №640/12697/21 та від 30.11.2023р. у справі №420/6135/22.
Відповідно до положень ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1); у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі (пункт 2).
Судова колегія зазначає, що спірні правовідносини мають бути вирішені в межах виконання рішення у справі №420/18237/22, а не окремого позову. Тому розгляд справи №420/29058/24 за правилами адміністративного судочинства неможливий, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, а не пункту 2 вказаної частини, як вказав суд першої інстанції. Тому ухвала суду підлягає зміні в частині підстав відмови у відкритті провадження, оскільки це не призвело до неправильного вирішення питання відкриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2023р. у справі №420/6135/22, від 30.01.2024р. у справі №320/19014/23р. та від 30.01.2024р. у справі №640/20021/22.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі, а в решті - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 311, 312, 317, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. змінити в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі.
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко