01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"08" вересня 2010 р. Справа № 14/172-10
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Марініч В. К. (довіреність б/н від 28.07.2010 р.), Миклуш М. І. (довіреність б/н від 28.07.2010 р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „УДК”, м. Донецьк
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, смт Іванків
про стягнення 192 028, 27 грн.
ТОВ „УДК” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 178 280, 00 грн. попередньої оплати за договором, 4 000, 00 грн. збитків, 8 494, 15 грн. неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару у встановлений строк згідно договору поставки № 1 від 03.03.2010 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2010 р. порушено провадження у справі № 14/172-10 за позовом ТОВ „УДК” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 192 028, 27 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 25.08.2010 р.
25.08.2010 р. судове засідання у призначений судом час відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 06.08.2010 р. не відбулось з поважних причин.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2010 р. призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 08.09.2010 р.
08.09.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, письмові уточнення б/н від 25.08.2010 р. позовної заяви про стягнення коштів та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
03.03.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1, згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю міжкімнатні дерев'яні двері з комплектацією, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених даним договором.
Згідно п. 2.1. договору загальна вартість товару по кожній партії вказана в рахунку-фактурі і видатковій накладній, що додаються до даного договору і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури на суму поставляємого товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника передоплатою в розмірі 50 % від суми вартості даної партії товару згідно рахунку-фактури. Кінцевий розрахунок (50%) здійснюється покупцем не пізніше 10 днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок постачальника передоплати в розмірі 50 %.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником протягом 10 банківських днів з моменту надходження передоплати в розмірі 50 % на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 3.11. договору передбачено, що товар рахується переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості згідно видаткової накладної, підписаної повноважними представниками обох сторін.
Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2010 р.
13.05.2010 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 1 від 03.03.2010 р., згідно п. 2 якої сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 4.7. у наступній редакції: „Постачальник надає покупцю знижку на першу партію товару в розмірі 4 000, 00 грн.”.
16.03.2010 р. на підставі отриманої інформації від позивача відповідач оформив замовлення на виготовлення та поставку міжкімнатних дверей на суму 14 900, 00 грн., що підтверджується замовленням б/н від 16.03.2010 р.
16.03.2010 р. на підставі отриманої інформації від позивача відповідач оформив замовлення на виготовлення та поставку міжкімнатних дверей на суму 173 350, 00 грн., що підтверджується замовленням б/н від 16.03.2010 р.
На виконання умов договору у період з березня по квітень 2010 р. позивачем було сплачено відповідачу передоплату та перераховано йому грошові кошти у розмірі 178 280, 00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № АМБ-000012 від 16.03.2010 р., випискою з банківського рахунку позивача за 16.03.2010 р. на суму 14 930, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 02.04.2010 р. на суму 47 100, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 09.04.2010 р. на суму 30 000, 00 грн., випискою з банківського рахунку позивача за 20.04.2010 р. на суму 86 250, 00 грн., наявними у матеріалах справи.
В травні 2010 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 1 від 12.05.2010 р., у якому він просив відповідача до 16.05.2010 р. здійснити поставку товару за договором, у випадку непоставки товару у вказаний строк позивач зазначив, що відмовляється від договору і просить повернути перераховані грошові кошти до 23.05.2010 р.
В травні 2010 р. позивач звернувся до відповідача із листом № 8 від 13.05.2010 р., у якому він просив відповідача відшкодувати збитки у вигляді неотриманої знижки на товар у розмірі 4 000, 00 грн.
В червні 2010 р. відповідач звернувся до позивача із листом № 2 від 04.06.2010 р., у якому він зазначив, що ним була отримана передоплата, а у зв'язку із відмовою від поставки товару повернення грошових коштів буде здійснюватись в сумі 10 000, 00 грн. щотижнево, починаючи з 07.06.2010 р.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 цього ж кодексу передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 693 цього ж кодексу передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаної уповноваженими представниками сторін у порядку, визначеному п.п. 3.5.-3.10. договору, видаткової накладної та переданої позивачу документації. У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.
Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 178 280, 00 грн. за договором поставки № 1 від 03.03.2010 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача збитки, понесені ним у зв'язку із неотриманням від відповідача знижки на вартість товару, у розмірі 4 000, 00 грн., що свою чергу не була отримана позивачем, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару у встановлений строк згідно договору.
Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних доказів, що б підтверджували понесення ним збитків, а саме неотримання знижки на вартість товару, у зв'язку із непоставкою відповідачем товару позивачу, та не було надано суду належних доказів, що б підтверджували понесення ним витрат на користь третіх осіб на поставку такого самого товару за вартістю, що є більшою ніж за даним договором з врахуванням обумовленої із відповідачем знижки. Суд вважає за необхідне зазначити, що знижка на вартість товару не є доходом і відповідно упущеною вигодою у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України. У зв'язку із чим, вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, понесених ним, у зв'язку із неотриманням від відповідача знижки на вартість товару, у розмірі 4 000, 00 грн. є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, і тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Також, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь неустойку, передбачену договором поставки № 1 від 03.03.2010 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці товару з 30.03.2010 р. по 21.06.2010 р. на суму 1 254, 12 грн., з 04.05.2010 р. по 21.06.2010 р. на суму 8 494, 15 грн. всього на загальну суму у розмірі 9 748, 27 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.3. договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків виконання своїх зобов'язань, передбачених даним договором, постачальник виплачує покупцю кожний день неустойку в розмірі 0, 1 % від вартості недопоставленого товару за весь період прострочення до моменту поставки такого товару.
Дослідивши положення договору, суд дійшов висновку, що неустойка в розмірі 0, 1 % за кожен день прострочення поставки товару з вини постачальника, передбачена п. 5.3. договору, за своєю природою у відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є пенею, так як визначений п. 5.3. договору вид неустойки обчислюється у відсотках від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.
Отже, оскільки, згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пеня встановлюється тільки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і не може встановлюватись за невиконання або неналежне виконання будь-якого іншого - негрошового зобов'язання, то позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь неустойки у формі пені, передбаченої договором поставки № 1 від 03.03.2010 р., за прострочення відповідачем виконання обов'язку по поставці товару, що є негрошовим зобов'язанням, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УДК” (ідентифікаційний код 36307006) 178 280 (сто сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 (нуль) коп. попередньої оплати за договором та судові витрати 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 (вісімдесят) коп. державного мита і 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 48 (сорок вісім) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
22 жовтня 2010 р.