Справа № 2-982/10/12
19 жовтня 2010 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого - судді Садовського К.С.
при секретарі - Альбощій Ж.В., Карамишевій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Восьма державна нотаріальна контора м. Харкова, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на ? частки в квартирі , -
28 вересня 2009 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, в якої просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.08.1999 року, виданого державним нотаріусом восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7; визнати за нею - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом . .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_8, який після смерті залишив ? частки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності. Вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка. Інша ? частини цієї квартири належала сестрі спадкодавця - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, не залишивши після себе спадкоємців. На час смерті спадкодавця вона, ОСОБА_1, проживала разом з ОСОБА_9 і фактично вступила в управління ? частиною спірної квартири, дбала про її стан. Фактом прийняття нею спадщини є те, що після смерті її чоловіка вона прийняла садову ділянку з садовими будовами, що знаходяться в садівницькому товаристві «Глиссада» в Харківській області, Дергачівському районі, яка належала гр. ОСОБА_9 і замість останнього стала членом садівницького товариства. Лише після смерті ОСОБА_7 вона дізналася, що ? частки квартири, яка належала спадкодавцю ОСОБА_9, і яка фактично була в її управлінні, перейшла до ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, яке видано ОСОБА_7 державним нотаріусом 8-ї ХДНК, як спадкоємцю другої черги. Вважає, що вона була позбавлена права власності на ? частки квартири, яка належить їй по закону, як спадкоємцю першої черги, і яку вона прийняла але юридично це не оформила.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_10 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Харківська міська рада свого представника в судове засідання не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та пояснив суду, що позивач по справі є його рідною матір'ю, яка перебувала із ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі. На час смерті ОСОБА_9 вони з позивачем проживали однією сім'єю по АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7 - сестри ОСОБА_9, він звернувся до 8-ї нотконтори де дізнався про те, що право власності на ? частину квартири, яка належала ОСОБА_9 перейшло до ОСОБА_7, про що повідомив своєї матері.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував з тих підстав, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сумісне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та фактичне прийняття нею спадщини, що свідчить про відсутність наміру у ОСОБА_1 та не бажання вступити до володіння спадковим майном. Оскільки у справі відсутні документи, що підтверджують право власності ОСОБА_9 на земельну ділянку та домоволодіння у садівницькому товаристві «Гліссада», то посилання позивача про вступ до членів цього товариства замість померлого ОСОБА_9 не може свідчити про прийняття нею спадщини. Також ОСОБА_2 посилається на те, що на час подання позову ОСОБА_1 сплинув час позовної давності для звернення з цим позовом до суду.
Третя особа ОСОБА_11, пояснив суду, що він проживав з ОСОБА_7 однією сімєю більш ніж п'ять років, а тому вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності для звернення з цими вимогами до суду. Також зі слів ОСОБА_7 йому відомо, що після смерті ОСОБА_9 його дружина ОСОБА_1 відмовилась від прийняття спадщини, про що нею подана заява до нотаріуса.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомила.
Третя особа КП «Харківське Міськ БТІ» свого представника в судове засідання не направило, хоча було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи.
Третя особа Восьма ХДНК свого представника в судове засідання не направила, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу без участі представника нотконтори, а рішення прийняти на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 у Київським ЗАГС м. Харкова 24 грудня 1971 року зареєстровано шлюб громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_1, актовий запис № 1020 /а.с. 10/. Після одруження кожен з подружжя залишив своє дошлюбне прізвище.
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 1995 року, р.№ НОМЕР_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 /а.с. 8/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, про що свідчить надане суду свідоцтво про смерть НОМЕР_2 /а.с. 11/.
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді ? частини належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 та на садові побудові і насадження на ділянці НОМЕР_7 у садівницькому товаристві «Глиссада» Дергачівського р-ну Харківської області.
Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК України, в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спадкових правовідносин, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 за своє життя заповітів не залишав, а тому спадкоємцем першої черги є його дружина - ОСОБА_1, позивач по даній справі.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 не відмовлялась від прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_9, а фактично прийняла її на підставі п.1 ч.1 ст. 549 ЦК України, оскільки на час смерті проживала разом з ОСОБА_9 і після смерті продовжила користуватись їх спільним майном - меблі, телевізор, предмети домашнього вжитку, земельною ділянкою та майном (садовий інвентар, садові побудови і садові насадження) у садівницькому товаристві «Глиссада», що розташоване у Дергачівському районі Харківської області, а також ? частини спірної квартири АДРЕСА_1.
Ці обставини підтвердили в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 та допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_3
Так, свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що була знайома із ОСОБА_1 ще з 1960-х років, оскільки вони разом працювали. Також після одруження ОСОБА_1 познайомилась з її чоловіком ОСОБА_9 та його сестрою ОСОБА_7 Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 придбавали різне майно, вона пом'ятає меблеву стінку, телевізор та як вони разом обробляли земельну ділянку, на якій знаходився «кунг», сарай, душ, садові насадження. На момент смерті ОСОБА_9 його дружина ОСОБА_1 проживала разом із ним по АДРЕСА_1 та в подальшому користувалась усім цим майном.
Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що його матір ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_9 проживали у зареєстрованому шлюбі, під час якого купили різні меблі, телевізор та інше майно, та предмети домашнього вжитку. Після смерті ОСОБА_9 позивач ОСОБА_1 продовжує користуватись усім цим майном, а також переоформила з ОСОБА_9 на своє ім'я членство у садівницькому товаристві «Глиссада» та продовжує користуватись садовими побудовами, інвентарем, земельною ділянкою, яку обробляє. Також він, ОСОБА_3, разом із своєю матір'ю після смерті ОСОБА_9 проживали в АДРЕСА_1 та разом з ОСОБА_7, робили там поточний ремонт.
Згідно наданої С/т «Глиссада» копії заяви ОСОБА_1 відомо, що остання 11 квітня 1998 року зверталась до Голови цього садівницького товариства із заявою про прийняття у члени товариства та переоформлення на неї дачної ділянки НОМЕР_7, яка залишилась після смерті чоловіка ОСОБА_9 /а.с. 12/. З наданої суду відповіді за підписом Голови с/т «Глиссада» вбачається, що ділянка НОМЕР_7, з садовими будовами за заявою ОСОБА_1, було переоформлено на неї після смерті її чоловіка і зараз вона продовжує нею користуватись.
Ці докази підтверджують пояснення свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_3 про прийняття в управління ОСОБА_1 спадкового майна після смерті її чоловіка ОСОБА_9, а саме: будівель на земельної ділянці НОМЕР_7 у с/т «Глиссада» та майна, що там знаходиться - інвентар, садові насадження і т.і.
З копії спадкової справи НОМЕР_5 після ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулась лише сестра покійного ОСОБА_7, в якій повідомила, що ОСОБА_9 в зареєстрованому шлюбі не перебував /а.с. 120/. Інших заяв про прийняття або відмову від спадщини спадкова справа не містить.
На підставі поданої заяви 25 серпня 1999 року ОСОБА_7, як спадкоємцю другої черги, на підставі ст. 530 ЦК України, нотарісом 8-ї ХДНК було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_9 на право власності ? частки спірної квартири /а.с. 127/.
19 липня 2009 року померла ОСОБА_7 (свідоцтво про НОМЕР_3) /а.с. 51/.
Згідно відповіді 8-ї ХДНК № 4396/01-14 від 11.11.2009 р. із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 /а.с. 26/. З матеріалів спадкової справи НОМЕР_4 також вбачається, що заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_7 подав також ОСОБА_5 /а.с. 50/.
Відповідно до заповіту, посвідченого 26.12.2003 р. приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Л.Є. р.№ 9228, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 заповідала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному, а речі домашнього вжитку та обігу, що знаходяться в цій квартирі - ОСОБА_2 /а.с. 62/.
Таким чином, суд дійшов висновку, що повідомлення у своїй заяві ОСОБА_7 нотаріусу неправдивих відомостей про відсутність інших спадкоємців першої черги, стало причиною позбавлення дружини спадкодавця ОСОБА_1 права власності на спадщину, яку вона фактична прийняла - ? частину спірної квартири.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та ніші учасники процесу не надали суду доказів, які б спростували пояснення свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_3, щодо прийняття ОСОБА_1 спадкового майна, у тому числі ? частини квартири АДРЕСА_1.
Суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2, що земельна ділянка та садові побудови (сарай, душ, садовий будиночок) не може входити у спадкову масу. Так, згідно роз'яснень у п.11 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» № 4 від 24.06.1983 р., яке було прийняте та діяло під час виникнення правовідносин, та аналогічних роз'яснень у п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 р., у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок і насадження. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди і насадження.
Таким чином, садові побудови та насадження у с/т «Глиссада» також входили у спадкову масу після смерті ОСОБА_9, і позивач ОСОБА_1 їх прийняла, що доведено під час судового розгляду.
Відповідно до ст. 548 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно п. 111 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, яка діяла на час виникнення спадкових правовідносин, спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. Аналогічні положення містить і п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що відповідач пропустила строк для звернення до суду з цим позовом, суд вважає помилковими з наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 ЦК України (ред. 1963 р.) та аналогічних положень ст. 257 ЦК України (ред. 2003 р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З пояснень представника позивача та відповідача ОСОБА_3 суду відомо, що тільки після смерті ОСОБА_7 позивач ОСОБА_1 дізналась, що ? частки спірної квартири, яка належала спадкодавцю ОСОБА_9, і яка фактично була в управління у позивача, перейшла до ОСОБА_7
Ці обставини непрямо підтверджуються відсутністю заяв від імені ОСОБА_1 у спадковій справі НОМЕР_5 після ОСОБА_9 та наявністю заяви ОСОБА_3 (сина позивача) про прийняття спадщини у спадковій справі НОМЕР_4 після ОСОБА_7
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_5, посилаючись на пропуск позивачем строку для звернення до суду, ніяк не обґрунтували та не довели, що ОСОБА_1 дізналась про наявність Свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_7 більше ніж три роки тому.
За таких обставин, суд відхиляє ці доводи відповідача і вважає, що ОСОБА_1 звернулась в межах трирічного строку позовної давності з моменту коли дізналась про факт порушення її спадкових прав - у серпні-вересні 2009 року.
Керуючись ст.ст. 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 529 ч.1, 548, 549 ч.1 п.1 ЦК України (редакція 1963 р.), ст. 261 ЦК України (редакція 2003 р.), суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю..
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.08.1999 року, виданого державним нотаріусом восьмої державної нотаріальної контори м. Харкова ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_7.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.