05 грудня 2024 р. № 400/6202/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до адміністративного суду із вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в зарахуванні до основного та пільгового страхового стажу період її роботи з 01.06.1982 по 30.09.1983 на посаді вихователя в дитячому садку №142 ЮТЗ «Зоря» та з 08.09.1987 по 03.09.2001 на посаді вихователя в дитячому садку №7 Тресту «Миколаївбуд»/ ВБМО «Миколаївбуд»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до основного та пільгового трудового стажу період її роботи з 01.06.1982 по 30.09.1983 на посаді вихователя в дитячому садку №142 ЮТЗ «Зоря» та з 08.09.1987 по 03.09.2001 на посаді вихователя в дитячому садку №7 Тресту «Миколаївбуд»/ВБМО «Миколаївбуд»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій на день призначення відповідно до п. 7-1 роздiлу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вiд 09.07.2003 № 1058-TV (зi змiнами, далi - Закон № 1058) як особі, яка на день досягнення пенсiйного вiку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, працювала в закладі або установі державної чи комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вiд 05.11.1991 № 1788-XII, i має страховий стаж, зокрема, для жiнок 30 рокiв на таких посадах.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з листопада 2023 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У квітні 2024 року звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Відповідач відмовив, до страхового стажу роботи не враховано період її роботи з 01.06.1982 по 30.09.1983 на посаді вихователя в дитячому садку №142 ЮТЗ «Зоря» та з 08.09.1987 по 03.09.2001 на посаді вихователя в дитячому садку №7 Тресту «Миколаївбуд»/ ВБМО «Миколаївбуд», оскільки не надано довідку, в якій зазначено час перебування у відпустці без збереження заробітної плати. На думку позивачки, зазначені періоди роботи протиправно не були зараховані відповідачем до її страхового стажу, у зв'язку з чим їй було відмовлено у виплаті грошової допомоги.
Ухвалою від 05.07.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідач надіслав до суду відзив, заперечує проти задоволення позову. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, що підтверджується документально. Страховий стаж позивачки, який дає право на призначення грошової допомоги становить 27 місяців 04 дні, що є недостатнім для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 01.11.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).
11.04.2024 позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058.
Листом від 26.04.2024 відповідач відмовив у виплаті допомоги, зазначивши, що до страхового стажу для призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно з п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не враховано періоди роботи з 01.06.1982 по 30.09.1983, з 08.09.1987 по 03.09.2001, оскільки позивачкою не надано довідку, в якій зазначено час перебування у відпустці без збереження заробітної плати.
Вважаючи відмову відповідача неправомірною, позивачка звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191.
Пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).
До вказаного Переліку № 909 входять посади вихователя.
Відтак право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, мають особи:
1) яким призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV після 01.10.2011;
2) які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
3) які мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на вищезазначених посадах;
4) які до призначення пенсії за віком не отримували будь-якої пенсії.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачка у період з 01.06.1982 по 30.09.1983 працювала на посаді вихователя в дитячому садку № НОМЕР_2 ЮТЗ «Зоря» та у період з 08.09.1987 по 03.09.2001 - на посаді вихователя в дитячому садку №7 Тресту «Миколаївбуд»/ ВБМО «Миколаївбуд» .
Згідно з довідкою Миколаївського дошкільного навчального закладу № 123 від 09.01.2024 № 2 ОСОБА_1 з 03.02.2003 і по теперішній час працює на посаді вихователя.
Отже, на дату звернення за призначенням пенсії за віком (у листопаді 2023) працювала на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відмовляючи позивачці в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи на посаді вихователя відповідач посилається на те, що відсутня інформація про перебування у відпустках без збереження заробітної плати.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 надала довідку Управління освіти Миколаївської міської ради від 05.10.2023 №3540/130101-03/14, в якій зазначено, що за період роботи у Д/с № 7 з 01.02.1993 по 08.06.1998 накази про надання їй відпусток за свій рахунок відсутні.
Крім того, відповідно до довідки ПАТ "Будівельна фірма Миколаївбуд" від 05.10.2023 № 57 підтвердити архівно прийом на роботу ОСОБА_1 неможливо, оскільки накази по особовому складу до архіву не надходили.
Отже, інформація про перебування позивачки у відпустках без збереження заробітної плати відсутня та отримати її неможливо.
Посилання відповідача на відсутність інформації щодо перебування позивачки у відпустках суд вважає безпідставними, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Отже, враховуючи, що позивачка в спірний період працювала на посаді вихователя в дитячому садку №142 ЮТЗ «Зоря» та на посаді вихователя в дитячому садку №7 Тресту «Миколаївбуд»/ ВБМО «Миколаївбуд», має необхідний стаж більше 30 років, до цього не отримувала будь-яку пенсію, суд зазначає, що ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії за віком відповідала вищевказаним критеріям, а тому має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Тому відповідачем було протиправно відмовлено позивачці у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності своїх дій, що є підставою для задоволення позову.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовує повноваження, передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України та самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Також представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 8280,00 грн: договір про надання правової допомоги від 24.06.2024, що був укладений між ОСОБА_2 і адвокатом Луконіною Н.В., ордер про надання правничої допомоги № 1024397, розрахунок вартості однієї години надання послуг, акт приймання - передачі наданих послуг від 28.06.2024 на суму 8280,00 грн, квитанція про оплату послуг адвоката № 28/14/24 від 28.06.2024.
Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
В даному випадку сума витрат на правову допомогу в розмірі 8280,00 грн не відповідають критерію реальності та співмірності. Виходячи з наданих документів, адвокатом надано послуги позивачу на загальну суму 8280 грн. Предметом спору в даній справі є відмова у виплаті грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, що не відноситься до категорії складних справ, неодноразово суди висловлювали свої позиції щодо подібних правовідносин.
З системного аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8280,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, встановлення їхньої дійсності та необхідності, розумності гонорару адвоката з обсягом наданих адвокатом послуг позивачу.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням принципів справедливості, обґрунтованості, співмірності та пропорційності, у розмірі 4140,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 на посадах, що дають право на призначення та виплату грошової допомоги, період роботи з 01.06.1982 по 30.09.1983 на посаді вихователя в дитячому садку № НОМЕР_2 ЮТЗ «Зоря» та з 08.09.1987 о 03.09.2001 року на посаді вихователя в дитячому садку №7 Тресту «Миколаївбуд»/ ВБМО "Миколаївбуд" та призначити і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 5351,20 (п'ять тисяч триста п'ятдесят одна грн двадцять коп) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 05.12.2024.
Суддя Н.О. Бульба