про повернення позовної заяви
05 грудня 2024 р. № 400/10804/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності щодо невиплати додаткової винагороди за період лікування з 07.09.2022 року по 17.01.2023 року в зв'язку з отриманим пораненням; зобов'язання виплатити додаткову винагороду за період лікування з 07.09.2022 року по 17.01.2023 року в зв'язку з отриманим пораненням.
Ухвалою від 19.11.2024 р. позовну заяву залишено без руху з підстав необхідності подання заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску та підтверджуючих доказів, або пояснень та доказів на підтвердження того, що строк не пропущено.
02.12.2024 р. до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви, поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху було зазначено, що приписами частин третьої і п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
Відтак, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21.
З системного аналізу викладеного вбачається, що положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві.
З моменту порушеного права (січень 2023 р.) по день звернення до суду (14.11.2024 р. - дата позовної заяви, сформованої в системі «Електронний суд») минуло 22 місяці, тобто більше одного року десяти місяців.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначає: «Оскільки відповідь про відмову отримана Позивачем листом від 25.06.2024 року №192, окрім того Позивач має поганий стан здоров'я, що підтверджується доданими до позовної заяви документами.»
Суд критично оцінює таке обґрунтування, оскільки з моменту отримання листа від військової частини НОМЕР_1 (25.06.2024 р.) до подачі позовної заяви (14.11.2024 р.) минуло чотири місяці, тобто тримісячний строк звернення до суду порушений. Крім того військова частина надавала відповідь 03.05.2024 р. №1321 на адвокатський запит від 19.03.2024 р.
Так, 03.08.2023 р. військовою частиною була видана позивачеві довідка про грошове забезпечення, з якої Позивач мав дізнатися, що за період вересень 2022 року по січень 2023 року йому не нараховано додаткове грошове забезпечення у сумі 100000 грн.
Щодо «поганого самопочуття Позивача», як причини пропуску строку звернення до суду, Суд звертає увагу на те, що договір про надання правової допомоги укладений між адвокатом Жмурко С.Л. та ОСОБА_1 від 27.07.2023 р., а позовна заява подана до суду лише 14.11.2024 року, а відтак, суд вважає посилання Позивача на незадовільний стан самопочуття, як причину пропуску строку звернення до суду недоречним, оскільки з 27.07.2023 р. Позивач уклав договір з фахівцем в галузі права.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Пунктом 9 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч. 8 вказаної статті повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи відсутність перешкод у позивача для своєчасного звернення до суду, а також відсутність обґрунтувань поважності причин такого пропуску на вимогу ухвали про залишення позову без руху, позовну заяву слід повернути.
Керуючись ст. 123, 169 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 05.12.2024 р.
Суддя Н. В. Лісовська