про повернення позовної заяви
05 грудня 2024 рокусправа № 380/23303/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у застосуванні з 29.01.2020 при обчисленні позивачу розміру посадового окладу та інших видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу з 29.01.2020 по 07.08.2022 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу з 29.01.2020 по 07.08.2022 основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 20.11.2024 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: - надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для поновлення пропущеного строку із наданням відповідних доказів.
02.12.2024 на виконання вимог ухвали від 20.11.2024 позивач надіслав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши, що під час звільнення позивач не отримав письмового повідомлення про суми, що були нараховані та виплачені при звільненні.
На звернення позивача щодо розміру грошового забезпечення за період з 2020 по 2022 роки, відповідач листом від 29.10.2024 надав письмове повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні. Позивач подав до суду позов 13.11.2024, а тому тримісячний строк звернення згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України позивач не пропустив.
У зв'язку із наведеним позивач просить поновити строк звернення до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку поважності причини пропуску позивачем строку звернення до суду, слід врахувати таке.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого згаданим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи згаданим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Отже, КАС України передбачає встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у ч. 2 ст. 122 КАС України.
Однак, стаття 122 КАС України не містить норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, частиною першою статті 233 КЗпП (у редакції, яка набула чинності з 19.07.2022) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Таким чином, станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом, необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України в частині визначення строку звернення до суду.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач заявляє вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 07.08.2022.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2022 № 205 підполковник ОСОБА_1 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 07.08.2022.
Щодо доводів позивача про ознайомлення із належними при звільненні сумами з листа відповідача від 29.10.2024, то суддя встановила, що наказ від 07.08.2022 № 205 містить відомості про всі належні позивачу при звільненні виплати.
Таким чином, суддя встановила, що підставою для звернення до суду з цим позовом є протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача щодо не виплати у належному розмірі грошового забезпечення під час проходження військової служби та після звільнення.
Водночас, позивач вперше почав вчиняти активні дії щодо отримання відомостей про складові та розміри його грошового забезпечення у жовтні 2024 року, а не одразу після звільнення зі служби 07.08.2022. Листом від 29.10.2024 № 690/3-697/213 відповідач надав відповідь на заяву позивача від 17.10.2024.
При цьому, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вирішив відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді, а не після отримання виплати за відповідний період.
Так, Верховний Суд зазначив, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Оскільки суддя встановила, що позивач відповідно до наказу від 07.08.2022 № 205 звільнений з військової служби 07.08.2022, то при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду слід застосовувати положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк звернення до суду.
Варто зауважити, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Суддя зауважує, що строк звернення до суду в межах заявлених позовних вимог, з урахуванням положень глави XIX Прикінцевих положень КЗпП України, закінчився 01.07.2023 (з урахуванням того, що 01.07.2023 є вихідним днем, то останнім днем для подання позовної заяви є 03.07.2023).
До суду із цим позовом позивач звернувся засобами поштового зв'язку 13.11.2024 (трек-номер 7902600035478).
Відтак, позивач пропустив строк звернення до суду більше ніж на один рік.
Зважаючи на наведене, доводи позивача про поважність пропуску строку звернення за існування обставин, викладених у заяві про усунення недоліків від 02.12.2024, є безпідставними.
Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20, досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути протягом строку, який пропущений та підтверджуватись належним чином.
Відтак, покликання позивача на обставини наведені у клопотанні від 02.12.2024, як причини пропуску строку звернення до суду, не можуть бути визнані суддею поважними.
Так, ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Слід зауважити, що під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Суддя, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновлюються лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено вище, строк звернення до суду із вимогою про перерахунок та виплату грошового забезпечення, а також основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 07.08.2022 почався з моменту звільнення позивача - 07.08.2022, та закінчився - 03.07.2023.
До суду із цим позовом позивач звернувся засобами поштового зв'язку 13.11.2024, про що свідчить трекінг поштових відправлень № 7902600035478, пропустивши, при цьому, передбачений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду більше ніж на один рік.
Заява позивача від 02.12.2024 щодо усунення недоліків позову не містить жодних обставин, які підтверджені належними доказами, в обґрунтування поважності причин пропуску позивачем строків звернення до суду із цим позовом.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене вище, з урахуванням тих обставин, що позивач подав позов після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 122 КАС України, та наведені підстави поважності причин пропуску строку звернення до суду не є поважними, існують підстави для повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись ст. ст. 47, 122, 123, 160, 161, 169, 248, КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, разом із доданими до неї документами повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна